Рішення № 88355709, 11.03.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21091/19

Провадження № 2/161/535/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 березня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Кубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/21091/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення заробітної плати, індексу інфляції за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення заробітної плати в розмірі 32 124,05грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 108 891,20грн., інфляційних втрат у розмірі 2 219,07грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 26.11.1993 року працювала на підприємстві на посаді апаратника борошномельного виробництва 4 розряду; 23.10.2017р. була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, на день звільнення існувала заборгованість, в т.ч. по заробітній платі в розмірі 23 860,98грн., індексації – 3 344,30грн., вихідній допомозі – 4 918,77 грн., яка не була виплачена. Крім того, просить стягнути середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати та моральну шкоду.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явилася, натомість подала заяву про розгляд справи за її відсутності по наявних у ній матеріалах, позов підтримала в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень чи пояснень по суті заявлених вимог не подав, хоча належним чином та вчасно був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.11.1993р. по 23.10.2017р. працювала на посаді апаратника борошномельного виробництва 4 розряду на державному підприємстві «Луцький комбінат хлібопродуктів №2», що стверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

23.10.2017р. була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, що підтверджується копією наказу №150-К/тр (а.с. 12).

Відповідно до довідки станом на 21.05.2018р. перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становить 23 860,98грн., вихідній допомозі – 4 918,77грн., індексації – за 2015р. – 3 344,30грн., а всього: 32 124,05грн. (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку зі звільненим працівником - виплати всіх сум, що належать йому, а у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки обов`язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №622/1626/17 від 03 квітня 2019 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі (березень-вересень 2017 р.) у розмірі 23 860,98грн., вихідній допомозі – 4 918,77грн., індексації – за 2015р. – 3 344,30грн. підлягають до задоволення.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем, передбаченого статтею 116 КЗпП України обов`язку по виплаті працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, то для відповідача наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність - виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Зважаючи на вищевикладене, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачеві заробітної плати у відповідності до вищенаведеного та з врахуванням заявлених позивачем позовних вимог становить 108 891,20грн., які підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача.

З врахуванням ст. 34 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, позивачем заявлено вимогу про стягнення з позивача 2 219,07 грн. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати (індекс інфляції), яка підлягає до задоволення.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000,00грн. суд зазначає таке.

Статтею 237-1 КУпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є підставною, та полягає у порушенні його законних прав, що виразилось у невиплаті належних їй грошових сум. Наявність такого порушення призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, суд враховує період часу, протягом якого грошові кошти позивачеві не виплачено.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує встановлені обставини справи, характер порушення прав позивача, ступінь моральних страждань, зміни у житті та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги у розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, то з врахування п. 3 ч. 2 ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судовий збір у розмірі 840,80грн. підлягає до стягненню з відповідача на користь держави у відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України (за позовні вимоги щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та індексації).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку, сплачений позивачем при зверненні з позовною заявою, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 32 124 (тридцять дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 05 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 108 891 (сто вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, 2 219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 07 коп. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати (індекс інфляції), 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме – судовий збір у розмірі 1 098 (одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 91 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Луцький комбінат хлібопродуктів №2», 45650, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 00953065.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк