Рішення № 88357334, 23.03.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4422/19

Провадження № 2-694/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 березня 2020 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарях Денисенко Ю.С., Тищенко І.Д.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «галицька» третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «галицька» третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2018 року близько 07 год. 50 хв., в м. Обухів, по вул. Промислова 16, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем MAN 8.163 д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілями ГАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_4 д.н.з. НОМЕР_3 , які рухались по переду. ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та визнаний судом 26.12.2018 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки автомобіль позивача зазнав ушкоджень, а автомобіль відповідача був забезпеченим полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак страхова компанія не виплатила позивачу страхове відшкодування, то просить стягнути з відповідача завдану шкоду в розмірі 466741, 59 грн., що складається з суми збитків, експертні послуги 2000, 00грн., пеня 10430, 36 грн., 3% річних 907, 48 грн., індекс інфляції 1330, 72 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та понесені витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 грудня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, представника до суду не направив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду пояснення, в яких зазначив, що МТСБУ на даний час немає підстав для проведення регламентної виплати на користь позивача за пошкодження його майна при ДТП.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26.12.2018, яка набрала законної сили ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищезгаданого ДТП.

Оскільки автомобіль ОСОБА_2 отримав значні механічні пошкодження від зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який по матеріалах справи є винною особою у цьому зіткненні, то відповідно дії відповідача перебувають у причинному зв`язку з настанням наслідків - шкоди належному позивачеві автомобілю.

Транспортний засіб ОСОБА_3 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК «Галицька» , однак страхового відшкодування позивач стверджує, що не отримував, не зважаючи на свої звернення до ПрАТ СК «Галицька».

З метою визначення розміру збитків ОСОБА_2 звернувся до ГОВ «АК «Укравтоекспертиза» для проведення звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №333/11-19 з встановлення розміру матеріальної шкоди, матеріальна шкода (з технічної точки зору), що заподіяна власнику автомобіля ГАЗ - 33021 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП становить 32 003,03

Крім суми збитків визначеної експертом позивач також поніс витрати на експертні послуги в розмірі 2 000,00 гри.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був , хоч цей договір і укладений на користь третьої особи. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування , але не зобов`язує одержати його.

Згідно ст.1166 ЦК України шкода відшкодовується особою яка завдала шкоду, тобто винною особою, а винною особа визнається відповідним рішенням, тобто з моменту, коли рішення суду вступило в законну силу.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно до ст. 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: 1) факт спричинення шкоди; 2) протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, 3) причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

На підставі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так згідно з постановою Обухівського районного суду Київської області від 26.12.2018, яка набрала законної сили , ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищезгаданого ДТП.

Вказаним судовим рішенням встановлено, 21.12.2018 року близько 07 год. 50 хв., в м. Обухів, по вул. Промислова 16, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем MAN 8.163 д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілями ГАЗ д.н.з. НОМЕР_2 та ВАЗ д.н.з. НОМЕР_3 . Своїми діями ОСОБА_3 порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже факти, встановлені постановою суду, яка набрала законної сили, а саме факт вчинення ОСОБА_3 ДТП, що встановлені вказаною постановою та матеріалами справи, суду не підлягає доказуванню за даною справою.

Згідно із статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту, позивачем було замовлено висновок №333/11-19 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження .

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №333/11-19 з встановлення розміру матеріальної шкоди, матеріальна шкода (з технічної точки зору), що заподіяна власнику автомобіля ГАЗ - 33021 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при Д ТП становить 32 003,03 грн.

Згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Положеннями ч. 1 ст. 49 ЦПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до положень ст. 12ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На переконання суду, надані позивачем докази, зокрема, судове постанова суду від 26.12.2018р. та звіт про оцінку вартості збитків №333/11-19 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження, підтверджують факт спричинення шкоди, протиправність дій ОСОБА_3 , наявність його вини.

Варто також зазначити, що відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань.

Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 907,48 грн. та інфляційні втрат в сумі 1330,72 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. ч.2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. ч. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Тому безспірним є право позивача на відшкодування йому моральної шкоди, яка заподіяна винними діями водія разом з заподіянням матеріальної шкоди.

Разом з тим, Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і договором страхування цивільно-правової відповідальності у даному випадку передбачені конкретні випадки, в яких на страховика покладається обов`язок відшкодувати моральну шкоду: це моральна шкода, заподіяна внаслідок заподіяння шкоди життю та/або здоров,ю потерпілого (ст.26-1 закону п.1 ст.22 ЦКУ).

Таким чином, законних підстав для покладення на відповідача (страховика) обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої в даній ДТП моральної шкоди нема. Позовних вимог до заподіювача шкоди в даній справі позивач не заявив. Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. ст. 76, 89 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, про стягнення з відповідача пені у розмірі 10430, 36 грн., 3% річних у розмірі 907, 48 грн., індекс інфляції у розмірі 1330, 72 грн. не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в сумі 768,40 гривень, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,1166 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в сумі 32003 грн. 03 коп., витрати за проведення експертного дослідження в сумі 2000 грн. та сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., а всього 34771 грн. 43 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Киівського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.М. Зінченко