Рішення № 88366504, 10.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10240/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання Бомбушкар В.П.

представника позивача - адвоката Васильчук А.В.

представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Гнатишак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надії Михайлівни про скасування державної реєстрації та визнання права власност,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 12.01.2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № MKA7GA00000001, відповідно до умов якого він отримав кредит у сумі 26000,00 дол. США для споживчих цілей та 4735,80 дол. США для сплати страхових платежів. Також для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки від 16.01.2008 року згідно якого ним було надано в іпотеку Ѕ частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки погашення кредиту відбувалася з порушенням встановленого графіку, то з банку йому часто дзвонили та нагадували про необхідність погашення боргу. Під час однієї з таких розмов від працівників банку йому стало відомо, що він вже не являється власником будинку, оскільки банк зареєстрував право власності за собою. Із отриманої від нотаріуса Дроботя А.В. інформаційної довідки № 121135718 від 19.04.2018 року йому стало відомо, що приватним нотаріусом Стойка Н.М. 26.10.2016 року зареєстроване право власності на його будинок за ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до витягу підставою виникнення права власності є договір іпотеки від 16.01.2008 року, повідомлення видане ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.10.2016 року, повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № E.L.V.0.0.0.0/3-904 від 21.07.2016 року. Вважає, що звернувши стягнення на предмет іпотеки відповідачі по справі порушили його право власності, а реєстраційні дії приватного нотаріуса Стойка Н.М. є протиправними та незаконними, оскільки жодної письмової вимоги про усунення порушень він не отримував, і відповідно, банк не міг надати нотаріусу якихось документі на підтвердження отримання ним такої вимоги. Через це вважає, що нотаріусом безпідставно та незаконно здійснено реєстрацію за іпотеко держателем право власності на предмет іпотеки. Крім того, вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» було грубо порушено приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки згідно кредитного договору кредит він отримав для споживчих цілей, тобто основне зобов`язання виникло за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, а предметом договору іпотеки є Ѕ частина будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який як на момент оформлення кредитного та іпотечного договорів так і на момент звернення, а також на даний час являється постійним місцем його проживання і у його власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Загальна площа спірного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 а приблизно 102 м.кв. Тобто, спірне майно - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 а повністю відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, на яке не могло і не може бути примусово звернуто стягнення. А тому просить суд визнати незаконною та скасувати реєстраційну дію нотаріуса, а саме державну реєстрацію приватним нотаріусом Стойка Н.М. за ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки - Ѕ частину будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена на підставі договору іпотеки від 16.01.2008 року, повідомлення виданого ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.10.2016 року, повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № E.L.V.0.0.0.0/3-904 від 21.07.2016 року та визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ПАТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на позов у якому відповідач зазначає, що твердження позивача, що банком не направлялася письмова вимога щодо виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є безпідставним. На адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлялись вимоги № 30.1.0/2-368 від 01.10.2013 року про порушення зобов`язань за кредитним договором, в якому також роз`яснені наслідки у разі невиконання такої вимоги, які вручені 06.10.2013 року. Які залишилися без задоволення. Також зазначає, АТ КБ «ПриватБанк» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотеко держателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки іпотеко давці надали іпотеко держателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя за рішенням іпотеко держателя на підставі п. 27 договору іпотеки. Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснена за згодою позивача, що висловлена у п. 27 договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не апідлягає застосуванню до цих відносин. Крім того, позивачем наведено лише голослівні покликання про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте не подано жодного доказу в підтвердження підстав, передбачених п. 1 цього Закону. А тому з врахуванням наведеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Відповідач - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Як встановлено, 12.01.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № MKA7GA00000001, відповідно до умов якого він отримав кредит у сумі 26000,00 дол. США для споживчих цілей та 4735,80 дол. США для сплати страхових платежів.

16.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ЗАТ КБ «ПриватБанк» Ѕ частину житлового будинку.

26.10.2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. на підставі договору іпотеки від 16.01.2008 року, повідомлення виданого 20.10.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № E.L.V.0.0.0.0/3-904 від 21.07.2016 року зареєстровано право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку» законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотеко держателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно п. 27 договору іпотеки сторони домовились про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотеко держателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 17.8.1 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання терміну виконання якого - небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як встановлено згідно матеріалів справи, листом від 01.10.2013 року № 30.1.0.0/2-368 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором простроченої заборгованості у розмірі 2081,07 дол. США та вимагало повернення суми боргу в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій нарахованих на день повернення кредиту в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги.

Зазначена вимога вручена ОСОБА_1 15.10.2013 року, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, твердження позивача про неповідомлення банком про необхідність усунення порушення та виконання зобов`язання за кредитним договором є безпідставним.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 27 договору іпотеки від 16.01.2008 року, позивач надав іпоттекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя за рішенням іпотеко держателя, отже реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснена за згодою позивача, а не у примусовому порядку, з огляду на що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на правовідносини, які виникли між сторонами не поширюється.

Крім того, посилаючись на можливість застосування відносно нього Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» позивач не надав необхідних доказів, які б підтверджували обставини, наведені у вказаному Законі, які унеможливлюють звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зокрема , що спірне майно використовується позивачем як місце постійного проживання і , що у позивача немає у власності іншого нерухомого житлового майна.

А тому враховуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.575 ЦПК України, ст, Законом України "Про іпотеку", ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надії Михайлівни про скасування державної реєстрації та визнання права власності - відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді накладення арешту (заборони відчуження) на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , вжиті згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.10.2018 року - скасувати

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук