Ухвала суду № 88366049, 19.03.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/808/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 рокум. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря - Безорчук А.О.,

прокурора - Макаренка С.П.,

захисника - Прядко Р.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2020 року в провадження Краснолиманського міського суду Донецької області від Слов`янської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020050420000048 від 18 січня 2020 року, по звинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та додані до нього документи: реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки обвинуваченого та захисника про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

В підготовче судове засідання 19 березня 2020 року з"явився прокурор Лиманського відділу Слов"янської місцевої прокуратури Макаренко С.П.

Захисник Прядко Р.А. брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Слов"янському міськрайонному суді Донецької області.

Обвинуваченого ОСОБА_1 не доставлено в приміщення Краснолиманського міського суду Донецької області, оскільки згідно листа Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань № 6"від 16.03.2020 року №3633 на виконання "Плану протиепідемічних заходів щодо запобігання занесенню і поширенню в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України гострої респіраторної хвороби, спричиненої новим короновірусом, на 2020 рік", затвердженого спільним наказом № 57-ОД/8 - ОД від 12.03.2020 року Міністерством юстиії України з Державною установою "Центр охорони здоров"я державної кримінально-виконавчої служби України" та Департаментом з питань виконання покарань, введено обмеження щодо переміщення засуджених осіб та осіб, узятих під варту.

Перед початком судового засідання адміністрацією ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» суду повідомлено, що обвинувачений ОСОБА_1 з невідомих причин відмовився вийти з камери, повідомивши, що не бажає приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Потерпілий ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій висловив небажання брати участь у судовому засіданні (а.с.13).

В підготовчому судовому засіданні прокурор Макаренко С.П., запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілого.

Захисник Прядко Р.А. не заперечував проти призначення провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, погодився із запропонованим прокурором складом осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Клопотань щодо витребування певних речей та документів, що мають доказове значення, вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду ним заявлено не було.

Суд вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Також, згідно з вимогами ч. 5 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Частиною четвертою ст. 314-1 КПК України передбачені випадки, коли досудова доповідь не складається. В підготовчому судовому засіданні не встановлено передбачених законом підстав для не складання досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Враховуючи положення ч. 5 ст. 314 КПК України, а також ступінь тяжкості злочину, суд приходить до переконання, що з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, слід доручити представнику органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 діб, оскільки обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, не працює, скоїв тяжкий злочин, може переховуватися від суду та скоїти новий злочин.

Згідно з повідомленням інженера відділу інженерно-технічних засобів охорони, інформатизації та зв"язку ст.лейтенанта внутрішньої служби Гришко Д.С., який перебував на зв"язку під час відеоконференції з ДУ "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" обвинувачений відмовився вийти з камери утримання та з`явитись для участі в режимі відеоконференції, втім підтверджує, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу та повідомлення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його розписка (а.с.32).

З огляду на те, що обвинувачений всупереч вимогам п.1 ч.7 ст. 42 КПК України не виконав покладений на нього обов`язок прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб, та його права в судовому засіданні захищаються захисником суд вирішує питання доцільності обрання запобіжного заходу за відсутності обвинуваченого.

Захисник Прядко Р.А. проти обрання запобіжного заходу заперечує, посилаючись на відсутність обвинуваченого та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 березня 2020 року, на даний час обвинувачений перебуває в ДУ "Бахмутська установа виконання покарань (№6)".

Листом начальника ДУ "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" - начальника арештного дому ОСОБА_3 № 7/3633 від 16 березня 2020 року рекомендовано в період з 16 березня 2020 року по 04 квітня 2020 року проводити судові засідання переважно в режимі відеоконференції.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового розгляду має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманих осіб у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

У відповідності до п. п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому. Норми ч. 2 ст. 186 КК України передбачають відповідальність за скоєння злочину, який за змістом ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. ОСОБА_1 раніше неодноразово був судимий за вчинення тяжких злочинів, обвинувачується в тому, що 17 січня 2020 року вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого (ч. 2 ст. 186 КК України).

Суд враховує характер злочинного діяння, тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, дані про особу обвинуваченого: не одружений, суспільно корисною діяльністю не займається, не має постійного заробітку та не працевлаштований, відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки тривалий час обвинувачений відбував покарання в місцях позбавлення волі.

За таких обставин будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 314-317, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, прийняти до провадження Краснолиманського міського суду Донецької області.

Кримінальне провадження по звинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду на 14 годину 00 хвилин 07 квітня 2020 року за участю прокурора Лиманського відділу Слов"янської місцевої прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Прядка Р.А., потерпілого ОСОБА_2 .

Доручити Лиманському МВ філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у строк до 07 квітня 2020 року.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів з 19 березня 2020 року по 15 травня 2020 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тримати під вартою в ДУ "Бахмутська УВП (№ 6)".

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому ОСОБА_1 .

Копію цієї ухвали направити до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)", та Лиманському МВ філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області, до виконання.

В судове засідання викликати прокурора Лиманського відділу Слов"янської місцевої прокуратури, захисника Прядко Р.А., потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває в ДУ "Бахмутська установа виконання покарань (№6)", в судове засідання доставити конвоєм.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -