Вирок № 88364225, 20.03.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1814/20

Провадження № 1-кп/415/820/20

ВИРОК

Іменем України

"20" березня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Савкіна М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020130240000304 від 14.02.2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шостка, Сумської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, не є особою з інвалідністю, не заміжньої, раніше судимої 29 жовтня 2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.198 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнена з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 25.01.2010 Кремінським районним судом Луганської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст. 304, ч.1 ст. 70, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 22.02.2010 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 11.01.2013 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців, 05.12.2017 Лисичанським міським судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 01.06.2018, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Потапенко О.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Всередині січня 2020 року, більш точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в гостях за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в той момент, коли ОСОБА_2 вийшла з будинку до подвір`я, побачивши мобільний телефон, який залишився без нагляду на дивані у приміщенні спальної кімнати, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, залишившись в будинку одна, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно, повторно, викрала вказаний мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х3-02» вартістю 390 гривень 00 копійок (відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-277е від 24 лютого 2020 року), який належить ОСОБА_2 та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 390 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, та зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснила, що в січні 2020 року вона, знаходячись в гостях за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , після вживання алкогольних напоїв, в той момент, коли остання вийшла з будинку до подвір`я, побачивши мобільний телефон марки «Nokia», який лежав на дивані у приміщенні спальної кімнати, викрала його, щоб продати, але в подальшому подарувала знайомому. В скоєному щиро кається, викрадене майно повернуто потерпілій, просила суд надати їй шанс на виправлення та не позбавляти її свободи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Викрадене майно їй повернуто, покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винної, яка не працює, не одружена, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с.43,45), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.47), раніше судима (а.с.35), та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася та неодноразово, в ході судового розгляду вибачалася за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Суд не визнає у якості обставини що пом`якшує покарання обвинуваченої відшкодування в повному обсязі майнової шкоди потерпілій ОСОБА_2 оскільки повернення останній викраденого майна відбулось не в результаті дій обвинуваченої, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а в ході проведення слідчих дій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів, оскільки обвинувачена, маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисного злочину (ч. 2 ст. 304 КК України) знову вчинила новий умисний злочин.

Приймаючи до уваги вищевикладене з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки остання, будучі особою, що має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, знову вчинила умисний злочин проти власності, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а тому й підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України суд не вбачає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченої, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, визнання вини та щире каяття винної, активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, яка під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надала змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяла розкриттю кримінального правопорушення та з`ясуванню обставин вчинення даного злочину, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілої, яка просила призначити покарання обвинуваченій на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи у суду виникло переконання в тому, що для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 немає необхідності в реальному виконанні покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 .

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 10 березня 2020 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 - у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред`явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-239д від 24.02.2020 (а.с.25-30) у сумі 942 гривні 06 копійок (а.с.25) - підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ:

-мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х3-02», що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.69) - підлягає поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-239д від 24.02.2020 у сумі 942 гривні 06 копійок - (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х3-02», що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова