Рішення № 88357163, 05.02.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1995/18

Провадження № 2/376/12/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Сквира Київської області

Сквирський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Клочко В.М., при секретарі судового засідання Щур Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв"язку з несплатою аліментів за 2006-2018 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Сквирського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв"язку з несплатою аліментів за 2006-2018 роки, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню по заборгованості по аліментам за 2006-2018 рік у сумі 21 949,91 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 під час подружнього життя у них народився син, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.10.2006 року з відповідача на її користь на утримання сина стягнуто аліменти. Оскільки відповідач не сплачував аліменти, утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості по аліментах склала 21 949, 91 грн. Відтак, вважає, що має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період 2006-2018 роки, що становить по її розрахунку 21 949, 91 грн. Просить позов задоволити.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила застосувати строки позовної давності.

Встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам дослідженим у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі зі слідуючих підстав.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України(далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27.10.2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

27.10.2006 року Сквирським районним судом Київської області по вищевказаній справі було видано виконавчий лист №2-911/2006 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував і тому утворилася заборгованість зі сплати аліментів за 2006-2018 роки у розмірі 56514,08 грн., що стверджується дослідженим судом розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 8828 від 17.08.2018 року, складеного старшим державним виконавцем Грищенко Н.О. Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Тобто, на час подачі позову заборгованість по сплаті аліментів становила 56514,08 грн.

Згідно із частиною третьою статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Таким чином, у зв`язку з наявною у ОСОБА_5 заборгованістю зі сплати аліментів з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: Р=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+……….(An х 1% х Qn), де:

Р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц.

При цьому у вищезазначеній постанові ВС зазначено, що вирішуючи в конкретному випадку питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верхового Суду відступає від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України, викладеної у постанові ВСУ від 01 липня 2015 року справі N 6-94цс15 (Постанова N 6-94цс15) та наступних постановах.

Тобто, зі змісту вказаної постанови слід зробити висновок про те, що Верховний Суд змінив правову позицію по відношенню до своєї ж правової позиції, висвітленої у постановах ВСУ від 01 липня 2015 року (справа N 6-94 цс15).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку положення постанови Верхового Суду № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року.

Позивачем надано суду розрахунок пені нарахованої за період з вересня 2006 року по липень2018 на суму 21 949,91 грн. (а.с. 9-10), який проведено відповідно до вимог ст. 196 СК України, з дотриманням формули, визначеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (формула нарахування пені: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем).

Дані розрахунку пені узгоджують з довідкою про розмір заборгованості зі сплати аліментів, згідно з якою відповідач протягом вказаного періоду не здійснив жодного платежу в рахунок сплати аліментів.

Крім того, необхідно врахувати, що Законом України від17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесено зміни до ст. 196 СК України. Зокрема, ч. 1 викладено в такій редакції: «1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості».

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

Доказів відсутності вини відповідача у несплаті аліментів останній суду не подав і судом їх не здобуто, а навпаки відповідач визнав, що слідує з його відзиву.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені).

Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом`якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі (аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Отже, здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів становить 56 514,08 грн. та підтверджується належними доказами - розрахунками заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за період з вересня 2006 року по липень 2018 року (межі позовних вимог, заявлені позивачкою) становить 21 949,91 грн., тобто не перевищує 100% заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, яка існувала на час подачі позову, а саме у розмірі 56 514,08 грн.

Одночасно, суд, роз`яснює що відповідно до ч. 1 ст. 20 СК до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст.129, ч.3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу. Право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати передбачене ст. 196 СК, а відтак, до вимог ОСОБА_1 позовна давність застосуванню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме судового збору, суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за даною категорією спорів, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.4,10-13,76-81, 133-137, 258-265 ЦПК України, ст.196 СК України, Постановою від 25 квітня 2018 року № 572/1762/15-ц ВП ВС, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв"язку з несплатою аліментів за 2006-2018 роки, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 21 949, 91 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя