Рішення № 88360367, 17.03.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/223/19

Провадження № 2/135/164/19

РІШЕННЯ

іменем України

17.03.2020 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючої судді Волошиної Т.В., за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

У лютому 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою № б/н від 22.07.2010 про отримання банківських послуг, згідно умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень) у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення чинного законодавства та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав повною мірою, у зв`язку з чим банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 27.01.2019 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 105 586 грн 86 коп., яка складається з: 74 296 грн 49 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 25 786 грн 23 коп. - заборгованість по процента за користування кредитом; 0 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 004 грн 14 коп. - штраф (процентна складова).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

25.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості на користь позивача в розмірі 105 586 грн 86 коп. відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 22.07.2010, за яким позивачем було надано кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заборгованість за кредитом визначено позивачем станом на 27.01.2019. На підтвердження викладених в позовній заяві обставин, позивачем надано такі докази: розрахунок заборгованості; копія заяви позичальника; витяг з «Тарифів Банку»; Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» та копією документу, що посвідчує особу відповідача.

Наданий позивачем в якості доказу Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» не може бути належним та допустимим доказом, оскільки в зазначеному документі відсутні будь-які відомості щодо строку дії зазначених Умов та правил, його затвердження та інші відомості, відповідно до яких можна стверджувати, що при укладенні з ним договору №б/н від 22.07.2010 його ознайомлювали саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, а також, що саме ці Умови та правила, саме в такій редакції, діяли на момент укладення з позивачем кредитного договору. Тому, будь-які посилання позивача на норми зазначених Умов та правил надання банківських послуг є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки такі Умови не містять його підпису.

Таким чином позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови він розумів, підписуючи анкету-заяву 22.07.2010.

Також вважає, що посилання позивача на те, що 22 липня 2010 року між сторонами був укладений саме кредитний договір № б/н, за яким він, ОСОБА_1 , отримав кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку є недоведеним та безпідставним.

Отже, за таких умов вважає, що позивачем не доведено належним чином як факту укладення між сторонами кредитного договору, так і тих обставин, що стосуються його умов, наявності заборгованості та її розміру.

Що стосується розрахунку заборгованості за договором №б/н від 22.07.2010, який міститься в матеріалах даної цивільної справи, то з даного приводу зазначає, що згідно з зазначеним розрахунком заборгованості вбачається, що розрахунок зроблено позивачем за період з 15.08.2017 по 27.01.2019, хоча позивач посилається на договір №б/н від 22.07.2010.

Отже, дана обставина викликає додаткові сумніви щодо достовірності зазначених позивачем в позовній заяві обставин стосовно надання кредитних коштів, оскільки даним розрахунком не підтверджується, що розмір заборгованості виник саме внаслідок укладення кредитного договору з позивачем 22.07.2010.

Оскільки, позивачем не надано суду ніяких відомостей щодо оформлених на його ім`я карткових рахунків, строків їх дії, та тарифних планів, за якими відкриті карткові рахунки, а також чинних на момент укладення із ним кредитного договору Умов та правил надання банківських послуг, вважає, що визначити правомірність вимог позивача в частині розрахунку заборгованості за період з 15.08.2017 по 27.0.2019 немає можливості.

Тому просив суд відмовити позивачу АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.07.2010 в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

27.05.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, обґрунтована тим, що відповідачем 22.07.2010 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши заяву, ОСОБА_1 ознайомився та згодний з Умовами та правилами банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним картках, розташовані на сайті банку. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 22.07.2010, з яком чiтко вбачається наступна iнформацiя: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова iнформацiя необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана iнформацiя про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив свою згоду. Також до матеріалів позовної заяви долучено "Тарифи" з яких чiтко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1% (37,2% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені yci істотні умови.

Крім того, з виписки з карткового рахунку чiтко прослiдковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. 3 розрахунку заборгованостi та виписки про рух коштiв чiтко вбачається, що вiдповiдач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованостi, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованостi не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності вiд інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить вiд суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.

На підтвердження отримання Клієнтом кредитних карток з певним терміном дії, Банк направляв довідку. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднанні в одне ціле - Кредитний договiр. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договiр чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.

Згiдно з умовами договору Банком передано відповідачу кредитну карту зі строком дії до 02.2020, з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентiв в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки.

Згідно умов Кредитного договору, при непогашенні кредиту в термін, встановлений Договором, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованостi з простроченої суми кредиту розрахунок процентiв здiйснюється відповідно до даного договору з дати виникнення простроченої заборгованостi. Розрахунок процентiв здiйснюється до повного погашення заборгованостi за кредитом, на суму залишку заборгованостi за кредитом. Нарахування процентiв здiйснюється на дату сплати процентiв, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днiв користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днiв у році.

Отже, датою 02.2020 (останній день строку дiї карти) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомiсячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при вiдсутностi порушень по сплаті та простроченої заборгованостi, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором №б/н та припинення зобов`язань в цілому.

Також представник позивача зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 37,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 27.01.2019 (а.с. 6); анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.07.2010 (а.с.7); витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 8-27); копію паспорта відповідача (а.с. 28); виписки по основній карті відповідача.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 27.01.2019 становить 105 586 грн 86 коп., яка складається з: 74 296 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом; 25 786 грн 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 004 грн 14 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що жодних кредитних коштів він у будь-якому розмірі від банку не отримував та жодного договору з АТ КБ «ПриватБанк» 22.07.2010 він не підписував.

Однак, даний факт спростовується наданою позивачем копією анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку від 22.07.2010 підписаною особисто ОСОБА_1 .

Також, позивачем до суду надано виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувавсь коштами, а саме: здійснював зняття готівки через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже користувався кредитною картою, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), останнє внесення коштів у сумі 500 грн було здійснено 18.12.2018.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки підтверджує користування готівковими та безготівковими коштами ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідачем не подано до суду жодного доказу та заперечень на спростування зазначених вище обставин.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 74 296 грн 49 коп., що становить суму заборгованості за тілом кредиту, підлягають до задоволення.

Щодо нарахування відсотків за користуванням кредиту, пені та штрафів (фіксованої та процентної) частини суд зазначає наступне.

За змістом статті 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 даного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивачем не зазначено тарифу обслуговування кредитною картою ОСОБА_1 .

Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цими Умовами кредитування та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, які додані до позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету та заяву позичальника до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.07.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.02.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказаний висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 31 290 грн 37 грн (25 786 грн 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 004 грн 14 коп. - штраф (процентна складова), а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) в розмірі = 1 351 грн 72 коп. (74 296 грн 49 коп. розмір задоволених вимог х 100/ 105 586 грн 86 коп. розмір заявлених позовних вимог = 70,37 % задоволених вимог; 1921 грн х 70,37 % /100 % = 1 351 грн 72 коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 526, 548-550, 610-612, 625, 626, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство й організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 22 липня 2010 року у розмірі 74 296 (сімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто шість) грн 49 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 31 290 грн 37 грн (25 786 грн 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 004 грн 14 коп. - штраф (процентна складова) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 351 (одна тисяча триста п`ятдесят одна) грн 72 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.03.2020.

Суддя