Рішення № 88363021, 18.03.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1023/20

2/214/1537/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2020 року суддя Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 214/1023/20 за позовом представника позивача Карнаух Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. Представник позивача Карнаух Т.В. звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 188 920,00 грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3900,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що роботодавець позивача протягом тривало часу грубо порушував ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у неї професійного захворювання .

Аргументи учасників справи.

3. Відповідно до позовної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 17 років 9 місяців, а саме:

- 28.05.1999 року - 03.2017 рік., машиніст конвеєра ДФ, УДТК, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

У лютому 2017 року рішенням ДУ «Український НДІ промислової медицини» протокол № 222 їй були встановлені професійні захворювання: Сидеросилікоз першої-другої стадії (t/r,1/2, pqp, od), ускладнений хронічним бронхітом. ЛН першого-другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L4-L5-S1 справа, шийна С5-С6 справа, помірні статико-динамічні порушення хребта.

Професійне захворювання було встановлене на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2-11-3/3005 від 07.07.2015 року, виданої головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів де вказано, що позивачка працювала в умовах впливу речовин фіброгенної дії, вібрації загальної, важкості праці, шуму, мікроклімату.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 22.03.2017 року де вказано, що позивачка внаслідок недосконалості робочого місця підпадала під вплив пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники, та фізичного навантаження, що перевищувало нормативні показники.

Позивачка виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці за показниками важкості праці відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості, по вмісту в повітрі робочої зони речовин фібро генної зони до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за параметрами шуму - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню шкідливості, по вібрації - до 3 класу 1 ступеню шкідливості. Загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеню шкідливості.

Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 3-6,3 разів перевищує ГДК 6,0 -12,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Важкість праці: робоча поза ( незручна) 36% при нормі до 25% з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30О - 248-345 разів за зміну при нормі 51-100 разів; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 8-16 кг при нормі до 7 кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язів ніжних кінцівок та тулуба становить 67,5 Вт при нормі 63 ВТ; величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 156800 кг/с пр. нормі до 42000 кг/с. Відносна вологість 85% при нормі 75%.

За висновком МСЕК від 22.06.2017 року серії 12 ААА № 046004 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% з переоглядом в червні 2018 року. За висновком МСЕК від 12.06.2018 року серії 12 ААА № 050268 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% повторно з переоглядом в червні 2020 року.

В зв`язку з професійним захворюванням змінився її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. Вона відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичні напади задухи, сильний приступодібний сухий кашель, підвищену втому, біль та обмеженість рухів в шийному та поперековому відділах хребта, що посилюється при поворотах та нахилах тулуба. Задишка за шкалою ММРД - 2 бали, за ТОХ - 14 балів. Все це ставить під загрозу її життя. При захворюванні позивачки повне одуження не можливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє їй моральні страждання.

4. 12 березня 2020 року представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку представника відповідача позивач будучи ознайомлений з наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, та усвідомлюючи їх можливий негативний вплив на здоров`я все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці.

Крім того, позивач не лише знав про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату.

Слід врахувати, що статтею 14 Закону України «Про охорону праці» саме на працівника покладений обов`язок дбати про особисту безпеку та здоров`я, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту.

В той же час, відповідач сумлінно виконував і продовжує виконувати всі вимоги, які встановлені ст. 13 Закону України «Про охорону праці» до роботодавця, зокрема: забезпечує безоплатну видачу працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів: здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

Водночас, позивач не дбав належним чином про особисту безпеку і здоров`я, значно перевищив необхідний для отримання права на пільгову пенсію час роботи у шкідливих та важких умовах; при цьому останній знав про їх негативний вплив на його здоров`я та умисно не вчиняв заходів для усунення шкоди, наприклад - переведення на іншу, менш шкідливу роботу в межах професії.

Тобто саме безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до свого здоров`я у результаті призвело до встановлення їй професійного захворювання, прогресування її хвороби, погіршення самопочуття та встановлення 40% втрати працездатності.

В свою чергу ОСОБА_1 ,, обґрунтовує позов, зокрема, положенням ст. 2371 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З викладеного вбачається, що для стягнення моральної шкоди позивач повинен довести факт порушення АТ «ПІВДГЗК» його законних прав, яке призвело до моральних страждань. Відповідно до ст.1 Гірничого закону України гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Відповідно до ч.5 ст.153 Кодексу законів про працю України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я.

Окрім того, АТ «ПІВДГЗК» вважає, що положення статті 2371 Кодексу законів про працю України не поширюються на правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і які підлягають загальнообов`язковому державному страхуванню, пов`язані з відшкодуванням моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які призвели до втрати працездатності.

Стаття 153 Кодексу законів про працю України також не є самостійною підставою для покладання на роботодавця обов`язку по відшкодуванню працівнику моральної шкоди заподіяної умовами виробництва, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності.

Із наведених позивачем обставин не вбачається, яким саме чином АТ «ПІВДГЗК» порушило законні права та інтереси позивача і, як наслідок, вона отримав моральні страждання.

За таких обставин, АТ «ПІВДГЗК» вважає вимоги позивача щодо сплати їй моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України, а отже і такими, що не підлягають задоволенню, а сума моральної шкоди, яка заявлена позивачем не відповідає засадам розумності та справедливості.

Заяви та клопотання учасників справи.

5. 12 березня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням ( викликом сторін), однак ухвалою суду від 13 березня 2020 року в задоволенні вищезазначеного клопотання було відмовлено, оскільки з позовної заяви представника позивача вбачається, що предметом позову є стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача на виробництві, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, окрім цього спір випливає з трудових відносин.

6. 16 березня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача, з якої вбачається, що представник позивача надавати відповідь на відзив не буде та не заперечує проти розгляду справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом.

7. Позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ«Південний гірничо-збагачувальний комбінат» затверджено в новій редакції Статут АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (протокол від 18.10.2019 року). На момент подання позову відповідач мав нову назву АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», що вбачається з вільного доступу в Інтернет мережі реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до ч.5 ст.5 ЗУ «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Отже, судом долучено до матеріалів цивільної справи копія Витягу з Реєстру юридичних та фізичних осіб та перші сторінки Статуту, що свідчать про зміну назви юридичної особи без правонаступництва.

8. ОСОБА_1 в період з 28.05.1999 року по 26.06.2017 року перебувала в трудових відносинах з АТ «ПІВДГЗК», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 ( а.с.25-30).

9. 22 березня 2017 року на підприємстві ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в м. Кривий Ріг було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Сидеросилікоз першої-другої стадії (t/r,1/2, pqp, od), ускладнений хронічним бронхітом. ЛН першого-другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L4-L5-S1 справа, шийна С5-С6 справа, помірні статико-динамічні порушення хребта у ОСОБА_1 , яка працювала на посаді машиніст конвеєра.

Відповідно до п. 13 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 22.03.2017 року ,згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248 оцінка умов праці машиніста конвеєра УДТК ПАТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_1 віднесена :

- по речовинам фібро генної дії - до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі»;

- по речовинам загально токсичної дії 3-4 класів небезпечності - до 2 класу «Допустимий»;

- по шуму - до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі»;

- по важкості праці - до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі»;

- по мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;

- по вібрації - загальна до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;

Загальна оцінка умов праці працівника відноситься до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі».

Згідно п. 16 Акту професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин. Працюючи машиністом конвеєра ДФ, ДФ № 1, УДТК ( 28.05.1999 року по теперішній час) в ВАТ «ПівдГЗК» ( з 20.01.2014 року ПАТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_1 виконувала роботу по керуванню конвеєрами і привідною станцією конвеєра та їх обслуговуванню; регулюванню натягу і руху стрічок; чищенню роликів, роликоопор, рам, тічок; виявленню та усуненню недоліків обладнань; змиву зливних канав в масло станціях. Внаслідок недосконалості робочого місця, ОСОБА_1 підпадала під вплив пилу, концентрація якого, перевищувала нормативні показники та фізіологічного навантаження, що перевищувало нормативні показники. Працюючи машиністом крану металургійного виробництва конвеєрного цеху № 1 Криворізького металургійного заводу ( 17.01.1984-28.08.1984, 31.10.1986-16.01.1987, 12.08.1991-04.04.1995) ОСОБА_1 , також виконувала роботи пов`язані з впливом пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники.

Відповідно до п. 15 Акту причинами виникнення професійного захворювання є вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 3-6,3 разів перевищує ГДК 6,0 -12,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 по СанПін 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Важкість праці: робоча поза ( незручна) 36% при нормі до 25% з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30О - 248-345 разів за зміну при нормі 51-100 разів; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 8-16 кг при нормі до 7 кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язів ніжних кінцівок та тулуба становить 67,5 Вт при нормі 63 ВТ; величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 156800 кг/с пр. нормі до 42000 кг/с по Державним санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу». . Відносна вологість 85% при нормі 75% по ДСН 3.3.6.042-99.

На інших підприємствах, зазначених в п. 16 вмісти пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 2% до 10% в повітрі робочої зони в 1.2 -1.6 рази перевищує ГДК ( 4,7 -6,5 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3); вміст пилу фібро генної дії в повітрі робочої зони в 1.8 рази перевищує ГДК ( 10,6 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3) по СанПіН 4617-88 (а.с.4-7).

10. При первинному огляді, 22.06.2017 року, МСЕК ОСОБА_1 встановлено 40% втрати працездатності з 6 червня 2017 року по 1 липня 2018 року ( а.с.8-8 зворот).

11. Відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 050268 від 12.06.2018 року при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено 40 % втрати працездатності з повторним переоглядом 01.06.2020 року ( а.с.9).

12. Відповідно до п. 11.2 санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 , 1966 року народження, перелік шкідливих факторів, що мали місце при виконанні працівником технологічного процесу машиніст конвеєру УДТК ПАТ «ПІВДГЗК» - запиленість, важкість та напруженість праці, несприятливий мікроклімат, шум, перепади температури ( а.с.33зворот).

13. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 21.02.2017 року виданого Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» Капусятнській І.І, встановлено професійне захворювання Сидеросилікоз першої-другої стадії (t/r,1/2, pqp, od), ускладнений хронічним бронхітом. ЛН першого-другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L4-L5-S1 справа, шийна С5-С6 справа, помірні статико-динамічні порушення хребта (а.с.10-11).

Крім того, позивач неодноразово зверталась до медичних установ для лікування професійного захворювання, що підтверджується копіями виписних епікризів та виписками із медичних карток стаціонарного хворого ( а.с. 12;13;14;15;16;17;18;19;20-21;22;23;24).

Джерела права й акти їх застосування.

14. Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

15. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

16. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

17. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

18. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

19. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

20. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Оцінка аргументів учасників справи.

21. Заслуговують на увагу доводи представника позивача, що повне одужання ОСОБА_1 не можливе. В зв`язку з втратою працездатності вона позбавлена в повній мірі займатися домашньою роботою, повноцінно виконувати свої обов`язки по господарству. Усі державні компенсації йдуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, її сім`я несе додаткові витрати на її лікування, від чого вона почуває себе неповноцінною людиною. Причинний зв`язок між професійними хворобами позивача та шкідливими умовами праці позивача на АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» встановлено у висновках Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.03.2017 року. Обставини виникнення професійного захворювання, зазначені в акті, та тривалість роботи в шкідливих умовах вказують на наявність вини підприємства оскільки в п. 19 Акту зазначено наступне: «Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж більше ніж 21 року в умовах впливу пилу і більше 17 років в умовах фізичного перевантаження та неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання, встановити неможливо» . Таким чином, судом враховано позиція позивача щодо отримання моральної шкоди внаслідок професійних захворювань через невиконання відповідачем вимоги ст..43 Конституції України щодо забезпечення безпечних умов праці.

22. Твердження представника відповідача, що позивач будучи ознайомлена з наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, та усвідомлюючи їх можливий негативний вплив на здоров`я все одно реалізувала своє право на працю в шкідливих умовах, суд оцінює критично оскільки вищезазначена обставина не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, суд відхиляє, оскільки як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 13, ч 1 ст. 237-1 КЗпП України до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входить моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівників додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не зазначена серед юридичних фактів які входять до такого юридичного складу.

Спростовуються також посилання представника відповідача про недоведення позивачем факту заподіяння їй моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Однак, суд приймає до уваги твердження представника відповідача, що сума моральної шкоди заявлена представником позивача не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки у позивача виникло професійне захворювання не тільки під час роботи в АТ «ПІВДГЗК», але й під час роботи на інших підприємствах, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 березня 2017 року.

Висновки суду за результатами розгляду справи

23. Судовим розглядом встановлено те не спростовується представником відповідача, що позивач ОСОБА_1 в період з 28.05.1999 року по 26.06.2017 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем та обіймала посаду машиніст конвеєру ( з 28.05.1999 року по 01.05.2006 року працювала машиністом конвеєру дробильної фабрики №1 в ВАТ «Південний ГЗК та в період з 01.05.2006 року по 26.06.2017 року - машиністом конвеєру УДТК в ПАТ «Південний КЗК») . Загальний стаж роботи позивача зі шкідливими умовами становить близько 17 років і 9 місяців.

24. Довідками про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 22.06.2017 року та від 12.06.2018 року ОСОБА_1 під час первинного та вторинного огляду МСЕК встановлено втрату працездатності в розмірі 40%.

25. Причинами виникнення професійного захворювання у позивача є перевищення роботодавцями в тому числі АТ «ПІВДГЗК» під час роботи останньої гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням норм трудового законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що невиконання АТ «ПІВДГЗК» положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та наявність на виробництві шкідливих умов праці призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а саме: Сидеросилікоз першої-другої стадії (t/r,1/2, pqp, od), ускладнений хронічним бронхітом. ЛН першого-другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L4-L5-S1 справа, шийна С5-С6 справа, помірні статико-динамічні порушення хребта.

26. Внаслідок недосконалості робочого місця, ОСОБА_1 підпадала під вплив пилу, концентрація якого, перевищувала нормативні показники та фізичного навантаження, що перевищувало нормативні показники.

Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

27. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 40 % втрати професійної працездатності на строковий термін, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

28. Судом враховано, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, а також наявність в останньої трудових відносин з ПАТ «АМКР» на якому вона також виконувала роботи пов`язані з впливом пилу, концентрація якого, перевищувала нормативні показники.

Враховуючи вищевикладене, керуючись власним переконанням, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, врахувавши ступень участі відповідача у завданні шкоди позивачу в період роботи в шкідливих умовах праці, та непропорційність вимог позивача відповідно до відпрацьованого часу на підприємстві АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. Суд не погоджується з розрахунком позивача щодо прив`язки відсотків втрати професійної працездатності до розміру мінімальної заробітної плати і вважає, що такий розрахунок не базується на Законі. Розмір відшкодування на думку суду має відповідати вимогам розумності та справедливості, що має виходити також із рівня життя та економіки в державі та враховувати конкретні обставини справи, а саме: ступень втрати професійної працездатності позивача, тяжкість фізичних та моральних страждань та характер правопорушення.

Розподіл судових витрати.

29.За приписами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 3 цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Згідно з ч. 2 цієї статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження вартості юридичних послуг представник позивача до позову долучено договір про надання правової допомоги № 50/19 від 10.12.2019 року (а.с.37, ордер на надання правової допомоги ( а.с.38), прибутковий касовий ордер від 10.12.2019 року ( а.с.39) та розрахунок судових витрат по договору про надання правової допомоги № 50/19 від 10.12.2019 року ( а.с.40) та акт приймання-передачі правової допомоги ( а.с.41).

Згідно приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (32 відсотки), тому з відповідача на користь позивач підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з наданням правої допомоги в розмірі 1248, 00грн.

30. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача Карнаух Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 60 000 ( шістдесят тисяч) грн. 00 коп. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві.

Стягнути з АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 1248 ( одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 00 коп. судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Стягнути з АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави 840 ( вісімсот сорок) грн. 80 коп. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191000, м . Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Суддя І.Б. Малаховська