Рішення № 88366950, 28.02.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.02.2020

Справа № 334/2274/17

Провадження № 2/334/181/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

головуючого судді Гнатюка О.М.,

з участю секретаря Алєйнікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання правочинів фіктивними та застосування наслідків недійсного правочину, -

встановив:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов, який згодом був уточнений, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання правочинів фіктивними та застосування наслідків недійсного правочину.

Позов обґрунтований тим, що в період з 03 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя розглядалась цивільна справа № 333/5375/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М., орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення компенсації вартості частки у спільній частковій власності, у зв`язку з чим 03 лютого 2016 року рішенням суду з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача компенсацію вартості його частки у спільній частковій власності, в розмірі 766 836 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи 11.12.2015 року між відповідачкою та ОСОБА_3 був укладений договір дарування серії та номер: 2248, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, згідно якого ОСОБА_2 подарувала своїй неповнолітній доньці 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , яка належала відповідачці на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 року, і внесено 04.11.2015 року у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

13.04.2016 року на підставі виконавчого листа № 333/5375/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 766 836 грн. 00 коп., державним виконавцем Комунарського ВДВС ЗМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП 50796829, на підставі чого 14.04.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження, у зв`язку з чим 10.08.2016 року було складено акт опису та арешту 7/20 частин нежилого приміщення № 18, які належать відповідачці на праві спільної часткової власності, та передане на відповідальне зберігання ОСОБА_2

15 вересня 2016 року державний виконавець виніс постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання письмового висновку про оцінку майна, в тому числі й нежитлового приміщення № 18, яке 19.09.2016 року було виставлене на торги державним підприємством «СЕТАМ» , проте ОСОБА_2 подала до апеляційного суду Запорізької області від імені третьої особи ОСОБА_5 апеляційну скаргу на рішення суду, у зв`язку з чим 01.12.2016 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа до Комунарського районного суду м. Запоріжжя та про зняття арешту з майна боржника, що стало підставою для укладання між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 02.12.2016 року договору дарування серії та номер 3257, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, згідно якого відповідачка подарувала своєму синові 7/20 частин вищевказаного нежитлового приміщення № 18.

Позивач вважає, що зазначені договори є фіктивними і не спрямованими на реальне настання правових наслідків, виходячи з того, що вони були укладені сторонами, які є близькими родичами між собою, обдарована ОСОБА_3 не досягла повноліття і не займалася підприємницькою діяльністю у сфері надання послуг салонами краси, як й ОСОБА_4 , спірне приміщення має цільове призначення - нежитлове приміщення, обладнане для над послуг салонами краси, яке потрібно ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, договір дарування укладений під час судового розгляду справи, предметом якого є вказане приміщення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року залишилось без виконання у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення в рамках виконавчого провадження та вказані договори дарування були укладені одразу, як тільки ОСОБА_2 стало відомо про звернення до суду із заявою про накладання арешту на майно відповідачки.

Просить визнати недійсними договори дарування 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , укладені 11.12.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г., серія та номер 2248, та 02.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусовою В.О., серія та номер 3257. Водночас, просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 7/20 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 на 7/20 частини вищевказаного нежитлового приміщення.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином щодо часу та місця розгляду справи. Відзив не надавався.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справу через зайнятість в іншому судовому процесі. З урахуванням того, що раніше судом неодноразово відкладались судові засідання, в тому числі і за заявою представника позивача в зв`язку із зайнятістю у іншому судовому процесі, то суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не заявилася, повідомлялася судом про час та місце розгляду справи належним чином. На момент відкриття провадження справи відповідач ОСОБА_3 була неповнолітньою особою, в інтересах якої діяла її мати - відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. 18.02.2020 року відповідачем ОСОБА_4 подано до суду заперечення проти позову, в якому зазначає, що підстав для визнання договору дарування недійсними не має, вважає, що у позивача відсутнє право оскаржувати договір дарування, оскільки він не є стороною дарування та його права ніяким чином не порушуються. Просить суд відмовити у задоволені позову. Просив розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст. 1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 року у цивільній справі № 333/6279/13-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/10 частин, за ОСОБА_3 на 1/10 частину та за ОСОБА_1 на 1/5 частину нежилого приміщення АДРЕСА_1 яке АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.11.2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на дарування 7/10 частини нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , неповнолітній доньці ОСОБА_3 , відповідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району Яковенко В.В.

03.02.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя винесено рішення у цивільній справі № 333/5375/15-ц, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 766836 грн. - компенсацію вартості його частки у спільній частковій власності: 1/частина квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; 1/5 частина квартири за адресою: АДРЕСА_7 ; 1/5 частина нежилого приміщення АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/5 частина нежилого приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_9 ; 1/5 частина автомобіля CHEVROLET ORLANDO, р.н. НОМЕР_2 , 2011 року випуску, білого кольору; 1/5 частина автомобіля OPEL COMBO, р.н. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, червоного кольору; 2/5 частини земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_10 . Зобов`язано припинити право на частку у праві спільної часткової власності на вищевказане майно з дня отримання ОСОБА_1 компенсації вартості частки у спільній частковій власності в сумі 766836 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 84388325 від 06.04.2017 року, нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності на 7/20 частки ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 11.12.2015 року, серії та номеру 2248, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., на 1/5 частку ОСОБА_1 на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 року № 333/6279/13-ц, та на 7/20 частки ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 02.12.2016 року, серії та номеру 3257, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусовою В.О.

13.04.2016 року головним державним виконавцем Комунарського ВДВС ЗМУЮ Романовою М.О. складено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50796829 на підставі виконавчого листа № 333/5375/15-ц, виданого 08.04.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, у зв`язку з чим 14.04.2016 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження. 10.08.2016 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна у вказаному виконавчому провадженні, а саме на 7/20 частин приміщення АДРЕСА_3 .

15.09.2016 року заступником начальника Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Тимофєєвою О.Г. при примусовому виконанні виконавчого листа № 333/5375/15-ц призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50796829.

01.12.2016 року постановою заступника начальника Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Тимофєєвою О.Г. повернено виконавчий лист № 333/5375/15-ц, виданий 08.04.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя.

11 грудня 2015 року ОСОБА_2 подарувала своїй доньці ОСОБА_3 7/20 частин нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г.

2 грудня 2016 року подарувала ОСОБА_2 подарувала своєму синові ОСОБА_4 7/20 частин нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусовою В.О.

Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст.717 цього кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: уведення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст.203 ЦК, що, за правилами ст.215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.177 СК батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із чч.2 та 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї неповнолітньої дитини після виникнення в неї зобов`язання щодо стягнення коштів, яке винило в зв`язку із переходом права власності на вказане нерухоме майно, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси стягувача та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК).

Оскільки очевидно, що у випадку дарування нерухомого майна своїй неповнолітній доньці, відповідач як законний представник неповнолітньої особи в порядку ст. 177 СК України буде фактично продовжувати володіти та користуватися вказаним майном.

Обидва правочини щодо дарування частин нежитлового приміщення, які оспорюються позивачем, відбулися після початку розгляду іншої судової справи №333/5375/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення компенсації вартості частки у спільній частковій власності.

За наслідками вказаної справи рішенням суду від 3 лютого 2016 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 766 836 грн. - компенсацію вартості його частки у спільній частковій власності.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не діяла добросовісно та розумно, а лише з наміром, реалізуючи власні повноваження, завдати шкоди іншій особі, безоплатно відчуживши нерухоме майно, за рахунок якого могло бути виконане його боргове зобов`язання перед позивачем у цій справі.

За вказаних обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України втрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 89, 133, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 274-279 ЦПК України,суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання правочинів фіктивними та застосування наслідків недійсного правочину задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , укладений 11 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., серія та номер 2248.

Визнати недійсним договір дарування 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 11 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусовою В.О., серія та номер 3257.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , на 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 772642923101), що належить ОСОБА_3 на праві власності за договором дарування частини нежитлового приміщення від 11 грудня 2015 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., серія та номер 2248.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , на 7/20 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 772642923101), що належить ОСОБА_4 на праві власності за договором дарування частини нежитлового приміщення від 02 грудня 2016 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусовою В.О., серія та номер 3257.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 427 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28 лютого 2020 року.

Суддя О.М. Гнатюк