Рішення № 883633, 21.05.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.07 Справа № 20/203/07

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції, Запорізька область, м. Енергодар

до Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м.Енергодар

про стягнення суми 2574,75 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -Чередниченко В.В. (довіреність №10/9085-64 від 29.12.2006р.);

Від відповідача -не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 1914,25 грн., суму пені у розмірі 344,6 грн., суму 258,43грн. індексу інфляції за весь час прострочення, а також суму 3 % річних -57,43грн. від простроченої суми, всього суму в розмірі 2574,75 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/203/07, судове засідання призначено на 21.05.2007р.

21.05.2007р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі договору, ст.ст. 526, 611,625 ЦК України, ст.ст.193,230 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Дніпроенерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції (орендодавець, далі-позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар, далі- відповідач) був укладений договір оренди нерухомого приміщення №81-А, за яким (з урахуванням додаткової угоди НОМЕР_1, та №НОМЕР_2) позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно -приміщення, розташоване за адресою: м.Енергодар, АДРЕСА_1; промзона, будівля овочесховища, загальною площею 892,3 кв.м..

Зазначений договір діє з 01.01.2003р. до 31.12.2003р. (п.4.1). Згідно з додаткової угоди №НОМЕР_2 строк дії договору продовжено до 31.12.2004р.

Відповідно до розділу 5 договору орендна плата визначається на підставі Протоколу узгодження про орендну плату. Розмір орендної плати за перший місяць оренди розраховується шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції, розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди розраховується шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, попереднього місяця. Розрахунки здійснюються в наступному порядку: авансовий платіж вноситься за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми платежу попереднього місяця; остаточна плата- по закінченню розрахункового місяця на основі акту о здачі приміщення в користування. Рахунки виставляються: на предоплату - за 10 днів до початку розрахункового місяця, на остаточну оплату -до 5 числа місяця наступного за тим, що підлягає оплаті. Оплата рахунків здійснюється в 3-х дневний термін після дати вказанної в рахунку.

Відповідно до протоколу (додаток №2 до договору) орендна плата встановлена всього 1151,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунок позивача, рахунки) відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів не виконує, виставлений рахунок №НОМЕР_3 не сплатив, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1914 грн. 29 коп. При цьому відповідач 24.12.2004р. підписав акт, в якому фактично погодився з нарахованою позивачем сумою 1914,29 грн.

17.07.2006р. на адресу відповідача була направлена претензія № НОМЕР_4. щодо сплати орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п. 4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 2003р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

 Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань і погашення вищенаведеної суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 1914 грн. 29 коп. основної заборгованості за період грудень 2004р. згідно з наданим розрахунком позивача основані на договорі, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочки в сумі 258,44 грн. та 3% річних в сумі 57,43 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення суми 258,43 грн. втрат від інфляції та суми 57,43 грн. -3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 344,6 грн. за 365 днів з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ 18%.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення оплати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 відсотків від фактично нарахованних орендних платежів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доказаним, однак позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач звернувся до суду 11.04.2007р., однак нараховує пеню за порушення зобов'язання у грудні 2004р. Оскільки в силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають на наведених вище підставах.

У зв'язку з цим позов задовольняються в цілому частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75,82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71503, Запорізька область, м.Енергодар, АДРЕСА_2, м.Енергодар,АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_5 в Енергодарській філії ВАТ Банка “Биг-Енергія”, МФО 313764, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, р/р 26008301155031 в ЗЦВ ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 00130872) суму 1914 грн. 29 коп. основного боргу, суму 258 грн. 43 коп. втрат від інфляції, суму 57 грн. 43 коп. -3 % річних, суму 88 грн. 35 коп. витрат на державне мито, суму 102 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення пені в сумі 344 грн. 60 коп. відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 26.06..2007р.