Рішення № 88367328, 20.03.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/395/20

2-а/330/6/2020

"20" березня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Федорець С.В.,

при секретарі Шеліповій Ю.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області (адреса: 54056, Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1б/1) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за наступними підставами.

22.02.2020 року заступником командира взводу 1 роти 2 батальйону УПП ГУНП в Миколаївській області Хробатенком В.Г. відносно позивача було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про те, що позивач 22.02.2020 року о 15 годині 16 хвилин 57 секунд в м. Миколаєві по вул. Веселінівській, 55А, керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д/н НОМЕР_2 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, при цьому перевищив встановлені обмеження швидкісного режиму на 25 км/год (швидкість руху вимірювалася Трукам ТС000760, повірка чинна до 30.09.2020 (ВЕ-00229)), чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год), за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. На позивача було накладено грошове стягнення в розмірі 255 грн. При цьому, під час зупинки автомобіля позивач повідомив поліцейського, що рухався по дорозі в межах населеного пункту - м. Миколаїв з дозволеною швидкістю (не більше 50 км/год) і не вважає це порушенням ПДР. Таким чином, позивач не погодився із правопорушенням і вважав себе невинним. Працівником патрульної поліції на неодноразове проханням позивача був пред`явлений технічний засіб, яким було зафіксовано порушення ПДР, а саме лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM та через вбудований у корпусі вимірювача екран показано лише один фотознімок попередньої частини автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д/н НОМЕР_2 , на якому рухався позивач, який є начебто доказом порушення вимог ПДР щодо встановлених обмежень швидкості транспортних засобів у населеному пункті. При цьому на фотознімку не було відображено лазерної мітки на автомобілі «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д/н НОМЕР_2 , яка б посвідчувала, що лазерний вимірювач фіксував швидкість руху саме цього автомобіля в момент фіксації цим вимірювачем швидкості 75 км/год. Працівником поліції не було пред`явлено позивачу другий фотознімок, який давав би змогу розуміти місцезнаходження автомобіля в момент фіксації, і не було пред`явлено відеозапис моменту порушення, хоча позивач до місця локації працівника поліції, який не в автоматичному режимі фіксував порушення ПДР, і в місці його дислокації рухався на автомобілі в правій смузі проїжджої частини, разом з тим в другій (лівій) смузі (проїжджа частина має дві смуги для руху в одному напрямку) попутно рухалися інші автомобілі зі швидкістю, яка значно перевищувала швидкість транспортного засобу позивача. Крім того, в постанові працівником поліції зазначено, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалася приладом TruCAM ТС000760, повірка чинна до 30.09.2020 року, але в постанові не зазначено, якою саме моделлю лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCAM здійснювалося вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. На підставі вищевикладеного позивач вважає, що порушень ПДР України не допускав, в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, вважає дії співробітника поліції незаконними, а постанову такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позивач постанову в справі про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2020 року серія ЕАК № 2145960 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., винесену посадовою особою УПП в Миколаївській області - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

До судового засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статті 268 КАС України.

Згідно до положень ч. 3 статті 268 КАС України, неприбуття до судового засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи це, на підставі положень статті 268 КАС України, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, та приходить до висновку про те, що у даному разі його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки у даному разі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності цього рішення законодавством покладено на відповідача.

Однак, відповідач цього обов`язку не виконав, до судового засідання не з`явився, жодних пояснень чи заперечень проти доводів позивача до суду письмово не надав.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач при винесенні відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 22.02.2020 року порушив вимоги статті 245 КпАП України, не з`ясувавши усіх обставин вчинення правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, в постанові працівником поліції зазначено, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалася приладом TruCAM ТС000760, повірка чинна до 30.09.2020 року, але в постанові не зазначено, якою саме моделлю лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCAM здійснювалося вимірювання швидкості руху позивача.

Разом з тим, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року.

Наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 року за № 222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.

Отже, тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року.

Наразі є чинним сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA.TR.001 241-18 від 26.12.2018 року, виданий на вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II, але з оскаржуваної постанови не вбачається, якою саме моделлю лазерного вимірювача швидкості TruCAM здійснювалося вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача було проведено за допомогою не сертифікованого технічного засобу, а відтак в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАПю

Згідно до вимог статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підставами для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до статей 284 та 247 КпАП України є, зокрема, відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні було встановлено те, що з оскаржуваної постанови не вбачається наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а відповідачем жодного доказу на підтвердження цього (як на правомірність прийнятого рішення) надано не було, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 250, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 247, 284 КпАП України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області (адреса: 54056, Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1б/1) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2020 року серія ЕАК № 2145960 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: