Рішення № 88366719, 02.03.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4156/19

Провадження № 2/311/196/2020

02.03.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Першина В.М.,

третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яку було в подальшому уточнено в редакції від 19.12.2019 року (а.с.37) до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року по справі 311/2667/16-ц з відповідача ОСОБА_3 на її користь було стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, до закінчення ним навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7. Судом було встановлено наступні обставини: між позивачкою та відповідачем 13 лютого 2007 року розірвано шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управлінням юстиції Запорізької області. Від шлюбу мають повнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25.02.2007 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 та її прізвище змінено на « ОСОБА_1 ».

Також зазначає у позові, що на даний час її син ОСОБА_2 є студентом бюджетної форми навчання першого курсу (РТ-419сп, фах.152 «Якість, стандартизація та сертифікація» денна форма навчання) факультету радіоелектроніки і телекомунікацій Національного університету «Запорізька політехніка» четвертого рівня акредитації з терміном навчання з 01 вересня 2019 року по 10 червня 2022 року. Відповідач ОСОБА_3 допомоги на утримання сина після досягнення ним повноліття не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання сина ними не досягнуто. Як стало відомо, відповідач працює ПрАТ «ЗЗРК» та у зв`язку з чим він має можливість щомісячно виплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а тому вона, позивачка ОСОБА_1 , вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісяця, та до закінчення ним навчання, тобто до 10 червня 2022 року.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання у вищому навчальному закладі Національному університеті «Запорізька політехніка» та просить позов задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Першин В.М. заперечував проти заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог та просить в задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що на теперішній час матеріальне становище відповідача не дозволяє утримувати сина, також вказує на відсутність правових підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина в період навчання понад 23-х річного віку, а також представник відповідача посилається на наявність на утриманні відповідача на теперішній час доньки ОСОБА_11 , 2008 року народження на утримання якої із заробітної плати відповідача здійснюються відрахування в розмірі ј частини щомісячно, крім того, в судовому засіданні стороною позивача не надано доказів на підтвердження матеріального стану позивачки та третьої особи на стороні позивача та відсутні документальні підтвердження позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на його утримання на період навчання у вищому навчальному закладі Національному університеті «Запорізька політехніка» підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити за наведеними у позовній заяві підставами.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 на обґрунтування заявлених нею позовних вимог, пояснення третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 , пояснення представника відповідача ОСОБА_3 в особі адвоката Першина В.М., дослідивши матеріали цивільної справи № 311/4156/19, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі та від спільного подружнього життя сторони мають сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження якого батьком записаний ОСОБА_3 , відповідач у справі, а матір`ю записана - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії № НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, до закінчення ним навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7. Стягнення почато з 19 вересня 2016 року, тобто з дня подання позову до суду, копія рішення суду є в матеріалах справи (а.с.3).

Згідно довідки №210 від 18.10.2019 року, виданої Національним університетом «Запорізька політехніка» вбачається, що ОСОБА_2 дійсно являється студентом бюджетної форми навчання І курсу (РТ-419сп, фах 152 «Якість, стандартизація та сертифікація», денна форма навчання) факультету радіоелектроніки і телекомунікацій Національного університету «Запорізька політехніка ІV рівня акредитації. Термін навчання - з 01 вересня 2019 року по 10 червня 2022 року та оригінал вказаної довідки міститься в матеріалах справи (а.с.4).

Як вбачається з Довідки за вих.№ 418 від 13.12.2019 року, виданої Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», ОСОБА_3 працює на посаді токаря на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та його заробітна плата за останні 6 місяців, за період з 01 червня 2019 року по 01 грудня 2019 року, складає - 108513,05 гривень, з якої також вбачається, що станом на 01.12.2019 року здійснюються відрахування аліментів в розмірі 25% за ВП № 42982545 (а.с.20,21,22,31,53).

Також, відповідно до Звіту про здійснення відрахування та виплати, виданого Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», вбачається, що з ОСОБА_3 на підставі ВП №42982545 від 23.12.2017 року здійснюються відрахування за виконавчим документом №2/311/1060/2013 від 26.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 0,25 частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 01 січня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.24,50).

Відповідно до Звіту про здійснення відрахування та виплати, виданого Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», з ОСОБА_3 на підставі ВП №58978221 від 23.05.2019 року здійснюються відрахування за виконавчим документом ВН№1435 від 22.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та перераховані Держказначейська служба України до погашення боргу 6936,13 гривень в розмірі 0,2 частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 01 вересня 2019 року (а.с.23).

Як вбачається зі Звіту про здійснення відрахування та виплати, виданого Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»,з ОСОБА_3 на підставі ВП №42982545 від 23.12.2017 року здійснюються відрахування за виконавчим документом №2/311/18/2017 від 15.06.2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 до погашення боргу по аліментам 28099,09 грн. на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 0,1233 частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 01 січня 2018 року, та з наданого Звіту вбачається, що у вересні 2019 року борг погашений (а.с.22,49).

Відповідно до положень статті 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Тобто, за змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчатись, а саме на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно вимог статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У пункті 2 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей (дочки, сина), які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище відповідача та позивача, а також можливість відповідачем сплачувати аліменти. Та при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати усі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, вислухавши в судовому засіданні пояснення та доводи сторін по справі, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , який на теперішній час навчається на 1 курсі вищому навчальному закладі Національного університету «Запорізька політехніка» і потребує матеріальної допомоги, а батьки мають рівні обов`язки щодо останнього, а тому суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 має можливість надавати певну матеріальну допомогу на утримання сина, який навчається на денній формі навчання.

Повнолітній ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 (позивачем у справі), що відповідачем не оспорюється, а тому позивач має право на отримання аліментів на утримання від відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 є працездатною людиною, не є інвалідом, жодних доказів обмеження працездатності ним не надано. Він працює на посаді токаря на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та його заробітна плата за останні 6 місяців за період з 01 червня 2019 року по 01 грудня 2019 року складає - 108513,05 гривень, що підтверджується відповідною Довідкою № 418 від 13.12.2019 року (а.с.20,31,53) та його матеріальний стан дозволяє надавати допомогу на утримання повнолітнього сина.

Оцінивши в сукупності встановлені по справі обставини, враховуючи принцип розумності та справедливості, з урахуванням наданих сторонами доказів на підтвердження заявлених вимог та заперечень проти цих вимог, переконливість та достатність наданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.

При цьому, суд вважає, що вказаний розмір аліментів буде справедливим, співмірним, реальним, достатнім і відповідатиме потребам повнолітнього ОСОБА_2 , який навчається у вищому навчальному закладі Національного університету «Запорізька політехніка» та платоспроможності відповідача ОСОБА_3 . При цьому, суд враховує, що син сторін ОСОБА_2 навчається на денній формі, у зв`язку з чим не взмозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, а також суд приймає до уваги ті обставини, що на теперішній час на утриманні відповідача знаходиться донька ОСОБА_11 та із заробітної плати відповідача здійснюються відрахування аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.24,50), а тому, враховуючи матеріальне та сімейне становище відповідача ОСОБА_3 , який є працездатною особою, на даний час офіційно працевлаштований, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, а також ті обставини, що на теперішній час будь-якої домовленості щодо порядку утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , угоди про його матеріальне забезпечення між сторонами не досягнуто, внаслідок чого повнолітній ОСОБА_2 опинився у скрутному матеріальному становищі та самостійно забезпечувати належний матеріальний рівень для продовження навчання та здобуття освіти, гідного розвитку та існування на період навчання у обраному ним навчальному закладі, повнолітній ОСОБА_2 на теперішній час не в змозі, тому суд вважає за необхідне, з урахуванням матеріального та сімейного становища відповідача ОСОБА_3 позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 11 листопада 2019 року (дата пред`явлення позову до суду) на період навчання ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі Національного університету «Запорізька політехніка», але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В задоволенні решти позовних вимог, суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про спроможність відповідача надавати допомогу на утримання повнолітнього сина саме в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Також в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, за минулий час - починаючи з 01 вересня 2019 року, суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно положень ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, в судовому засіданні під час розгляду справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що позивачкою ОСОБА_1 вживалися будь-які заходи до пред`явлення нею позову до суду щодо одержання аліментів з відповідача ОСОБА_3 та добровільної ним сплати аліментів (звернення до відповідача, направлення на його адресу листів, звернення до керівника підприємства за місцем роботи відповідача, тощо) та неможливість їх одержання у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати (приховування відповідачем місця роботи або проживання, тощо).

Крім того, відповідно до положень 141 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, а саме: з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави судовий збір за пред`явлення до суду позову майнового характеру, розмір якого з 01.01.2019 року становить 768,40 грн., оскільки позивачка ОСОБА_1 по даній категорії справ про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.180-183,191,199,200 Сімейного кодексу України, ст.ст.9,12,13,76,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , працює ПрАТ ПІІ «ЗЗРК» на посаді токаря) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 11 листопада 2019 року на період навчання ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі Національного університету «Запорізька політехніка», але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО)- 899998, Рахунок отримувача - 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106, Призначення платежу: судовий збір на користь держави) в розмірі - 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 13 березня 2020 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО