Рішення № 88360378, 16.03.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/224/19

Провадження № 2/135/22/20

РІШЕННЯ

іменем України

16.03.2020 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючої судді Волошиної Т.В., за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядоку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

У лютому 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою № б/н від 24.03.2015 про отримання банківських послуг, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 27.01.2019 виникла заборгованість у розмірі 173 724 грн 33 коп., яка складається з: 99 319 грн 99 коп. - заборгованість за кредитом; 74 404 грн 34 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом. Враховуючи те, що кредитодавець на свій розсуд має право вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 124 051 грн 09 коп., яка складається з: 99 319 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 24 731 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за період з 24.03.2015 по 16.05.2018.

18.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з наданої відповідачем в якості доказу копії анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.03.2015 вбачається, що він, 24.03.2015 виявив бажання оформити на своє ім`я картку класу Gold без зазначення розміру кредитного ліміту за вказаною кредитною карткою. Разом з тим, йому відомо про оформлення на його ім`я ПриватБанком лише платіжної картки класу platinum з терміном дії до березня 2018 року включно, копію якої додає в якості доказу. Проте, із наданої позивачем в якості доказу анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24.03.2015 не вбачається погодження сторонами істотних умов кредитного договору. Натомість у заяві вказується про бажання отримати ним картку класу Gold, термін дії якої не визначено. У графі «бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «універсальна» класу Gold» відсутні будь-які позначення. Отже, за таких умов вважає, що позивачем не доведено належним чином обставин, що стосуються умов кредитного договору, наявності заборгованості та її розміру. А також, позивачем не надано суду доказів оформлення та видачі на його ім`я будь-якої платіжної картки, що має визначальне значення для доведення позовних вимог, що свідчить про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог наданими позивачем доказами по справі.

Що стосується розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.03.2015, який міститься в матеріалах даної цивільної справи, то з даного приводу зазначає, що згідно зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок зроблено позивачем за період з 04.04.2017 по 27.01.2019, хоча предметом спору є заборгованість по кредиту в розмірі 99 319 грн 99 коп. з відсотками за користування кредитом в розмірі 24 731 грн 10 коп., які нараховано за період з 24.03.2015 по 16.05.2018. Отже, з даного розрахунку заборгованості вбачається невідповідність заявлених позовних вимог наданим позивачем доказам по справі, зокрема, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.03.2015.

Поряд з цим зазначив, що відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, чинних на момент оформлення ним Анкети - заяви від 24.03.2015, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні картки. Згідно з правовою позиції Верховного Суду України, викладеною в постанові від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Отже, в разі доведеності позивачем позовних вимог в даній цивільній справі, строк нарахування процентів за користування кредитом мав би бути обмежений строком дії виданої на його ім`я платіжної картки, тобто березнем 2018 року (12 511 грн 88 коп.), а не нараховано по 16.05.2018 в розмірі 24 731 грн 10 коп.

08.05.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, обґрунтована тим, що відповідача було ознайомлено з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником уклададений договір у письмовій формі.

Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 24.03.2015, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Віддповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив свою згоду.

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Platinum" з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1 % (37,2% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені yci істотні умови. Окрім того, зазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. З моменту підписання фізичною особою Анкети-заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування). З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Platinum", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. 3 розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що вiдповiдач частково сплачував заборгованість за договором.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оскаржений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Водночас, зазначив, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2018 року. Позивач же звернувся до суду із позовом до відповідача 13.02.2019 - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Враховуючи викладене вище, представник позивача просив суд позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази й письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 37,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 27.01.2019 (а.с. 6); анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.03.2015 (а.с.7); витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 8-27); копію паспорта відповідача (а.с. 28); виписки по основній карті відповідача.

Згідно витягу із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». А, довідкою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 27.01.2019 становить 173 724 грн 33 коп., яка складається з: 99 319 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 74 404 грн 34 коп. - заборгованість по проценти за користування кредитом.

Кредитодавець на свій розсуд вимагає від боржника частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 124 051 грн 09 коп., яка складається з: 99 319 грн 99 коп. - заборгованість за кредитом; 24 731 грн 10 коп. - заборгованість за процентами за період з 24.03.2015 по 16.05.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не доведено належним чином обставин, що стосуються умов кредитного договору, наявності заборгованості та її розміру. А також, позивачем не надано суду доказів оформлення та видачі на його ім`я будь-якої платіжної картки.

Однак, даний факт спростовується наданою позивачем копією анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку від 24.03.2015 підписаною особисто ОСОБА_1 .

Також, позивачем до суду надано виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувавсь коштами, а саме: здійснював зняття готівки через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже користувався кредитною картою, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), останнє внесення коштів у сумі 46 грн 45 коп. було здійснено 16.05.2018.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки підтверджує користування готівковими та безготівковими коштами ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідачем не подано до суду жодного доказу та заперечень на спростування зазначених вище обставин.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 99 319 грн 99 коп., що становить суму заборгованості за тілом кредиту, підлягають до задоволення.

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами з 24.03.2015 по 16.05.2018 суд звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

А частиною першою статті 1050 ЦК передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 листопада 2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає за неможливе застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 березня 2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 лютого 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Отже, суд під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом у розмірі 24 731 грн 10 коп. знаходить безпідставними позовних вимоги в цій частині.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення № BOJ64B1TZU від 04.02.2019 позивачем було сплачено 1921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) в розмірі = 1 538 грн 03 коп. (99 319 грн 99 коп. розмір задоволених вимог х 100/ 124 051 грн 09 коп. розмір заявлених позовних вимог = 80,06 % задоволених вимог; 1921 грн х 80,06 % /100 % = 1 538 грн 03 коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 526, 548-550, 610-612, 625, 626, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство й організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 24 березня 2015 року у розмірі 99 319 грн (дев`яносто дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять гривень) 99 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами з 24.03.2015 по 16.05.2018 в сумі 24 731 грн 10 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять одна гривня 10 копійки) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 538 (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) грн 03 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Суддя