Рішення № 88365521, 23.03.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.03.2020 227/2965/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.12.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 16.05.2019 року виникла заборгованість, загальна сума якої становить 50228,31гривень, та включає в себе заборгованість за тілом кредиту - 23173,44 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11533,30 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн; нараховану пеню за прострочене зобов`язання - 12353,56 грн; нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300,00 грн; штраф (фіксована складова) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 2368,01 грн.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року витребувано у позивача виписку про рух коштів по платіжній картці, яка була видана ОСОБА_1 , відповідно до анкети-заяви від 30 грудня 2014 року, з обов`язковим зазначенням дати останнього платежу.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2019 року витребувано у позивача копію кредитної справи ОСОБА_1 , згідно до договору б/н від 30.12.2014 року та інформацію про розмір грошових коштів, які були зняті клієнтом в рамках цього договору.

06 лютого 2020 року цивільна справа № 227/2965/19 була передана для розгляду судді Левченку А.М., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, підстави проведення: перебування у відпустці судді Мацишин Л.С., розпорядження керівника апарату суду від 06.02.2020 року № 162.

06 листопада 2019 року судом було отримано відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю нарахування заявлених сум. Зазначає, що банком попри заборону на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та проживають в населених пунктах де проводилась антитерористична операція в період з 30.04.2014 року по 31.10.2016 року нараховувалася пеня та штрафи. Відповідач не погоджується із наведеною сумою заборгованості у розмірі 23173,44 грн та сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 11533,30 грн, оскільки фактично отримав від банку позику у розмірі 11000,00 грн. Крім того, під час відкриття карткового рахунку заповнював лише заяву про відкриття рахунку, з тарифами або умовами і правилами, які позивач додає до позовної заяви його ознайомлено не було. У додаткових поясненнях по справі від 12 грудня 2019 року зазначає, що позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування грошових коштів та згідно якого можна встановити суму, яку позивач надав/ перерахував згідно анкети-заяви та вставити рахунок на який було перераховано вищезазначені кредитні кошти.

09 січня 2020 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що позивачем долучено до матеріалів справи наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; довідку щодо виданих кредитних карток на ім`я відповідача, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного ліміту та сплату відсотків, що підтверджує усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Також зазначено, що відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Миттєва розстрочка»- це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold" на умовах терміновості, платності та зворотності Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів Кредит з використанням сервісу Миттєва розстрочка, повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу, наданого по сервісу «Миттєва розстрочка», Клієнт доручає банку встановити овердрафт на кредитну картку на суму необхідну для сплати чергового платежу. Згідно з п. 2.7.6.4.1 Умов у разі списання регулярного платежу по сервісу Миттєва розстрочка з кредитних коштів, клієнт сплачує комісію карти в розмірі 4% від суми платежу Комісія картки регулюється п.2.1.1 діючих Умов та правил надання банківських послуг.

Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по Миттєвій розстрочці відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Представник позивача у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився,про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.12.2014 року, позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку№ б/н від 30.12.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта та в якій зазначено, що вказана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг.

Разом із тим, досліджена в судовому засіданні анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30 грудня 2014 року є стандартним бланком, у якому відсутні відомості щодо суми встановленого кредитного ліміту, в якій не зазначений розмір процентів, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, тобто відсутні істотні умови кредитного договору, на яких він міг бути укладений.

До кредитного договору банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», «Універсальна «Contract», «Універсальна «Gold», що різняться між собою умовами нарахування, зазначеними періодами, ставками, умовами нарахування пені та штрафів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайтіhttps://privatbank.ua/terms/, однак надані позивачем Умови не містять підпису відповідача.

Також, позивач долучив до матеріалів справи виписку по картковим рахункам відповідача з якої вбачається, що останній користувався кредитними коштами, сервісом «Миттєва розстрочка» а також сервісом «Оплата частинами» (а.с. 94).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.12.2014 року, укладеного між сторонами у відповідача станом на 16.05.2019 року виникла заборгованість яка становить 50228,31 грн, та включає в себе заборгованість за тілом кредиту - 23173,44 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11533,30 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн; нараховану пеню за прострочене зобов`язання - 12353,56 грн; нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300,00 грн; штраф (фіксована складова) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 2368,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладенні договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Тобто, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд зазначає, що відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права .Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючі викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 12353,56 грн; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 300,00 грн; штрафу (фіксована складова) - 500,00 грн; штрафу (процентна складова) - 2368,01 грн.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредитом у розмірі 23173,44 грн та простроченим тілом кредиту в сумі - 11533,30 грн підлягають задоволенню.

Згідно частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

Відповідачем не надано суду альтернативного, наданому позивачем, розрахунку заборгованості, та доказів погашення заборгованості, які б спростували наданий позивачем розрахунок.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1327,37 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 247, 259, 264-265, 268, 280-286 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.12.2014 року у розмірі 34706,74 гривень, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту у розмірі 23173,44 грн та простроченим тілом кредиту в сумі - 11533,30 грн

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 судовий збір у розмірі 1327,37 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач - 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50

- відповідач - АДРЕСА_1

Повний текст рішення складений 23.03.2020р..

Головуючи суддя А.М. Левченко

23.03.2020