Рішення № 88368313, 15.01.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6477/17

Провадження № 2-а/638/100/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

за участю секретаря - Цуваревої Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради про визнання незаконними і скасування висновку щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні, а також висновку про недоцільність усиновлення і невідповідність його інтересам дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, Громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулись з адміністративним позовом до Харківської міської ради Харківської області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради про оскарження неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, у якій просили суд: скасувати рішення-висновок про недоцільність роз`єднання братів і сестер при усиновленні Виконавчого комітету Харківської міської ради, від 16.03.2017 року, №08- 15/890/2-17; зобов`язати Виконавчий комітет Харківської міської ради надати новий висновок щодо доцільності роз`єднання братів та сестер при усиновленні з урахуванням вказаних доказів та документів, а саме стану здоров`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обставин життя дітей. Сприяти в зверненні до Департаменту охорони здоров`я, щодо створення Медичної соціально-експертної комісії, з приводу детального медичного обстеження, вихованців КЗ «Зеленогайського спеціального загальноосвітнього навчально- виховного комплексу (дошкільного навчального закладу - школи-інтернату І-ІІ ступенів)» Харківської обласної ради та КЗ «Богодухівського спеціального навчально-виховного комплексу Харківської обласної ради, а саме ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на підставі медичних висновків комісії винести правильні рішення для захисту прав цих дітей.

В подальшому позивачі, Громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулись до суду з уточненою позовною заявою до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради у якій просили суд: визнати незаконним та скасувати висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року № 08-15/890/2-17; визнати незаконним та скасувати висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01- 19/741.

В подальшому позивачі, Громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулись до суду із заявою про зміну предмету позову до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради у якій просили суд: визнати незаконним та скасувати висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року № 08-15/890/2-17; визнати незаконним та скасувати висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01- 19/741.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачі зазначили, що висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року №08-15/890/2-17 суперечить міжнародно-правовим зобов`язанням України, а також національному законодавству у сфері усиновлення, в свою чергу незаконний висновок щодо роз`єднання братів і сестер став підставою для складення висновку Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01-19/741.

У зв`язку із чим позивачі просять суд задовольнити позов та визнати незаконним та скасувати висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року № 08-15/890/2-17, також изнати незаконним та скасувати висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01- 19/741

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі.

Харківська міська рада, у встановленому законом порядку, надала до суду заперечення на позовну заяву, у якому вважає адміністративний позов, що поданий позивачами, незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Представник Харківської міської ради зазначає, що згідно приписів чинного законодавства України, міські ради не є органами опіки та піклування та не мають визначеною законодавством компетенції щодо вирішення питань усиновлення дітей. Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.06.99 № 34/166/131/88, встановлено, що безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління виконавчих комітетів міських рад.

Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради є органом місцевого самоврядування та юридичною особою, яку наділено цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких він діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином, органом опіки та піклування у м. Харкові є виконавчий комітет Харківської міської ради, який в межах компетенції приймає рішення.

Представник Харківської міської ради звертає увагу суду на те, що позивачем не вказано, які саме дії Харківської міської ради є протиправними. Також не наведені положення закону, які зобов`язують міську раду складати відповідні висновки щодо усиновлення дітей.

Висновок про недоцільність роз`єднанні братів та сестер при усиновленні від 16.03.2017, який оскаржується позивачами, складений Управлінням, а не Харківською міською радою, до повноважень якої законодавством не віднесена ця функція.

Представник Харківської міської ради зазначає, що враховуючи відсутність будь-яких протиправних дій з боку Харківської міської ради, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог до Харківської міської ради.

Приймаючи до уваги вищевикладене, представник відповідача Харківської міської ради просить суд відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Харківської міської ради в повному обсязі.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, залучений судом як правонаступник відповідача - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики, у встановленому законом порядку, надав до суду заперечення на позовну заяву, у якому вважає що зазначена вимога не може бути задоволена з наступних підстав.

На первинному обліку служби у справах дітей по Холодногірському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради з серпня 2013 року перебувають діти, позбавлені батьківського піклування: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник відповідача зазначає, що згідно п. 1 ст. 210 Сімейного Кодексу України, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновленні.

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики від 07.06.2013 № 6140/0/11-13/19 та Міністерства охорони здоров`я від 18.06.2013 № 04.04-42-56/1273/12780, вважається, що дитина має тяжку хворобу, яка потребує стороннього догляду, якщо в медичному висновку про призначення інвалідності вказано підгрупу «А». У медичному висновку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дана позначка відсутня.

Враховуюче вище зазначене, відповідно до ст. 210 Сімейного Кодексу України, ст. 6, 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», п. 74 постанови КМУ від 08.10.2008 № 905 (зі змінами) «Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», діючи з інтересів дітей, вважаємо , що позовні вимоги громадян США ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню та роз`єднання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з рідною сестрою, неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рідним братом, неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає інтересам дітей та порушує їх права на родинні зв`язки.

Представник відповідача зазначає, що пред`явлений позов є таким що не підлягає до задоволення, виходячи з того, що повідомлення (висновок) про надання (ненадання) згоди на роз`єднання братів і сестер, при усиновленні, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не створює права та обов`язки та немає імперативного характеру, позов громадян США ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про оскарження неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, є безпідставним, та не може бути оскаржений в судовому порядку.

Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, у встановленому законом порядку, надала до суду заперечення на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позов, що поданий позивачами, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

По-перше, відмова директора Комунального закладу «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради щодо додаткового медичного обстеження ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 є законною, адже згідно ст. 245 СК України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Тому питання щодо лікування або додаткового обстеження вирішується адміністрацією закладу, в особі директора.

По-друге, згідно з ст.210 СК України якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновленні. Відповідно до п. 74 постанови КМУ від №905 (зі змінами) роз`єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається. Роз`єднання братів і сестер у зв`язку з відмовою кандидатів в усиновлювачі від усиновлення будь-кого з них не допускається.

По-третє, згідно з ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Враховуючи вище зазначене ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надали згоди на своє усиновлення.

По-четверте, за інформацією служби у справах дітей Харківської райдержадміністрації, ніхто із дітей не страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду. Відсутні обставини, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім`ю. (Висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 )

По-п`яте, позивачами в позові оскаржується неправомірне рішення суб`єкта владних повноважень, тобто рішення-висновок виконавчого комітету Харківської міської ради про недоцільність роз`єднання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 при усиновлені. Відповідно до п. 74 постанови КМУ від 08.10.2008 №905 повідомлення про надання (ненадання) згоди на роз`єднання братів і сестер при усиновленні оформляється на бланку районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, підписується головою (заступником голови), скріплюється печаткою та надсилається в службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яку бажають усиновити, для врахування під час підготовки проекту висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

При таких обставинах, враховуючи що повідомлення (висновок) про надання (ненадання) згоди на роз`єднання при усиновлені не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тому даний позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, представник відповідача Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області просить суд відмовити Громадянам США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Міністерство соціальної політики України надало до суду заперечення на позовну заяву, у якому вважає позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 необґрунтованою та заперечує проти її задоволення у повному обсязі, оскільки позовні вимоги до Харківської міської ради Харківської області не ґрунтуються на вимогах закону з наступним підстав.

Представник Міністерства соціальної політики України зазначає, що механізм усиновлення дітей в Україні урегульований Сімейним кодексом України та Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905.

Відповідно до статті 210 Сімейного кодексу України та пункту 74 Порядку роз`єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається.

Позовні вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними, оскільки не відповідають встановленим вимогам законодавства України.

Враховуючи наведене, Міністерство соціальної політики України просить суд відмовити в задоволенні даного адміністративного позову.

Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради, у встановленому законом порядку, надав до суду заперечення на позовну заяву, у якому вважає що пред`явлений позов є таким що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

В закладі з 2013 року перебувають на повному державному забезпеченні, навчаються та виховуються діти, позбавлені батьківського піклування, ОСОБА_4 та її рідний брат ОСОБА_6 . їх брат ОСОБА_5 з 2013 року по 31.08.2016 року також навчався у закладі та 31.08.2016 вибув для продовження навчання у професійно-технічних групах при КЗ «Богодухівський спеціальний НВК». Але за час перебування дітей у закладі та після вибуття старшого брата із закладу, діти мають гарні відносини між собою, спілкуються та підтримують добрі стосунки.

Після відмови дитини, кандидати в усиновлювачі намагались домогтись роз`єднання дітей, надаючи вищестоящим установам недостовірну інформацію щодо стану здоров`я дітей, їх стосунків між собою.

Адміністрація закладу звертає увагу суду на порушення кандидатами в усиновлювачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 п .81 постанови КМУ № 905 та на некоректну поведінку під час процесу усиновлення.

Враховуючи все вищевикладене адміністрація закладу вважає за недоцільне роз`єднання дітей. Також на їх думку всі дії з боку кандидатів в усиновлювачі ставлять під сумнів їх добрі наміри. Згідно до п.57 Постанови КМУ України № 905 від 08.10.2008 року «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», одним з документів, що надаються кандидатам в усиновлювачі стосовно дитини, яку вони мають намір всиновити це висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток. Одже, ще до отримання направлення на знайомство з дітьми кандидати в усиновлювачі вже мали всю інформацію про стан здоров`я дітей, але це не стало перешкодою для них. Лише зрозумівши, що усиновлення брата окремо від сестри не можливо вони вирішили наполягати на том, що не можуть всиновити ОСОБА_4 через її тяжку хворобу та наполягати на додатковому медичному огляді. З огляду на вище наведене адміністрація закладу піддає під сумнів добропорядність та добрі наміри кандидатів в усиновлювачі громадян США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Замість того щоб налагодити відносини з ОСОБА_4 та схилити її на свій бік, показати себе як чуйні, добрі люди, які в майбутньому можуть стати їй батьками, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наполягали на тому що дитина має тяжку хворобу, а хвора вона їм не потрібна.

Виходячи з вищенаведеного просимо вважати позовні вимоги громадян США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Харківської міської ради такими, що не підлягають задоволенню.

Представник Служби у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області надіслав до суду письмове клопотання у якому просили розглядати справу без їх участі, проти позову заперечували та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі в Міністерства соціальної політики України (надалі Мінсоцполітики України) за № М-02241 від 10.11.2016.

Вказані громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.10.2016 подали запит до Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики України щодо можливості усиновлення дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4

24.02.2017 громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали направлення для знайомства з трьома дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває в КЗ «Богодухівський спеціальний навчально-виховний комплекс»; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають в КЗ «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад-школа-інтернат І-ІІ ступенів)» Харківської обласної ради, які є братами та сестрою.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановив контакт з кандидатами в усиновлювачі, оскільки був знайомий з ними раніше, коли перебував у США на оздоровленні у родині їх знайомих, проте відмовився від усиновлення (заява від 07.03.2017 написана в присутності начальника служби у справах дітей Богодухівської райдержадміністрації, підпис вихованця засвідчено директором КЗ «Богодухівський спеціальний навчально-виховний комплекс»), та не заперечував щодо усиновлення брата та сестри. Проте, на запит служби у справах дітей по Холодногірському району м. Харкова з дитиною була проведена бесіда про те, що громадяни США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бажають усиновити тільки молодшого брата ОСОБА_6 , в результаті чого ОСОБА_5 написав другу заяву (14.03.2017 в присутності начальника служби у справах дітей Богодухівської райдержадміністрації та директора КЗ «Богодухівський спеціальний навчально-виховний комплекс»), в якій не заперечував щодо усиновлення одного брата ОСОБА_6 без сестри.

09.03.2017 ОСОБА_4 написала заяву в присутності начальника служби у справах дітей Харківської райдержадміністрації та соціального педагога КЗ «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради про відмову бути усиновленою громадянами США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 добре пішов на контакт з усиновлювачами, та побажав бути усиновленим. Факт встановлення контакту підтверджується довідкою з КЗ «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради від 10.03.2017 року №217.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має інвалідність у зв`язку з розладом особистості та поведінки внаслідок ідіоматичної епілепсії з генералізованими нападами (F07.83). Дитина також має захворювання: розумова відсталість легкого ступеня (F70.0).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має інвалідність у зв`язку з епігенетичною хворобою: порушення обміну сірковмістимих амінокислот (Е72.1). Дитина також має такі захворювання: інші ураження нервової системи, не класифіковані в інших рубриках (резидуально-органічне ураження ЦНС) (G98); епілептичний стан, неуточнений (G41.9); розумова відсталість легкого ступеня (F70.0); пролапс мітрального клапану (I34.1).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має такі захворювання: інші ураження нервової системи, не класифіковані в інших рубриках (резидуально-органічне ураження ЦНС) (G98); розлади рухової активності та уваги (F90.0); кардіоміопатія, неуточнена (I42.9); хронічний тонзиліт (J35.0).

Адміністрація КЗ «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради в особі директора Гоги В.М . в повідомленні закладу від 10.03.2017 № 214 (копія міститься у матеріалах справи) вважає, що усиновлення, яке потребує роз`єднання рідних братів та сестри, є недоцільним та не надає згоди на усиновлення вихованців закладу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 громадянами США ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Своє рішення адміністрація пояснює тим, що діти тривалий час були разом в одному закладі, дуже дружні, підтримують стосунки.

Управління Служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради за місцем первинного обліку дітей органом опіки та піклування було прийнято рішення про ненадання згоди на роз`єднання дітей, оскільки це не відповідає їх інтересам та складено відповідний висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 за № 08-15/890/2-17.

ХАРКІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, як орган опіки, надала Висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2017 року № 01-19/741, в якому, керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08 жовтнія 2008 року «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» (із змінами), вважає усиновлення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянами Сполучених Штатів Америки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недоцільним та таким, що не відповідає законним інтересам дітей.

Відповідно до приписів ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, поміж іншого на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

Пунктом 4 статтею 5 КАС України, закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно приписів ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Судом встановлено, що належним відповідачем за вимогою про визнання незаконним та скасування висновку про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01-19/741 є Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

Відповідно до п. 3 Положення про службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 02.11.2007 року № 2670, основними завданнями служби є забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї.

Статтею 56 Цивільного кодексу України визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, проте слід враховувати що по суті місцева державна адміністрації складається зі структурних підрозділів з різними предметами відання (ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Реалізацію функцій місцевої державної адміністрації як органу опіки та піклування під час усиновлення покладено на відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації - службу у справах дітей, що закріплено наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 3 Положення про Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 02.11.2007 року № 2670, основними завданнями служби є забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї.

Згідно з абз. 2 п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що служба у справах дітей оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом.

Висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей від 20.03.2017 року № 01-19/741 підписано заступником голови районної державної адміністрації Малишевою О. В., яка відповідно до п. 3.2 Розпорядження голови Харківської райдержадміністрації Харківської області від 15.02.2018 року № 103, спрямовує та контролює діяльність структурного підрозділу райдержадміністрації - служби у справах дітей. Зазначене також підтверджує висновок про те, що саме Служба у справах дітей Харківської райдержадміністрації Харківської області має повноваження щодо складання висновку про недоцільність усиновлення.

Отже, не зважаючи на те, що висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей оформляється на бланку районної держадміністрації, проте оформлення такого документа належить до повноважень саме Служби у справах дітей як структурного підрозділу Харківської райдержадміністрації.

Суд відхиляє доводи відповідача - Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, згідно з якими повідомлення (висновок) про надання (ненадання) згоди на роз`єднання дітей при усиновленні не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позов є безпідставним, оскільки обов`язковість висновку для суду, що розглядає справу про усиновлення, встановлена у ч. 1 ст. 210 Сімейного кодексу України; та зазначає, що відповідно до цієї статті, за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Також суд зазначає, що згідно вищезазначеного висновку, постановлення судом рішення про усиновлення одного з дітей без згоди органу опіки і піклування є неможливим. Даний висновок не просто враховується судом, а зобов`язує суд постановити рішення про відмову в усиновленні. Так як висновок є обов`язковим для суду, що розглядає справу про усиновлення, висновок може і має бути оскаржено в іншому судовому процесі.

У справі Ulyanov v. Ukraine (Ул`янов проти України) ЄСПЛ дійшов висновку, що результат провадження має бути значущим для відповідного права. Тобто суд розглядає справу, якщо від вирішення або не вирішення судом певного питання залежить настання або ненастання певних правових наслідків.

Оскільки висновки, щодо яких заявлено вимоги про визнання їх незаконними та скасування, тягнуть обов`язкові правові наслідки - прийняття судом рішення у справі про усиновлення на підставі таких висновків, то питання щодо законності та скасування цих висновків, підпадаючи під категорію «спір» в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає розгляду судом.

Суд зазначає, що про законність розгляду судом питання про скасування висновку про неможливість роз`єднання братів і сестер свідчить ч. 2 ст. 124 Конституції України та ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 19 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп).

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено не вичерпний перелік справ, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такий перелік є не вичерпним, оскільки у тексті статті використовується слово «зокрема», що означає - у тому числі, але не обмежуючись. Зазначається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Визначення терміну «публічно-правовий спір» міститься у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України: «публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи».

Пленумом Вищого адміністративного суду України у Постанові від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз`яснено, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією встановлених законодавством України повноважень відповідачів, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені способи захисту прав та інтересів осіб в межах адміністративного судочинства.

Визнання незаконним та скасування висновку (повідомлення) прямо серед способів захисту не передбачено, проте це не означає, що така вимога не може бути заявлена і не може бути судом задоволена. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 5 КАС України гарантується можливість особи для захисту своїх інтересів обирати будь-який спосіб захисту, навіть якщо такий спосіб законом прямо не передбачений, проте дозволить їй ефективно захистити свої інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Системне тлумачення ч. 1, 2, 4 ст. 5, ч. ст. 19 КАС України, ст. 124 Конституції України дозволяє дійти висновку, що тільки суб`єкти владних повноважень звертаються до суду з підстав, встановлених законом, справи за позовами фізичних осіб вирішуються і в тому випадку, коли підстави звернення до суду прямо не закріплені у законодавстві, проте особа має можливість досягнути правомірної мети виключно у судовому порядку. Особа за законодавством України не обмежена і в способах захисту, тобто формулювання позовних вимог здійснюється таким чином, щоб права та інтереси, за результатами судового розгляду були ефективно захищені. При цьому не має значення передбачено законом право заявляти таку вимогу чи ні, головна умова - відсутність законодавчої заборони щодо застосування певного способу захисту.

Так як законом не заборонено у судовому порядку визнавати незаконними та скасовувати висновки (повідомлення) щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні, про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей, суд відхиляє доводи відповідача Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про те, що позов є безпідставним не відповідає законодавству України, зокрема ч. 4 ст. 5 КАС України.

Відповідно до ст. 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Слід зазначити, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Категорія «забезпечення інтересів дитини» деталізується у Законі України «Про охорону дитинства», а саме, згідно зі ст. 1 цього Закону, забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Також, відповідно до ст. 12 Конвенції, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Стаття 20 Конвенції встановлює, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання, "кафала" за ісламським правом, усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову.

Відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим Постановою КМУ від 08.10.2008 року, усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ч. 5 ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.

Правове регулювання усиновлення дитини, яка має братів та сестер, здійснюється статтею 210 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 СК України, за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Законодавством не визначено, що слід розуміти під обставинами, що мають істотне значення, таке поняття є оціночним, розглядається судом у кожному конкретному випадку. Зокрема, обставинами, що мають істотне значення, суд може визнати, зокрема, непоінформованість братів і сестер про своє споріднення, їх роздільне проживання і виховання до усиновлення, неможливість їх спільного проживання і виховання за станом здоров`я тощо. При цьому суд має враховувати, що усиновлення рідних братів і сестер однією або різними особами провадиться в їх інтересах для забезпечення стабільних і гармонійних умов життя осіб.

Принцип пропорційності втручання у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на усиновлення, й інтересами особи (осіб), яка зазнає (зазнають) негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на усиновлення фактично позбавляється цього права. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Відповідно до п. 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.2008 року № 905, в окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім`ю, районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз`єднання братів і сестер при усиновленні в разі: коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною; усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім`ях громадян України; наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім`ю.

У даному випадку, на думку відповідачів, обставинами, що мають істотне значення, і внаслідок існування яких допускається роз`єднання дітей є те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надали згоду на усиновлення, в той час як ОСОБА_6 таку згоду надав.

Однак, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що жодне інше подружжя не висловило наміру усиновити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , життям дітей ніхто не цікавиться.

Зазначена обставина підтверджується Актом про невідвідування дитини, яка навчається в Комунальному закладі «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради від 10.03.2017 року № 218, відповідно до якого ОСОБА_4 з часу, коли її було влаштовано до закладу, тобто з 15.10.2013 року і по теперішній час ніхто не відвідував, життям і здоров`ям дитини не цікавився, громадяни України також не виявили бажання усиновити дитину або взяти її під опіку.

Відповідно до Акту про не відвідування дитини, яка навчається в Комунальному закладі «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради від 10.03.2017 року № 215, ОСОБА_6 з часу, коли його було влаштовано до закладу, тобто з 15.10.2013 року і по теперішній час ніхто не відвідував, життям і здоров`ям дитини не цікавився, громадяни України також не виявили бажання усиновити дитину або взяти його під опіку.

ОСОБА_4 страждає на інші ураження нервової системи, не класифіковані в інших рубриках (резидуально-органічне ураження ЦНС), (G 98), епілептичний стан, неуточнений (G 41.9), розумову відсталість легкого ступеня (F 70.0), епілептичну хворобу: порушення обігу сірковмісних амінокислот, що підтверджується висновком про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 10.03.2017 року. Хвороба має незворотні тяжкі наслідки у вигляді стійких порушень психіки.

ОСОБА_5 , згідно з випискою з індивідуальної карти, є інвалідом дитинства з діагнозом розлад особистості і поведінки внаслідок ідіоматичної епілепсії, спостерігається у психіатра з 2011 року, мали місце шість епілептичних приступів за час перебування у КЗ «Богодухівський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04.07.2013 року у справі № 642/4027/2013 про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_20 відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_4 страждає на епілептичну хворобу: порушення обміну сірковмісних амінокислот Е 72.1.

Судом встановлено що, ОСОБА_5 є вихованцем КЗ «Богодухівський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради, а тому на час розгляду справи діти проживали окремо один від одного і фактично були роз`єднаними.

Отже, при винесенні оскаржуваного висновку щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року не було враховано всі істотні обставини.

На підставі висновку щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 № 08-15/890/2-17 було прийнято висновок Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01-19/741. Більше того, зазначені документи містять взаємовиключні та суперечливі відомості, а саме згідно з висновком виконавчого органу Харківської міської ради діти не страждають на захворювання, а у висновку Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області містяться відомості про наявність захворювань у дітей.

Суд не погоджується із доводами Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, що згідно зі ст. 210 Сімейного кодексу України та п. 74 ПКМУ № 905 від 08.10.2008 встановлено неможливість роз`єднання братів при усиновленні. Таке твердження є неповним та однобічним, так як цими ж нормами передбачені винятки з зазначеного правила, а саме - невичерпний перелік обставин за яких допускається роз`єднання братів і сестер при усиновленні.

Необґрунтованим є посилання на норму, згідно з якою роз`єднання братів і сестер у зв`язку з відмовою кандидатів в усиновлювачі від усиновлення будь-кого з них не допускається. Оскільки відмова позивачів від усиновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мала місце. Неможливість усиновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обумовлена відсутністю на це їх згоди, а не відмовою позивачів від усиновлення.

В свою чергу, суд погоджується із доводами представника позивачів, що відсутність згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на їх усиновлення має розглядатися як одна з основних обставин, у зв`язку з існуванням якої виникла неможливість влаштування дітей на виховання в одну сім`ю.

Системний аналіз п. 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.2008 року № 905, дозволяє дійти висновку, що тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду, є лише однією з обставин, що унеможливлює влаштування дітей на виховання в одну сім`ю. Даним пунктом передбачено і інші обставини, перелік яких є відкритим.

Відповідачем визнається, що ОСОБА_4 має третю групу здоров`я, їй встановлено інвалідність, проте при підготовці висновків дана обставина не була врахована як інша обставина, що унеможливлює влаштування дітей на виховання в одну сім`ю, всупереч вимогам п. 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей.

Згідно з цим пунктом, в окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім`ю, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз`єднання братів і сестер при усиновленні в разі: коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною; усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім`ях громадян України; наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім`ю.

При вирішенні питання про надання згоди на роз`єднання братів і сестер мають враховуватися не тільки ті обставини, що прямо вказані у п. 74 Порядку, але й інші обставини, внаслідок існування яких виникає неможливість влаштування дітей на виховання в одну сім`ю, оскільки саме таке правило, закріплене у п. 74 Порядку.

За таких обставин, суд вважає висновок щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року № 08-15/890/2-17 та висновок про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20.03.2017 року № 01-19/, з огляду на обставини справи, є суттєвим обмеженням прав ОСОБА_6 та не є пропорційними в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у практиці ЄСПЛ.

На підставі викладеного, керуючись ст. 210 Сімейного кодексу України, п. 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, ст. 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 19-21, 72-77, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, Комунальний заклад «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - школа - інтернат І - II степенів)» Харківської обласної ради про визнання незаконними і скасування висновку щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні, а також висновку про недоцільність усиновлення і невідповідність його інтересам дітей задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати висновок виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області щодо роз`єднання братів і сестер при усиновленні від 16.03.2017 року № 08-15/890/2-17.

Визнати незаконним та скасувати висновок Харківської районної державної адміністрації Харківської області про недоцільність усиновлення та невідповідність його інтересам дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 20.03.2017 року № 01-19/741.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Шестак О.І.