Ухвала суду № 88356767, 10.03.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10547/17

Провадження № 1-кп/362/423/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2020 року колегія суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області:

за головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

суддів Ковбеля М.М., Марчука О.Л.,

за участі секретаря Шевченко М.В.,

прокурора Бондаря Д.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника Студзінського М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №120171101200001242 від 05.03.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хенесеній-Ноі Леонівського району, Республіки Молдова, молдованина, громадянина Республіки Молдова, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и л а:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області від Київського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження № 12017110200001242 від 05.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі: головуючого судді Лебідь – Гавенко Г.М., суддів Ковбеля М.М., Марчука О.Л.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було подано клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення його у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також наявності достатніх підстав вважати, що відносно обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду прокурор, просив перенести розгляд справи, оскільки в судове засідання з`явилися не всі потерпілі.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, щодо призначення справи до розгляду просили призначити справу до розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти обрання відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив застосувати відносно нього інший запобіжний захід. Також зазначив, що йому не потрібен перекладач, оскільки він розуміє українську мову.

Захисник обвинуваченого - адвокат Студсінський М.А. заперечував щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає таке клопотання подано прокурором передчасно, просив його залишити без розгляду. Щодо призначення справи до судового розгляду заперечував, оскільки в судове засідання не з`явилися всі потерпіли.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року по справі №1-28/2017 №1-р/2017 положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України, а тому визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Проте зміст положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України дозволяє поширити дію постановленої на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді щодо обраних запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою на стадію судового провадження у суді першої інстанції у тому випадку, коли обвинувальний акт передається до суду без клопотання прокурора щодо продовження дії цих запобіжних заходів у зв`язку із закінченням досудового розслідування, тобто закінченням однієї стадії кримінального провадження та початком іншої стадії - стадії судового провадження.

Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 КПК України розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Отже, у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Судом встановлено, що ухвалою Києво – Святошинського районного суду Київської області від 14.01.2020 року було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком до 10.03.2020 року, включно.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

У частині першій статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК. До цих ризиків належать такі спроби обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".

Суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо; 7) майновий стан обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту); 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю.

Колегія суддів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , міцність соціальних зв`язків у місці його проживання, а саме те, що він перебуває в цивільному шлюбі, не працевлаштований, його вік та стан здоров`я, а саме відсутність даних про тяжкі хвороби, інвалідності, являється громадянином іншої держави, відсутність сталих зв`язків на території м. Василькова та Васильківського району, перебував в розщуку, а тому на даній стадії кримінального провадження не відпали ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що дає підстави вважати колегії суддів про його можливе уникнення від явки до суду шляхом зміни свого місця проживання, з метою уникнення від відповідальності.

З цих підстав клопотання сторони обвинувачення про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даній стадії розгляду кримінального провадження підлягає задоволенню. Саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки під час судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави колегія суддів враховує обставини вчинених злочинів, існуючі ризики, дані про особу обвинуваченого та щодо розміру шкоди, завданої злочинами, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому колегія суддів вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави керуючись абзацом 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи за межі максимального розміру застави, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 2202 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 630 600 грн.

Доводи сторони захисту про неможливість розгляду клопотання прокурора не ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи положення ст. 184 КПК України, яка регулює питання розгляду клопотань прокурора про застосування, а не продовження, запобіжних заходів, та ст. 315 КПК України, яка визначає порядок обрання, скасування або зміну запобіжного заходу, а тому не підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 176, 177, 183 - 184, 194, 314 - 317, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції терміном 60 діб, а саме до «08» травня 2020 року включно.

Визначити розмір застави, із врахуванням положень ч. 5 ст. 182 КПК України, який становить дві тисячі двісті дварозміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 630 600 гривень.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- перебувати за адресою: АДРЕСА_1 ;

- з`являтися на виклики суду у встановлений ними час;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області. Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р: UA858201720000037312095018661. Банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ.

Відповідно до положень ч.ч.3 і 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України обвинуваченому роз`яснити його обов`язки і наслідки їх невиконання, а саме - у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – Студзінського М.А. про залишення клопотання прокурора без розгляду – відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семі днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Г.М. Лебідь-Гавенко

Судді М.М. Ковбель

О.Л. Марчук