Рішення № 88359496, 17.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

Дата ухвалення
17.03.2020
Номер справи
910/17383/18
Номер документу
88359496
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 910/17383/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Державного концерну “Укроборонпром”, вул. Дегтярівська, б.36, м. Київ, 04119

до відповідачів:

1. Приватного підприємства “Мірсбакс”, вул. Дружби народів, 27, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

2. Державного підприємства “СЕТАМ”, вул. Стрілецька, б.4-6, м. Київ, 01001

3. Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, проспект Миру, б.43, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, вул. Прилуцька, 131, м. Ніжин, Чернігівська область, 16612

про визнання недійсними результатів електронних торгів

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача-1: не прибув,

від відповідача-2: не прибув,

від відповідача-3: не прибув,

від третьої особи: не прибув.

У судовому засіданні 17.03.2020 була підписана вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач – Державний концерн “Укроборонпром” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів: 1. Приватного підприємства “Мірсбакс” та 2.Державного підприємства “СЕТАМ” про визнання недійсними електронних торгів з продажу арештованого майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, які відбулись 02.04.2018, за лотами:

№270838 (верстат точильно-шліфувальний 3Б33 №03010, технічний стан невідомий) (протокол проведення електронних торгів №324632);

№270875 (верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 №03055, технічний стан невідомий) (протокол проведення електронних торгів №324636).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що власником спірного майна є держава Україна в особі Державного концерну "Укроборонпром", а майно, що реалізоване державною виконавчою службою, закріплено за боржником - ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” (надалі – ДП “НРЗІО”) на праві господарського відання, тому Концерн у даному випадку виступає як уповноважений державою суб`єкт з управління державним майном і має правові підстави для звернення до суду за захистом порушеного права держави Україна (власника спірного майна).

На думку позивача, майно ДП “НРЗІО” всупереч положенням законодавства з питань відновлення платоспроможності боржника було незаконно арештовано та продано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (надалі – ВПВР ГТУЮ) на електронних торгах. Відчуження даного майна створює порушення у технологічному циклі виробництва, зменшення товарної продукції і, як наслідок, недоотримання очікуваних надходжень, непогашення кредиторської заборгованості ДП “НРЗІО”, що в свою чергу зашкодить повному і якісному виконанню плану санації та може призвести до ліквідації оборонного підприємства.

При цьому, обтяження рухомого майна ДП “НРЗІО”, накладене постановою ВПВР ГТУЮ про опис та арешт майна від 08.02.2018, не було зареєстровано, що є грубим порушенням вимог ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження”.

Позивач зазначає, що орган державної виконавчої служби подав заяву на проведення торгів 15.03.2018. У порушення вимог пункту 2 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, в заявці органу ДВС від 15.03.2018 №2776 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна відсутні фотоматеріали, заявка не містить відомостей про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, наявні дефекти та обмежену функціональність.

Всупереч вимогам ч. 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 20 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, фактичне відправлення сторонам виконавчого провадження, зокрема ДП “НРЗІО”, повідомлення про оцінку майна боржника, відбулось лише 21.03.2018, тобто через 8 днів після надходження звіту про незалежну оцінку, і було отримано боржником 22.03.2018 о 22:00 год., тобто у позаробочий час.

Також, позивач звертає увагу суду, що заявка на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна була направлена ВПВР ГТУЮ до Чернігівської філії ДП “СЕТАМ” без дотримання визначеного Порядком реалізації арештованого майна терміну. В подальшому на підставі вказаної заявки 21.03.2018 ДП “СЕТАМ” опублікувало оголошення про проведення аукціону з продажу спірного майна (лоти 270838 та 270875).

Фактична передача майна на реалізацію відбулась за два дні до отримання ДП “НРЗЮ” повідомлення про оцінку майна, що унеможливило вжиття заходів боржником, передбачених ч. 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

Крім того, в порушення Порядку реалізації арештованого майна в оголошеннях про продаж майна не було зазначено відомостей про зберігача (найменування та місцезнаходження), електронної адреси підприємства, фактичної адреси зберігання майна; порядку та умов отримання майна переможцем; найменування, контактних телефонів, адреси офіційної електронної пошти та реквізитів рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який у разі визначення переможця електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) необхідно перерахувати кошти за придбане майно, строків сплати таких коштів, номеру виконавчого провадження згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень; відомостей про майно, його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; порядку ознайомлення з майном (фактичної адреси зберігача та адреси зберігання майна, часу для ознайомлення). Відсутність вищевказаної інформації вплинуло на бажання потенційних покупців приймати участь у аукціоні з продажу майна боржника.

Крім того, позивач зазначає, що примусовий продаж спірного майна був проведений по заниженій вартості, що підтверджується рецензію Фонду державного майна України на Звіт про незалежну оцінку рухомого майна, яке належить ДП “НРЗЮ”, складений ФОП СОД Дубик О.О., а також Звітами про проведення незалежної оцінки майна, складеними ПП “Агентство по експертній оцінці майна “Дисконт-К” на замовлення ДП “НРЗІО”.

15.04.2019 ДК “Укроборонпром” подано заяву про часткову зміну підстав позову в якій позивач вказує, що ст. 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

За змістом ст. 2 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, на думку позивача, дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання потягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати складення балансу.

Крім того, позивач вважає, що ВПВР ГТУЮ не були враховані положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, який набрав чинності з 01.01.2013р.

Так, згідно зі ст. 4 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 матеріали справи № 910/17383/18 за позовом Державного концерну “Укроборонпром” до Приватного підприємства “Мірсбакс” та Державного підприємства “СЕТАМ” про визнання недійсними електронних торгів направлені за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах провадження у справі № 5028/4/18б/2012 про банкрутство Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”.

Приймаючи до уваги, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2019 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” припинено, розподіл вказаної справи відбувся між суддями в загальному порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 позовну заяву Державного концерну “Укроборонпром” до Приватного підприємства “Мірсбакс” та Державного підприємства “СЕТАМ” про визнання результатів електронних торгів недійсними (справа №910/17383/18) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі: Державне підприємство “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

18.03.2019 відповідачем-2 – Державним підприємством "СЕТАМ" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає, що перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державною виконавчої служби. Крім того, відповідач-2 зазначає, що Державне підприємство "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби, при цьому нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення торгів мають самостійний порядок оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. На думку відповідача-2, позивачем не доведено жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результати торгів та порушення законних інтересів позивача.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області у письмових поясненнях від 11.03.2019 №2474 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що на прилюдних торгах було продано майно боржника з метою задоволення вимог, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Оскільки провадження у справі про банкрутство ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”здійснюється згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 18.01.2013), то дана редакція Закону не містить норми, яка зобов`язувала б державного виконавця звертатись до суду для отримання дозволу на звернення стягнення на майно боржника. Державний виконавець діяв у відповідності з положеннями чинного законодавства, а боржник не скористався своїм правом на оскарження ані постанови про накладення арешту, ані результатів оцінки майна. Інші заперечення ВПВР ГТУЮ є аналогічними запереченням відповідача-2, викладеним у відзиві на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 09.04.2019 суд постановив протокольну ухвалу про залучення Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача № 3), задовольнивши клопотання позивача.

У відзиві на заяву позивача про часткову зміну підстав позову від 18.04.2019 №3855 ВПВР ГТУЮ вказує, що дія мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, запровадженого Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, не поширюється на застосування примусової реалізації майна для погашення заборгованості з виплати заробітної плати. Щодо порушення вимог Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, то при виконанні зведеного виконавчого провадження АСВП № 32377267 про стягнення з ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” грошових коштів державним виконавцем не було встановлено підстав для повернення виконавчого документа з підстав, визначених в п. 2 – 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” письмових пояснень щодо позову не надало та не скористалося своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Відповідач-1 - ПП “Мірсбакс” відзиву на позовну заяву не надало та не скористалося своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2019 у даній справі позов Державного концерну “Укроборонпром” до Приватного підприємства “Мірсбакс”, Державного підприємства “СЕТАМ”, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання результатів електронних торгів недійсними залишено без задоволення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2019 у справі №910/17383/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 касаційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2019 у справі №910/17383/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно зі змісту постанови Верховного Суду від 12.12.2019, під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій:

- не врахували норми права, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які є спеціальними щодо загальних норм Закону України "Про виконавче провадження"; не застосували положення статей 1, 12, 7, 18 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) та п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження";

- не перевірили та не надали належної оцінки наявності власних повноважень у керуючого санації боржника ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” щодо задоволення вимог кредиторів першої-другої черг по заробітній платі та прирівняних до неї виплатах в межах виконання плану санації;

- не врахували статусу підприємства боржника як такого, що належить до підприємств оборонно-промислового комплексу та вирішено спір без урахування вимог Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 та Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012.

За змістом ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду.

Після надходження матеріалів справи до місцевого господарського суду, згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 справу №910/17383/18 передано на розгляд судді Моцьору В.В.

Ухвалою суду від 10.01.2020 прийнято справу до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2020.

27.01.2020 від позивача до суду надійшло пояснення з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 12.12.2019 у справі №910/17383/18, в якому позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач, зокрема, зазначає, що спірні верстати підлягали реалізації за планом санації ДП "НРЗІО"; докази звернення державного виконавця до господарського суду, який розглядав справу про банкрутство ДП "НРЗІО" та відповідно отримання згоди суду на примусову реалізацію спірного майна в матеріалах справи відсутні. Зобов`язання ДП "НРЗІО" по виплаті заробітної плати, яка стягнута з підприємства за посвідченнями КТС №269 від 11.04.2017, КТС №207-362 від 09.10.2017, виникли після порушення справи про банкрутство. Вимоги про стягнення заробітної плати, яка була погашена в рахунок реалізації спірного майна, не розглядалась ані керуючим санацією, ані господарським судом, в провадженні якого перебувала справа про банкрутство ДП "НРЗІО". Отже, позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю судового рішення стосовно згоди на арешт майна боржника, враховуючи законодавчу заборону примусової реалізації майна боржника в процедурі санації, у державного виконавця були всі підстави для повернення виконавчих документів, що є передумовою виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є спеціальним щодо спірних правовідносин, а оскільки цей закон був прийнятий пізніше, то за загальним правилом повинні застосовуватись його положення, на відміну від норм Закону України "Про виконавче провадження". На думку позивача, ураховуючи статус юридичної особи боржника – державне підприємство, зважаючи на положення статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", проведені прилюдні торги є правочином, що вчинений за відсутності необхідного у відповідача-3 обсягу цивільної дієздатності. Більш того, позивач зазначає, що зважаючи на положення Статуту ДП "НРЗІО", заборона на застосування примусової реалізації спірного майна встановлена також і приписами Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

29.01.2020 від ГТУЮ в Чернігівській області до суду надійшов відзив у справі №910/17383/18, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 12.12.2019 у справі №910/17383/18, в якому, зокрема, зазначено, що арештоване спірне майно у виробничому процесі підприємством не використовувалося. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2019 у справі № 5028/4/186/2012 припинено процедуру санації ДП "НРЗІО", провадження у справі про банкрутство ДП "НРЗІО" припинено. Оцінка майна, яка проведена у виконавчому провадженні в строки, визначені Законом України “Про виконавче провадження”, сторонами не оскаржувалась, а тому будь-які законні підстави визнання недійсними електронних прилюдних торгів з посиланням на недостовірність експертної оцінки відсутні. Третя особа вважає, що посилання позивача на Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, як правове обґрунтування позову, не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки кошти, отримані від реалізації спірного майна боржника, було спрямовані на погашення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій ДП "НРЗІО" заробітній платі, на яку в свою чергу не поширюється дія мораторію, встановлена цим Законом.

Також відповідач-3 зазначив, що з часу проведення опису майна до закриття справи про банкрутство план санації не виконувався, господарська діяльність на підприємстві не велась, заборгованість із заробітної плати не погашалась. Таким чином, реалізації спірного майна не перешкодила виконанню плану санації, та як за рахунок реалізації спірного майна планувалось погашення вимог кредиторів, в тому числі і по заробітній платі.

На думку відповідача-3, реалізація спірного майна була проведена без порушення вимог законодавства та з дотриманням принципів справедливості, законності, забезпечення основоположних прав громаданина.

Також ГТУЮ в Чернігівській області вважає, що при виконанні зведеного виконавчого провадження АСВП №32377267 про стягнення коштів з ДП "НРЗІО" державним виконавцем не встановлено підстав для повернення виконавчого документу з підстав, визначених в пунктах 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

До відзиву відповідачем-3 додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємств та громадських формувань щодо детальної інформації про юридичну особу – Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 34924518). Згідно з витягом Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 34924518) з 18.10.2019 перебуває в стані припинення. На момент прийняття рішення у даній справі Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 34924518) не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємств та громадських формувань.

У підготовчому засіданні 30.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2020, про що позивач та відповідач-3 повідомлені під розписку. На адресу відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи на стороні позивача направлено ухвалу повідомлення від 30.01.2020.

У підготовчому засіданні 18.02.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2020, про що позивач та відповідач-3 повідомлені під розписку. На адресу відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи на стороні позивача направлено ухвалу повідомлення від 18.02.2020.

У судовому засіданні 10.03.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 17.03.2020.

У судове засідання 17.03.2020 учасники справи не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвали суду від 10.01.2020, 30.01.2020, 18.02.2020, 10.03.2020, направлені на адресу відповідач-1, вказану в позовній заяві, повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Протягом судового процесу відповідач-1, відповідач-2 та третя особа на стороні позивача не скористались своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях 30.01.2020, 18.02.2020, 10.03.2020, 17.03.2020. Заяв та клопотань на адресу суду від них не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 утворено ДК “Укроборонпром” з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 374 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221, до складу ДК “Укроборонпром” включено, зокрема, ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, частка державної власності у статутному фонді якого становить 100 %.

06.04.2012 ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” було передане із сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК “Укроборонпром”, про що складено акт приймання-передачі державного підприємства.

Державний концерн "Укроборонпром" є суб`єктом уповноваженим управляти майном Державного підприємства "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння".

Особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначено Законом України “Про особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі” від 16.06.2011 № 3531-VІ.

Згідно зі ст.2 Закону України “Про особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі” до об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром"; майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром"; пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром".

Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади (ст.4 Закону України “Про особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі”).

Відповідно до ст.7 Закону України “Про особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі”, у процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн, зокрема, здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників Концерну; провадить діяльність із залучення інвесторів, зокрема іноземних, розробляє інвестиційні проекти та контролює їх реалізацію, бере участь у залученні коштів з фінансових ринків, зокрема міжнародних, визначає джерела формування та використання фондів інвестиційного та інноваційного розвитку; погоджує з Фондом державного майна України плани реструктуризації та санації учасників Концерну в разі утворення за їх участю нових суб`єктів господарювання; виконує інші функції з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі Статутом Державного концерну “Укроборонопром”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993, Концерн відповідно до законодавства має право забезпечувати в установленому порядку ефективне управління об`єктами майнового комплексу учасників Концерну для реалізації прав держави як власника таких об`єктів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Державний концерн “Укроборонпром” є належним позивачем у даній справі.

У провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебувало зведене виконавче провадження № 32377267 про стягнення з Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” заборгованості на користь стягувачів на суму 6234060,00грн, з яких по виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1002304,00 грн.

До складу зведеного виконавчого провадження станом на 03.08.2018 входить 389 виконавчих документів на загальну суму 7157672,05 грн.

08.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № 32377267, відповідно до якої описано та арештовано з-поміж іншого наступне майно: верстат точільно-шліфувальний 3Б33 № 03010; верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055.

13.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні у зведеному виконавчому провадженні № 32377267, якому постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження АСВП 32377267 з виконання вимоги № Ю-63 виданої 03.10.2014 Ніжинським ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про стягнення з Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” заборгованості зі плати єдиного внеску в сумі 609891,49грн та інших виконавчих документів про стягнення коштів на користь фізичних та юридичних осіб у сумі 6408987,57грн. Суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП Дубика О.О. зобов`язано надати звіт/висновок визначення ринкової вартості арештованого майна.

На виконання вищевказаної постанови державного виконавця, 12.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О. надано Звіт про незалежну оцінку рухомого майна у кількості 44-х найменувань, що належить Державному підприємству “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” та знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Прилуцька, 131.

У даному звіті, зокрема, вказано, що ринкова вартість верстата точільно-шліфувального 3Б33 № 03010 – 4032,00грн; верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 – 4032,00грн.

21.03.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. було надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження АСВП №32377267 повідомлення про оцінку майна від 13.03.2018 №2703, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О.

Відповідно до інформації з офіційного сайту “Укрпошти” вказане повідомлення було отримано Державним підприємством “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” 22.03.2018 о 22:00 год.

15.03.2018 начальник ВПВР ГТУЮ звернувся до Чернігівської філії Державного підприємства "СЕТАМ" із заявкою № 2776 на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, відповідно до якої Відділом згідно з розділом ІІ Порядку реалізації арештованого майна направлено документи для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна по зведеному виконавчому провадженні № 32377267, утвореного постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене від 06.04.2009 про стягнення коштів з Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”.

21.03.2018 на офіційному веб-сайті Державного підприємства "СЕТАМ" розміщено оголошення про продаж верстата точільно-шліфувального 3Б33 № 03010 (лот №270838) зі стартовою ціною 4032,00грн та верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 (лот №270875) зі стартовою ціною 4032,00грн.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 324636, 02.04.2018 відбулися електронні торги з реалізації майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, а саме: верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 за ціною 4032,00грн, переможцем стало Приватне підприємство "Мірсбакс", про що 19.06.2018 було складено акт про проведені електронні торги.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 324632, 02.04.2018 звідбулися електронні торги з реалізації майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, а саме: верстата точільно-шліфувального 3Б33 №03010 за ціною 4032,00грн, переможцем також стало Приватне підприємство "Мірсбакс", про що 19.06.2018 було складено акт про проведені електронні торги.

На запит Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Центрального регіону України Фондом державного майна України проведено рецензування Звіту про незалежну оцінку рухомого майна у кількості 44-х найменувань, що належить боржнику, за результатами якого встановлено, що даний звіт класифікується як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Як слідує із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2012 порушено провадження у справі №5028/4/18б/2012 за заявою керівника боржника – Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” про банкрутство з метою проведення керівником процедури санації, на підставі ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2012 у справі №5028/4/18б/2012 відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено керівника боржника - виконуючого обов`язки директора Загвоздіна С.О., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Поліщука А.П.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2013 у справі №5028/4/18б/2012 затверджений план санації боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі №5028/4/18б/2012, затверджені зміни та доповнення до плану санації боржника, планом санації передбачається погашення боргів за рахунок надходжень від реалізації майнових активів боржника. Очікувана сума надходжень від реалізації майна боржника за експертною оцінкою складає 4874902,00грн з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2018 у справі №5028/4/18б/2012 продовжено процедуру санації на три місяці – до 17.06.2018 включно.

04.04.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява розпорядника майна ДП “НРЗІО” – арбітражного керуючого Карлової І.В. про скасування постанови про опис та арешт майна боржника, згідно якої заявник просила скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевського О.М. від 08.02.2018р. про опис та арешт майна (коштів) боржника (ЗВП № 32377267) в частині майна, що включене до плану санації.

Також, 04.04.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява керуючого санацією ДП “НРЗІО” Гордєєва О.Л. про зняття арешту з майна боржника, згідно якої заявник просив зняти арешт з майна ДП “НРЗІО”, зокрема, з верстата точильно-шліфувального 3Б33 № 03010 та верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055, накладений постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевського О.М. від 08.02.2018 ЗВП № 32377267 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 заяву розпорядника майна ДП “НРЗІО” – арбітражного керуючого Карлової І.В. про скасування постанови про опис та арешт майна боржника залишено без задоволення.

Іншою ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією ДП “НРЗІО” Гордєєва О.Л. в частині зняття арешту, зокрема, з верстата точильно-шліфувального 3Б33 №03010 та верстата полірувально-шліфувального 3Б853 №03055, накладеного постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевського О.М. від 08.02.2018 ЗВП №32377267 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно – господарських санкцій; застосування адміністративно – господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як встановлено судом, 02.04.2018 відбулися електронні торги з реалізації майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, а саме: верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 за ціною 4032,00грн та верстата точільно-шліфувального 3Б33 №03010 за ціною 4032,00грн, переможцем стало Приватне підприємство "Мірсбакс", про що 19.06.2018 було складено акти про проведені електронні торги.

Статтею 650 Цивільного кодексу України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі – продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку проведення торгів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 внесено зміни до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до п. 1 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, він набирає чинності через рік з дня його опублікування. Закон України № 4212-VІ від 22.12.2011 опубліковано в № 8 – 9 газети “Голос України” за 18.01.2012, яка у відповідності з п. 1 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно –правових актів та набрання ними чинності”, є офіційним друкованим виданням, в якій здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України.

Отже, датою набрання чинності Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 є 18.01.2013.

Згідно з п. 11 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2012 порушено провадження у справі № 5028/4/18б/2012 за заявою керівника боржника – Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” про банкрутство з метою проведення керівником процедури санації, на підставі ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 18.01.2013) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки провадження у справі про банкрутство ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” було порушено 16.11.2012, справа про банкрутство розглядалася за правилами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 18.01.2013) з урахуванням особливостей, визначених ст. 53 Закону про банкрутство.

За змістом норм Закону про банкрутство (як у редакції, чинній до 18.01.2013, так і після 18.01.2013) з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він та належне йому майно перебувають в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів, у тому числі стосовно майна (майнових прав) боржника, є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону про банкрутство, після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією – керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону про банкрутство (в редакції до 18.01.2013, що застосовується до боржника) передбачено, що санація це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника; мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 6 статті 12 Закону про банкрутство у зазначеній редакції визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 18.01.2013), господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців та за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення

З дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону;

- припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

- арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов`язаний з-поміж іншого розробити та подати для схвалення зборами кредиторів план санації боржника; звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, особливістю реалізації активів боржника на стадії його санації є те, що відчуження майна боржника здійснюється відповідно до умов плану санації, затвердженого судом, до якого також включаються умови задоволення вимог кредиторів по заробітній платі, на які не поширюється дія мораторію. На стадії санації боржника такі вимоги задовольняються керуючим санацією, який діє під контролем суду у справі про банкрутство, що виключає можливість реалізації майна боржника, включеного до плану санації, органами державної виконавчої служби.

Положеннями ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 18.01.2013) передбачено - протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов`язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, який повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов`язань.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; виконання зобов`язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань та інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2012 у справі №5028/4/18б/2012 відкрито процедуру санації боржника – Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, керуючим санацією призначено керівника боржника – виконуючого обов`язки директора Загвоздіна С.О., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Поліщука А.П.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2013 у справі №5028/4/18б/2012 затверджено план санації боржника, схвалений зборами кредиторів одноголосно та погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, яким в даному випадку, відповідно до ст. 4 Закону України “Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі” – ДК “Укроборонпром”.

Поданий на затвердження суду план визначав джерела надходження коштів для виконання заходів плану санації боржника та задоволення вимог кредиторів: господарську діяльність боржника; реалізацію основних фондів, не задіяних у виробничому процесі та реалізацію металобрухту від списаного та розбракованого за непридатністю до використання застарілого та розукомплектованого обладнання.

Планом санації передбачалось проведення виробничої реструктуризації, пов`язаної з відчуженням частини основних фондів, які спрямовуються на реалізацію, та збереження існуючої організації виробництва, оптимізацію тощо. У зв`язку з тим, що заяв від потенційних інвесторів не надійшло, головним джерелом коштів для виконання заходів плану санації визначено їх надходження від реалізації частини майнових активів.

При цьому, розділ 4.5.4 Плану санації “Перелік майна, що пропонується до відчуження” не містить у переліку майна до реалізації - верстат точільно-шліфувальний 3Б33 № 03010 та верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі №5028/4/18б/2012 про банкрутство ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” затверджено зміни та доповнення до плану санації боржника. В оновленому розділі 4.5.4. нової редакції плану санації “Перелік майна, що пропонується до відчуження” у переліку таких найменувань зазначені верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055 та верстат точильно-шліфувальний 3Б33 №03010.

Як встановлено судом, у провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (надалі – ВПВР ГТУЮ) перебувало зведене виконавче провадження №32377267 про стягнення з ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” заборгованості на користь стягувачів на суму 6234060,00грн, з яких по виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1002304,00 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження”, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частинами 2-3 статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” унормовано – у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч.1. ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

З аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що обов`язковою передумовою виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду є встановлення державним виконавцем наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у наступних випадках:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

- стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як свідчать матеріали справи, 08.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № 32377267, відповідно до якої описано та арештовано з-поміж іншого наступне майно: верстат точільно-шліфувальний 3Б33 № 03010 та верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055.

Таким чином, обставин, передбачених п. 2-4, 9 ч.1. ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, на час примусового виконання рішення не встановлено, у боржника перебувало в наявності майно, на яке можливо було звернути стягнення, отже підстави для застосування головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. положень ст. 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” у такому випадку були відсутні.

Відповідно до положень Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” з метою забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі – підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ст.2 Закону).

Згадане положення кореспондується з ч.6 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції до 18.01.2013) щодо нерозповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на вимоги щодо заробітної плати.

Оскільки, метою реалізації майна було саме погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, дія Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” не поширюється на вказані правовідносини.

Загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, встановлені, зокрема Законом України “Про виконавче провадження”.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України “Про виконавче провадження” та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Приписом ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Пунктом 8 частини 1 статті 34 цього Закону передбачено обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження у випадку затвердження плану санації боржника до відкриття (порушення) провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо стягувач включений до плану санації.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій на виконання судових рішень у випадках судової чи досудової санації. Зокрема, у випадку введення судової санації щодо боржника, частиною 4 статті 17 Закону про банкрутство в редакції, що застосовується до боржника, передбачено заборону щодо будь-яких дій щодо розпорядження майном боржника поза межами процедури банкрутства та можливість накладення обмежень щодо розпорядження майном боржника виключно судом у межах процедури санації, за умови, що вони не перешкоджають виконанню плану санації. Отже, виконавець може здійснювати виконавчі дії щодо примусового продажу майна боржника, яке не включено до плану санації, щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство на звернення стягнення на конкретне майно боржника, яке не включено до плану санації боржника.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення скаржника з позовом про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними є порушення встановлених Законом про банкрутство обмежень на реалізацію (відчуження) майна особи, щодо якої застосована процедура судової санації, передбачена зазначеним Законом. Частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство передбачено, що з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою господарського суду.

Отже, даною нормою права, яка є спеціальною щодо загальних норм Закону України "Про виконавче провадження", передбачено повноваження виключно керуючого санацією здійснювати продаж майна боржника, включеного до плану санації для задоволення вимог кредиторів, на відкритих торгах, організованих в порядку визначеному законодавством про банкрутство.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/17383/18.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до положень частин 1-2 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Як встановлено судом, 13.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні у зведеному виконавчому провадженні № 32377267, якою постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження АСВП 32377267 з виконання вимоги № Ю-63, виданої 03.10.2014 Ніжинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про стягнення з Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 609891,49грн та інших виконавчих документів про стягнення коштів на користь фізичних та юридичних осіб в сумі 6408987,57грн, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП Дубика О.О. зобов`язано надати звіт/висновок визначення ринкової вартості арештованого майна.

На виконання вищевказаної постанови державного виконавця, 12.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О. надано Звіт про незалежну оцінку рухомого майна у кількості 44-х найменувань, що належить ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” та знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Прилуцька, 131, згідно з яким ринкова вартість верстата точільно-шліфувального 3Б33 № 03010 – 4032,00грн; верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 – 4032,00грн.

21.03.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. було надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження АСВП №32377267 повідомлення про оцінку майна від 13.03.2018 №2703, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ “Укрпошти” таке повідомлення отримано ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” 22.03.2018 о 22:00 год.

Частиною 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного надсилання повідомлення про оцінку майна державним виконавцем на адресу сторін зведеного виконавчого провадження, а саме з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

Разом з тим, Порядок реалізації арештованого майна регулюється правилами проведення електронних торгів, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.

Аналіз положень Закону України “Про виконавче провадження” свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення електронних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на електронних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення електронних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Таким чином, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів, які не стосуються правил проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15-ц та від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17.

Відтак, допущені порушення державним виконавцем строків надсилання боржнику повідомлення про оцінку його майна та незгода позивача з оцінкою майна, що проведена державним виконавцем, не є достатньою підставою для визнання електронних торгів недійсними, з огляду на об`єктивну можливість скористатись гарантованим правом сторони виконавчого провадження на оскарження такої оцінки та захисту порушеного права, в тому числі і на отримання додаткового строку на оскарження шляхом звернення до державного виконавця з заявою про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з наявністю обставин, внаслідок виникнення яких сторона була позбавлена можливості скористатися правами, наданими цим Законом (ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження”).

Враховуючи, що відкладення виконавчих дій є правом, а не обов`язком державного виконавця, а відповідну заяву боржником, якому належить найвищий юридичний інтерес, до відділу примусового виконання рішень подано не було, підстави у державного виконавця для винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій були відсутні.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов`язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Надані позивачем до матеріалів справи звіти про оцінку майна, зроблені на замовлення ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” оцінка Приватного підприємства "Агентство по експертній оцінці майна "Дисконт-К" від 04.04.2018, судом до уваги не приймаються, оскільки вони стосуються іншого обладнання, а саме: стендів обкаточно-тормозних КИ5274 та КИ5277, які не є предметом спору в даній справі.

За правилами п. п. 1-4 розділу ІІ, п. п. 3, 5, 11 розділу ІІІ Порядку, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Оголошення про продаж майна, містять достатній обсяг інформації щодо зберігача (номер телефону, фактична адреса місцезнаходження майна, відомості про майно, тощо).

Втім, основоположною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення електронних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання електронних торгів недійсними.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 17.12.2014 № 143цс14, від 18.11.2015 № 6-1884цс15, від 13.04.2016 № 6-2988цс15 та від 24.10.2012 № 6-116цс12.

15.03.2018 начальник ВПВР ГТУЮ звернувся до Чернігівської філії Державного підприємства "СЕТАМ" із заявкою № 2776 на проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, відповідно до якої Відділом згідно з розділом ІІ Порядку реалізації арештованого майна направлено документи для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна по зведеному виконавчому провадженні № 32377267, утвореного постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене від 06.04.2009 про стягнення коштів з Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”.

21.03.2018 на офіційному веб-сайті Державного підприємства "СЕТАМ" розміщено оголошення про продаж верстата точільно-шліфувального 3Б33 № 03010 (лот №270838) зі стартовою ціною 4032,00грн та верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 (лот №270875) зі стартовою ціною 4032,00грн.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 324636, 02.04.2018 відбулися електронні торги з реалізації майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, а саме: верстата полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 за ціною 4032,00грн, переможцем стало Приватне підприємство "Мірсбакс", про що 19.06.2018 було складено акт про проведені електронні торги.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 324632, 02.04.2018 звідбулися електронні торги з реалізації майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, а саме: верстата точільно-шліфувального 3Б33 №03010 за ціною 4032,00грн, переможцем також стало Приватне підприємство "Мірсбакс", про що 19.06.2018 було складено акт про проведені електронні торги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 заяву розпорядника майна ДП “НРЗІО” – арбітражного керуючого Карлової І.В. про скасування постанови про опис та арешт майна боржника залишено без задоволення.

Іншою ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією ДП “НРЗІО” Гордєєва О.Л. в частині зняття арешту, зокрема, з верстата точильно-шліфувального 3Б33 №03010 та верстата полірувально-шліфувального 3Б853 №03055, накладеного постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевського О.М. від 08.02.2018 ЗВП №32377267 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відмову мотивовано тим, що в результаті реалізації майна на торгах арешт знято в результаті продажу майна та переходу права власності на таке майно до переможця торгів.

Як вже зазначалось судом, за приписами ч. 4 ст. 17 Закону про банкрутство з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Оскільки верстат точильно-шліфувальний 3Б33 №03010 та верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055 були включені до оновленого розділу 4.5.4. нової редакції плану санації “Перелік майна, що пропонується до відчуження”, який затверджений ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі №5028/4/18б/2012 про банкрутство ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, то відповідно їх реалізація повинна була бути здійснена керуючим санацією лише в межах справи про банкрутство та в порядку визначеному Законом про банкрутство.

У той же час, незважаючи на наявність непогашеної заборгованості ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння” по заробітній платі накладення державним виконавцем арешту на спірне майно, в силу положень ст. 17, 53 Закону про банкрутство обов`язково мало відбуватись за попереднім погодженням з розпорядником майном та керуючим санацією боржника в межах процедури санації, з обов`язковим встановленням наявності (відсутності) перешкод виконанню плану санації в разі продажу такого майна, врахуванні інтересів конкурсних кредиторів тощо.

Тобто, положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно боржника, перебуваючого в санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження дії мораторію на відповідні вимоги, в тому числі і вимоги по заробітній платі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для вчинення дій на виконання судових рішень, а саме передачі на реалізацію майна: верстату точильно-шліфувального 3Б33 №03010 та верстату полірувально-шліфувального 3Б853 № 03055 у випадку судової чи досудової санації поза межами справи про банкрутство та без отримання згоди суду в справі про банкрутство на звернення стягнення на конкретне майно боржника, яке не включено до плану санації боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Всупереч наведеним нормам відповідачами не надано суду докази, які підтверджують, що верстат точильно-шліфувальний 3Б33 №03010 та верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055, які було включено до розділу 4.5.4. нової редакції плану санації “Перелік майна, що пропонується до відчуження”, який затверджено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі №5028/4/18б/2012 про банкрутство ДП “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, було реалізовано саме в межах справи про банкрутство та з дотриманням вимог Закону про банкрутство.

Спрямування коштів, отриманих від реалізації спірного майна, на погашення заборгованості боржника по заробітній платі, в іншому порядку ніж це передбачено Законом про банкрутство та заходами щодо виконання плану санації, за наявності виявлених порушень, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, матеріали справи не містять письмового погодження переліку майна боржника для реалізації в межах виконавчого провадження уповноваженими особами, визначеними ст. 17-18 Законом про банкрутство (в редакції до 18.01.2013), а саме: керуючим санацією Гордєєвим О.Л. та розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Карловою І.В.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч.5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено згідно з платіжним дорученням № 5456 від 17.12.2018 судовий збір у сумі 3524,00грн.

Крім того, позивачем сплачено за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 1399 від 15.07.2019 судовий збір у сумі 2643,00грн; за подання касаційної скарги - згідно з платіжним дорученням № 577 від 07.11.2019 судовий збір у сумі 7048,00грн.

При розподілі судових витрат судом враховано суми судового збору, сплачені позивачем за подання позову, за подання апеляційної та касаційної скарг. При чому, сума судового збору сплачена позивачем за подання касаційної скарги до Верховного Суду підлягає розподілу між відповідачами з огляду на часткове задоволення такої скарги виходячи з суми 3524,00грн (тобто 50% від суми сплаченої за подання касаційної скарги).

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1, відповідача-2 та співвідповідача у сумі по 3230,33грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними електронні торги з продажу арештованого майна Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, які відбулись 11.04.2018, за лотами: № 27083 – верстат точильно-шліфувальний 3Б33 №03010 (протокол проведення електронних торгів № 324632) та № 270875 – верстат полірувально-шліфувальний 3Б853 № 03055 (протокол проведення електронних торгів № 324636).

3. Стягнути з Приватного підприємства “Мірсбакс” (вул. Дружби народів, 27, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 35657397) на користь Державного концерну “Укроборонпром” (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297) 3230,33грн судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства “СЕТАМ” (вул. Стрілецька, 4-б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39958500) на користь Державного концерну “Укроборонпром” (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297) 3230,33грн судового збору.

5. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518) на користь Державного концерну “Укроборонпром” (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297) 3230,33грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.

Суддя В.В. Моцьор

Попередній документ : 88359491
Наступний документ : 88359498