Рішення № 88355878, 16.03.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16620/19

Провадження № 2/161/876/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

02.10.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання договору поруки недійсним.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що випадково дізнався про те, що 18.07.2008 року між його дружиною та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки № SR-А03/118/2008/1, відповідно до якого дружина несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року. На даний час з його дружини, як поручителя, солідарно стягують на користь АТ «ОТП Банк» значну суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Посилаючись на те, що спірний договір поруки його дружина ОСОБА_2 особисто не підписувала, а він не надавав згоди дружині на укладення зазначеного договору і не підписував застереження у договорі поруки про згоду на його укладення, просить на підставі ч.2 ст.65 СК України визнати договір поруки № SR-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року недійсним, як такий, що укладений другим із подружжя без його згоди.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, письмових заяв та клопотань на адресу суду не подали, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи.

Відповідач Акціонерне товариство «ОТП Банк» письмового відзиву на адресу суду не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не прибув, причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань та письмового відзиву не подав.

Представник третьої особи: ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» в задоволенні позову просить відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Зазначає, що заочне рішення по справі № 2-6528/2009 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (як поручителя за спірним договором поруки) на користь банку заборгованості за кредитним договором Луцьким міськрайонним судом Волинської області прийнято 20.11.2009 року. На підставі зазначеного рішення видано виконавчі листи та 28.04.2010 року відкрито виконавче провадження. Про розгляд справи в суді ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, як співвідповідач. Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 року) копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилались стягувачеві та боржнику не пізніше наступного робочого дня.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи по суті судом не встановлено, керуючись вимогами ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в справі доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши представлені письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № ML-А03/118/2008/1, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася та зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 його боргових зобов`язань перед ЗАТ «ОТП Банк» за Кредитним договором № ML-А03/118/2008 від 18.07.2008 року. Дану угоду сторони зазначеного Договору поруки скріпили відповідними підписами/печаткою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою для визнання договору поруки недійсним позивач ОСОБА_1 зазначає те, що спірний договір поруки його дружина ОСОБА_2 особисто не підписувала, він не надавав згоди дружині на укладення зазначеного договору і не підписував застереження у договорі поруки про згоду на його укладення, а тому виходячи з приписів ч.2 ст.65 СК України спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Однак, як встановлено в судовому засіданні 23.07.2019 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення у справі № 161/10921/18 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», про визнання недійсним договору поруки.

Як на підставу для визнання договору поруки недійсним позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що Договір поруки № ML-А03/118/2008/1 від 18.07.2008 року вона не підписувала, а підпис, що міститься в ньому, виконаний іншою особою з метою наслідування її підпису.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення 19.11.2019 року набрало законної сили.

Згідно п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи ту обставину, що набрало законної сили рішення суду, яке ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання договору поруки недійсним, підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Разом з тим, стаття 65 СК України регламентує правовідносини щодо прав подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як випливає з ст. 65 СК України згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Беручи до уваги те, що договір поруки не є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує дотримання вимог ч. 2 ст. 65 СК України, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Щодо заяви представника третьої особи: ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» про застосування строку позовної.

Відмова у позові за пропуском строку позовної давності можлива тоді, коли порушене право підлягає захисту, але пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

Між тим, враховуючи безпідставність позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі ст.265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» про визнання договору поруки недійсним - провадження у справі закрити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.03.2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк