Рішення № 88355582, 16.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6063/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

позивача: Семенова О.П., адвокат;

відповідача: Полевікова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 69 982,75 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та з урахуванням уточненого позову, що надійшов до суду 11.01.2020, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованість у сумі 69 982,75 грн, з яких: 65 031,74 грн - основна сума боргу, 80,60 грн - сума боргу за договором відшкодування витрат, 3 302,56 грн - інфляційні втрати, 1 567,85 грн - 3% річних (а.c. 85 - 91).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 30.06.2018 припинив дію укладений з відповідачем договір оренди нежитлового приміщення № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009, однак відповідач об`єкт оренди після цього не повернув, що й стало підставою для нарахування до стягнення заборгованості з орендної плати станом на 01.07.2018, а також орендної плати та неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України - подвійної орендної плати за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з 01.07.2018 по 30.11.2019 у загальній сумі 65 031,74 грн.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 07.02.2020, відповідач позов не визнає повністю.

Відповідач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення від 10.11.2009 №12/02-3704-ОД припинив свою дію 30.06.2018, а отже у нього відсутні зобов`язання з орендної плати за період із липня 2018 року по листопад 2019 року.

Відповідач стверджує, що зобов`язання з орендної плати за період з 10.11.2009 по 30.06.2018 ним виконано в повному обсязі.

Посилаючись на пункт 10.13 договору та статтю 785 Цивільного кодексу України, відповідач акцентує увагу суду на передбаченому праві наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

При цьому відповідач також зауважує, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за один і той же період оренди, є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення зобов`язання, що є недопустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Також відповідач вважає, що позивачем не дотримано приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стосовно вимог про стягнення неустойки у відзиві на позов відповідач заявляє також про застосування позовної давності.

На думку відповідача строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009 сплинув 30.06.2018. З огляду на це межі річного строку позовної давності, передбаченої частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України, охоплюють період з 01.07.2018 по 01.07.2019. З позовом до суду позивач звернувся 13.12.2019, тобто поза межами строку позовної давності (а.с. 103 - 105).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 14.02.2020, позивач зазначає про безпідставність заперечень відповідача проти позову та просить задовольнити його у повному обсязі. При цьому зауважує, що згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Саме з цього моменту договір найму припиняється.

Позивач вважає, що орендар має зобов`язання сплачувати орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, відповідно до пункту 3.12 договору оренди. Передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є самостійною майновою відповідальністю - подвійною платою за користування річчю за час прострочення зобов`язання, відмінною від неустойки (штраф, пеня), передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки на відміну від приписів статті 549 цього Кодексу її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

За таких обставин позивач доходить висновку про можливість одночасного стягнення з відповідача орендної плати та неустойки, а також про недопустимість застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення заявленої ним неустойки.

Посилання відповідача на частину шосту статті 232 Господарського кодексу України та обмеження у зв`язку з цим розміру заявленої до стягнення неустойки строком у шість місяців, позивач вважає безпідставним (а.с. 118 - 122).

Ухвалою суду від 14.01.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначався на 12.02.2020, після чого оголошувалася перерва до 03.03.2020 та 16.03.2020.

28.02.2020 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 65 031,74 грн основного боргу, 80,60 грн боргу за договором відшкодування витрат, 3 304,32 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1555,00 грн.

До заяви позивачем долучені розрахунки заявлених до стягнення сум, а також акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг (водопостачання, компенсація податку на землю) за січень 2018 - грудень 2019 р.р. в обґрунтування заявленого до стягнення боргу у сумі 80,60 грн за договором відшкодування витрат (а.с. 128 - 160).

12.03.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, згідно з якими під експлуатаційними витратами, зазначеними у розрахунку боргу у загальній сумі 80,60 грн, слід розуміти послуги з водопостачання, а початком періоду нарахування інфляційних втрат за договором має бути березень 2018 року.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що перше судове засідання у цій справі відбулося 12.02.2020, прийняття судом до розгляду зазначеної заяви неможливе.

Про зазначене позивачу було роз`яснено в ухвалі суду від 03.03.2020.

У судових засіданнях представники сторін надали пояснення, аналогічні за змістом поданих заяв по суті справи.

У судовому засіданні 16.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрококс" (далі - орендар), за участю Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3704-ОД (далі - договір).

За змістом пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно, нежитлове вбудоване приміщення площею 12,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Весняна, 99-а на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця».

Майно передається в оренду з метою розміщення та роботи в ньому прийомоздавальників вантажу та оглядачів вагонів ВАТ «Дніпрококс». Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору).

Договір було укладено строком на два роки, що діє з 10.11.2009 до 09.11.2011 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну його дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі (пункт 10.1 договору).

Пунктом 10.11 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.12 договору).

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (пункт 10.13 договору).

Крім того, пунктом 3.12 сторони передбачили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 10.11.2009 (а.с. 30).

Додатковими угодами від 16.11.2011, 05.05.2014, 09.12.2014, 23.04.2015, 09.09.2015 строк дії договору продовжувався до 09.11.2013, 09.11.2014, 31.03.2015, 31.07.2015, 31.12.2015 відповідно (а.с. 31 - 36).

Під час дії договору Відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс" (орендар) змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» та Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод», що відповідно до додаткових угод від 16.11.2011 та від 16.05.2016 стало підставою для зміни найменування орендаря в договорі (а.с. 31, 39).

Відповідно до інформації з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 18.12.2019 Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» змінило найменування на Приватного акціонерного товариство "Дніпровський металургійний завод" (а.с. 75 - 78).

У свою чергу Акціонерне товариство «Українська залізниця» стало правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, що вбачається з витягу статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938) (а.с. 55).

У процесі утворення Акціонерного товариства «Українська залізниця» останнє набуло право власності на об`єкт оренди за договором, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 118919388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 650772412101) (а.с. 66).

18.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» було укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009, згідно з яким сторони допустили заміну орендодавця - ДП «Придніпровська залізниця» на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 37).

Відповідно до пункту 3.6 додаткового договору від 18.03.2016 сторони також передбачили, що 100% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Одержувач коштів - структурний підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Цим додатковим договором строк дії договору оренди продовжено по 31.03.2016 включно.

За наслідком укладеного цього додаткового договору сторони договору оренди також уклали й підписали 18.03.2016 новий акт приймання-передачі відповідачу у платне користування об`єкта оренди, в якому також зазначили, що цей об`єкт обліковується на балансі структурного підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 38).

Додатковими договорами від 16.06.2016, 07.07.2016, 18.10.2016, 28.11.2016, 04.05.2017, 29.12.2017 сторони вносили зміни до пункту 10.1 договору в частині строку його дії, подовжуючи його до 30.06.2016, 31.07.2016, 31.10.2016, 31.03.2017, 29.12.2017, 31.12.2017, 31.03.2018 відповідно (а.с. 40 - 46).

Додатковим договором від 11.05.2018 сторони виклали пункт 10.1 договору в новій редакції, згідно з якою цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року без подальшого продовження (а.с. 47).

Додатковим договором від 29.12.2017 сторони внесли зміни до пункту 3.1 договору та встановили, що розмір базової орендної плати жовтня становить 1524,00 грн без ПДВ. Нарахування орендної плати проводити із застосуванням індексу інфляції з 01.01.2018 до закінчення дії договору (а.с. 46).

Листами від 03.05.2018, 11.05.2019, 24.07.2019 позивач попереджав відповідача про припинення договору 30.06.2018 внаслідок закінчення строку його дії та про необхідність повернення об`єкта оренди за відповідним актом, сплати заборгованості (а.с. 68-69, 71-72).

30.10.2019 комісія позивача провела обстеження орендованого майна та встановила, що відповідач до теперішнього часу займає частину нежитлового приміщення будівлі вокзалу площею 12,8 кв.м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Весняна, 99А. Комісія зазначила, що термін дії договору оренди № 12/02-3704-ОД закінчився 30.06.2018.

За результатом обстеження складено акт від 30.10.2019 (а.с. 73).

16.07.2010 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (далі - балансоутримувач) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпрококс» (далі - орендар) було укладено також договір № 273 ПР/БМЄС-1088/Нюдч про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір, договір про відшкодування витрат).

Додатковою угодою № 5 від 16.05.2016 до договору найменування орендаря сторони змінили на його змінене за статутом - Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» (а.с. 53).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору балансоутримувач в особі Відокремленого структурного підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Весняна, 99А загальною площею 12,8 кв.м, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на амортизаційні відрахування, сплату податку на землю, комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується майном, яке складається з частин нежитлового приміщення пасажирської будівлі загальною площею 12,8 кв.м, розміщене на першому поверсі відповідно до плану приміщення. Орендоване майно використовується для розміщення та роботи в ньому прийомоздавальників вантажу та оглядачів вагонів ВАТ «Дніпрококс», без права реалізації за даною адресою (пункт 1.2 договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3 цього договору платежі за цим договором вносить орендар протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджений розрахунок щомісячних платежів згідно з підпунктом 2.2.3 договору у загальній сумі 43,14 грн з ПДВ, з яких:

компенсація плати за землю (12.8 кв.м) - 0,4652 грн без ПДВ, 5,9545 грн з ПДВ;

компенсація амортизаційних відрахувань (12,8 кв.м) - 0,94 грн без ПДВ, 12,032 грн з ПДВ;

водозабезпечення (2 м.куб/місяць) - 8,98 грн без ПДВ, 17,96 грн з ПДВ (а.с. 51).

Додатком № 2 до договору сторонами узгоджений окремий розрахунок щомісячних платежів згідно з підпунктом 2.2.3 договору в опалювальний період (січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень) у загальній сумі 213,92 грн з ПДВ, з яких:

компенсація плати за землю (12.8 кв.м) - 0,4652 грн без ПДВ, 5,9545 грн з ПДВ;

компенсація амортизаційних відрахувань (12,8 кв.м) - 0,94 грн без ПДВ, 12,032 грн з ПДВ;

водозабезпечення (2 м.куб/місяць) - 8,98 грн без ПДВ, 17,96 грн з ПДВ;

компенсація витрат опалення (12,8 кв.м) - 11,119 грн без ПДВ, 142,32 грн з ПДВ (а.с. 51).

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до закінчення терміну дії основного договору оренди - 09.11.2011. Умови договору поширюються на відносини, що виникли з 01.01.2010 (пyнкт 8.1 в редакції протоколу розбіжностей від 16.07.2010) (а.с. 52).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається пролонгованим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 8.4 договору).

За період користування об`єктом оренди з січня 2018 року по листопад 2019 року відповідач не повністю та несвоєчасно здійснював орендні платежі, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення орендну плату та неустойку в розмірі подвійної орендної плати у загальній сумі 65031,74 грн, суму боргу за договором відшкодування у розмірі 80,60 грн з урахуванням часткових оплат, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини щодо виконання сторонами зобов`язань за договором оренди, договором відшкодування витрат, зокрема грошових зобов`язань відповідачем.

Щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи листування між сторонами щодо спірного об`єкта оренди, у тому числі у травні 2018 року, під час якого позивач заперечував проти продовження його дії з відповідачем після закінчення його строку 30.06.2018, а також приписи пункту 10.1 договору та статті 764 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір оренди є таким, що припинив свою дію з 01.07.2018.

При цьому слід зазначити, що пункт 10.1 договору та стаття 764 Цивільного кодексу України не встановлюють форми заперечень проти продовження договору оренди чи заяви про його припинення. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

За змістом зазначених приписів як договору, так і закону сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Із наданих сторонами пояснень, підтверджених розрахунками позивача, заявлена до стягнення заборгованість у сумі 65031,74 грн виникла внаслідок заборгованості відповідача з орендної плати за січень - червень 2018 року у сумі 5742,17 грн (з урахуванням часткових оплат у травні 2018 року на загальну суму 5606,00 грн), а також орендної плати у загальній сумі 34 446,98 грн та неустойки (подвійна орендна плата) у сумі 68 893,95 грн, нарахованих за липень 2018 року - листопад 2019 року за користування об`єктом оренди після припинення спірного договору оренди (з урахуванням часткової оплати на загальну суму 44051,36 грн, а.с. 93-94, 132) (5742,17 + 34446,98 + 68 893,95 = 109083,10; 109083,10 - 44 051,36 = 65031,74).

Заборгованість з орендної плати станом на 01.07.2018 на суму 5742,17 грн за період дії договору з урахуванням зазначених позивачем щомісячних проіндексованих сум орендної плати за січень - червень 2018 року (1856,23 грн - січень 2018 року, 1872,93 грн - лютий 2018 року, 1893,54 грн - березень 2018 року, 1908,68 грн - квітень 2018 року, 1912,50 грн - травень 2018 року, 1904,86 грн. - червень 2018 року) та часткової оплати у травні 2018 року 5606,00 грн відповідачем не спростована належними й допустимими доказами.

Зазначену оплату відповідач у судовому засіданні визнав, доказів на підтвердження оплати у більшому розмірі не надав.

Не спростував відповідач також і здійснені позивачем нарахування розміру орендної плати та неустойки за період липень 2018 року - листопад 2019 року, а також здійснену ним оплату у цей період у загальній сумі 44 051,36 грн.

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі за відповідним актом.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки пояснюється тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Здійснюючи оцінку правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення майна в контексті його поведінки як контрагента за договором оренди.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки. Застосування неустойки з огляду на викладене згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України не виключається.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у відповідача,

Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), який було підтримано постановою колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Після закінчення договору оренди відповідач не виконав обов`язку щодо повернення позивачу об`єкта оренди, продовжує ним користуватися.

Зазначена обставина не заперечувалася ні у письмових заявах відповідача по суті справи, ні його представником у судовому засіданні, який пояснював таку поведінку відповідача потребою у використанні об`єкта оренди для виконання своїх господарських функцій.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача за період липень 2018 року - листопад 2019 року такого виду відповідальності як неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Поряд із неустойкою позивачем одночасно заявлена до стягнення за той самий період також і орендна плата.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Таких правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, які були підтримані колегією суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

На відміну від неустойки, стягнення якої передбачено частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до якої необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, обов`язок щодо сплати орендарем орендної плати за користування орендованим майном, у тому числі після спливу строку дії договору оренди, не залежить від встановлення вини у діях орендаря щодо несвоєчасного повернення об`єкта оренди за наслідком припинення договору оренди. Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Однак, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та у постанові від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, який був підтриманий колегією суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

За таких обставин із заявлених позивачем до стягнення 65031,74 грн заборгованості законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача лише неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

ЇЇ розмір становить 30 584,76 грн відповідно до наступного розрахунку: 5742,17 + 68893,95 = 74636,12; 74636,12 - 44051,36 = 30 584,76 грн.

Заявлені позивачем до стягнення 80,60 грн заборгованості за договором відшкодування витрат розраховані за період із січня 2018 року по листопад 2019 року, виходячи з щомісячної суми компенсації податку за землю у сумі 7,14 грн з ПДВ та водозабезпечення у сумі 8,98 грн, з урахуванням часткових оплат відповідача, здійснених ним у січні, лютому, квітні, жовтні, грудні 2018 року, липні 2019 року.

Щомісячні суми компенсації заявлені у межах величин, визначених у Додатках №№ 1, 2 до договору відшкодування витрат.

Передбачений підпунктом 2.2.3 цього договору строк оплати є таким, що настав. Розрахована позивачем сума заборгованості відповідачем не заперечується, умови настання обов`язку оплати (отримання рахунків) представником відповідача у судовому засіданні визнані.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує, врегульовані законодавством.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 1 567,85 грн та інфляційні втрати у сумі 3 302,56 грн визначені за загальний період з 01.07.2018 по 01.12.2019 із заборгованості з орендної плати та неустойки (з урахуванням часткових оплат).

Приймаючи до уваги безпідставність позовних вимог щодо стягнення орендної плати за період після припинення договору оренди, за результатом перерахунку та в межах позовних вимог 3% річних фактично становлять 824,77 грн, з яких:

14,63 грн - із заборгованості 5742,17 грн за період з 01.07.2018 по 31.07.2018;

211,29 грн - із заборгованості 9 532,81 грн за період з 01.08.2018 по 31.08.2018;

28,12 грн - із заборгованості 11 405,77 грн (в межах позовних вимог) за період з 01.09.2018 по 30.09.2018;

14,13 грн - із заборгованості 17186,11 грн за період з 01.10.2018 по 10.10.2018;

13,08 грн - із заборгованості 13257,45 грн (з урахуванням часткової оплати 3928,66 грн 11.10.2018) за період з 11.10.2018 по 22.10.2018;

4,20 грн - із заборгованості 5683,80 грн (з урахуванням часткової оплати 7573,65 грн 23.10.2018) за період з 23.10.2018 по 31.10.2018;

23,70 грн - із заборгованості 9612,12 грн за період з 01.11.2018 по 30.11.2018;

10,06 грн - із заборгованості 13595,44 грн за період з 01.12.2018 по 09.12.2018;

17,47 грн - із заборгованості 9 660,75 грн (з урахуванням часткової оплати 3934,69 грн 10.12.2018) за період з 10.12.2018 по 31.10.2018;

1,12 грн - із заборгованості 13675,93 грн за 01.01.2019;

40,81 грн - із заборгованості 17731,27 грн за період з 01.02.2019 по 28.02.2019;

55,56 грн - із заборгованості 21806,89 грн за період з 01.03.2019 по 31.03.2019;

63,91 грн - із заборгованості 25919,19 грн за період з 01.04.2019 по 30.04.2019;

76,62 грн - із заборгованості 30072,61 грн за період з 01.05.2019 по 31.05.2019;

84,46 грн - із заборгованості 34255,11 грн за період з 01.06.2019 по 30.06.2019;

66,31 грн - із заборгованості 38416,69 грн за період з 01.07.2019 по 21.07.2019;

24,87 грн - із заборгованості 30255,39 грн (з урахуванням часткової оплати 8 161,30 грн 22.07.2019) за період з 22.07.2019 по 31.07.2019;

87,63 грн - із заборгованості 34392,01 грн за період з 01.08.2019 по 31.08.2019;

9,50 грн - із заборгованості 38516,23 грн за період з 01.09.2019 по 03.09.2019;

40,09 грн - із заборгованості 20453,06 грн за період з 04.09.2019 по 30.09.2019;

56,61 грн - із заборгованості 22216,26 грн за період з 01.10.2019 по 31.10.2019;

65,09 грн - із заборгованості 26398,42 грн за період з 01.11.2019 по 30.11.2019;

2,51 грн - із заборгованості 30584,76 грн за 01.12.2019.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

За результатом перерахунку та в межах позовних вимог інфляційні втрати фактично становлять 1 716,92 грн, з яких:

- 216,71 грн із заборгованості 11 405,77 грн за вересень 2018 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,9%;

- 225,38 грн із заборгованості 13257,45 грн (з урахуванням часткової оплати 3928,66 грн 11.10.2018) за жовтень 2018 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,7%;

- 134,57 грн із заборгованості 9612,12 грн за листопад 2018 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,7%;

- 77,29 грн із заборгованості 9660,75 грн (з урахуванням часткової оплати 3934,69 грн 10.12.2018) за грудень 2018 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,8%;

- 88,66 грн - із заборгованості 17731,27 грн за лютий 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,5%;

- 196,26 грн - із заборгованості 21806,89 грн за березень 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,9%;

- 259,19 грн - із заборгованості 25919,19 грн за квітень 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,0%;

- 210,51 грн - із заборгованості 30072,61 грн за травень 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7%;

- 126,44 грн - із заборгованості 18063,17 грн за вересень 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7%;

- 155,51 грн - із заборгованості 22216,26 грн за жовтень 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7%;

- 26,40 грн - із заборгованості 26398,42 грн за листопад 2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,1%.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 33 207,05 грн, з яких: 30 584,76 грн - неустойка, 80,60 грн. - сума боргу за договором про відшкодування витрат, 824,77 грн - 3% річних, 1 716,92 грн - інфляційні втрати.

Заява відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності для стягнення неустойки не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Зі змісту частини першої статті 258 Цивільного кодексу України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до пункту 1 частини другої цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та не є штрафною санкцією в розумінні статті 230 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16.

Отже, спеціальний строк позовної давності в один рік не застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

З цих же підстав відхиляються й доводи відповідача про необхідність застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування неустойки строком у шість місяців.

Судовий збір у сумі 911,52 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 13, 20, 74 - 79, 81, 129, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення заборгованості у сумі 69 982,75 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (ідентифікаційний код 05393056; місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 41149437; місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61) неустойку в сумі 30584,76 грн, борг за договором про відшкодування витрат у сумі 80,60 грн, інфляційні втрати у сумі 1 716,92 грн, 3% річних у сумі 824,77 грн, судовий збір у сумі 911,52 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.03.2019.

Суддя І.І. Колісник