Рішення № 88353453, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Київ № 826/10122/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомУправління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (далі - позивач та/або Управління державної служби) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2018 року №Ю-30-17 в сумі 816 909,78 грн. та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що заборгованість неправомірно визначена контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2018 року №Ю-30-17 в сумі 816 909,78 грн., оскільки ці кредиторські вимоги відповідача були задоволенні в повному обсязі.

Також, Управління стверджує про порушення контролюючим органом положень статті 19 Конституції України, статті 97 Податкового кодексу України, статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, посилаючись на встановлення зазначених обставин судовими рішеннями у справах №808/1047/17, №808/2819/17, №826/10090/17.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись, у тому числі на рішення в адміністративній справі №805/224/18-а.

Окрім наведеного, на думку контролюючого органу, Управлінням втрачено право на оскарження податкової вимоги до адміністративного суду, оскільки пропущено строк звернення до суді із відповідною позовною заявою.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній наводить спростування тверджень викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та наполягає на порушенні ним положень статті 19 Конституції України, статті 97 Податкового кодексу України, статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України.

Надалі, представником відповідача подано заперечення на відповідь позивача, у яких вказує, що наявна заборгованість із ЄСВ підтверджується належними та допустимими доказами, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області перебуває у стані припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання.

26.11.2018 року позивачем подано письмові пояснення по справі.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» поставлено:

1. Утворити як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Так, відповідно до вказаної постанови утворено як юридичну особу публічного права, серед іншого, Управління поліції охорони в Донецькій області, а ліквідовано Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Острозький міський відділ (з обслуговування міста Острог та Острозького району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Сумський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Ульяновський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.

Тут і надалі Постанова №834.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1399 «Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ» відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878 наказано ліквідувати, як юридичні особи, зокрема, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (код ЄДР 08596860).

25.12.2015 року Поставною Кабінету Міністрів України №1139 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 834» постановлено:

Внести зміну до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 84, ст. 2814), доповнивши її пунктом 3 такого змісту:

« 3. Установити, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.».

В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України Національна поліція України від 26.01.2016 року №51/64 «Про впорядкування діяльності органів поліції охорони» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1139 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. №834» і з метою забезпечення належного функціонування органів поліції охорони наказано:

1. Затвердити перелік органів поліції охорони, що є правонаступниками Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що додається.

2. Керівникам органів поліції охорони забезпечити внесення відповідних змін до установчих документів органів поліції охорони та провести державну реєстрацію відомостей про юридичні особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області знаходиться в стані припинення.

05.06.2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби сформовано податкову вимогу №Ю-30-17, відповідно до якої станом на 05.06.2018 року у Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області наявний податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 816909,78 грн., яка складається з недоїмки у розмірі 276233,70 грн., штрафу - 479773,30 грн. пені у розмірі 60902,78 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 року 905/972/16 позовні вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов`язання визнати кредиторські вимоги в сумі 8 768 042,81 грн. (вісім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч сорок дві гривні 81 коп.) та включити їх до реєстру вимог кредиторів, задоволено.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (Ідентифікаційний код 08596860, адреса: 84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Гвардійців Кантемирівців, буд.1 А) включити вимоги кредитора - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Ідентифікаційний код 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 11-г, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 190-а) в сумі 8 768 042,81 грн. (вісім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч сорок дві гривні 81 коп.) до реєстру вимог кредиторів.

У даному рішенні суду вказано про наступні обставини: «Як слідує з фактичних обставин справи, відповідачем як платником податків самостійно визначено в деклараціях та податкових розрахунках, поданих СДПІ, розмір податків та зборів, у тому числі: ..….

- з податку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (71010000) у сумі 243695,55 грн. (двісті сорок три тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 55 коп.) - основний платіж, що виникло з несплати зобов`язань за зарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення № 1521272266 від 14.06.2015 в сумі 325995,81 грн., № 1522810646 від 15.10.2015 в сумі 360749,84 грн., № 1525396157 від 17.11.2015 в сумі 296130,56 грн.

- з єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців (71020000) - 26587,38 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 38 коп.), з яких: основний платіж - 26587,38 грн., пеня - 0,00 грн., і виникла у зв`язку з несплатою суми грошового забезпечення № 1525396157 від 17.11.2015 в сумі 176964,41 грн.

За поясненнями позивача та наданих ним реєстрів платежів по зобов`язаннях (карток платка податків) (т.1 а.с.142-170) вбачається, що за УДСО при ГУМВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860) рахується борг в загальному розмірі 9.088.292,09 грн., у тому числі:…….. звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (71010000) у сумі 243695,55 грн., у тому числі № 1521272266 від 14.06.2015 в сумі 325995,81 грн., № 1522810646 від 15.10.2015 в сумі 360749,84 грн., № 1525396157 від 17.11.2015 в сумі 296130,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що УДСО при ГУМВС України в Донецькій області визнало кредиторські вимоги СДПІ у тому числі з земельного податку з юридичних осіб (18010500) в сумі 2554,42 грн., з орендної плати з юридичних осіб (18010600) в сумі 27457,9 грн., з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (71010000) у сумі 243695,55 грн. та з єдиного внеску, нарахованому на суми грошового забезпечення військовослужбовців (71020000) у сумі 26587,38 грн., всього визнано кредиторських вимог в сумі 320249,28 грн. (триста двадцять тисяч двісті сорок дев`ять гривень 28 коп.) та повідомлено СДПІ про включення цих кредиторських вимог до третьої черги.».

Зміст рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 року 905/972/16 дає суду підстави стверджувати, що вимоги контролюючого органу, серед іншого, з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (71010000) у сумі 243695,55 грн., які виникли на підставі з несплати зобов`язань за зарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення № 1521272266 від 14.06.2015 в сумі 325995,81 грн., № 1522810646 від 15.10.2015 в сумі 360749,84 грн., № 1525396157 від 17.11.2015 в сумі 296130,56 грн. та з єдиного внеску, нарахованому на суми грошового забезпечення військовослужбовців (71020000) у сумі 26587,38 грн. визнано Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області.

Тобто, фактично позивачем визнано кредиторські вимоги контролюючого органу по сплаті ЄСВ на загальну суму 270 272, 93 грн.

Як вже було вказано судом вище, мотивуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на порушення контролюючим органом положень статті 19 Конституції України, статті 97 Податкового кодексу України, статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 97.1 статті 97 ПК України встановлено, що у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України (п. 97.2 ст. 97 ПК України).

Згідно з підпунктом 97.4.1 пункту 97.4 статті 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

Разом з цим, статтею 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до статті 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

При цьому, в контексті положень частини 3 статті 122 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Аналіз вищенаведених положень дає суду підстави дійти висновку, що останні врегульовують підстави ліквідації юридичної особи, порядок такої ліквідації, визначення черговості задоволення вимог кредиторів, однак вони не встановлюють обмежень контролюючого органу, у разі наявності у платника податків податкового боргу приймати податкові вимоги, у відповідності до положень Податкового кодексу України та Закону №2464.

Суд акцентує увагу, що податкова вимога є документом, що встановлює наявність у платника податкового боргу. При цьому, податкова вимога в жодному разі, у випадку ліквідації юридичної особи, не порушує черговості задоволення вимог кредиторів, а також не звільняє контролюючий орган від обов`язку щодо пред`явлення відповідної вимоги, в задоволенні якої, в свою чергу, боржником може бути відмовлено.

Як зазначено, у листі Державної фіскальної служби України від 30.12.2016 року №1461/М/99-99-14-03-03-14 пунктом 11.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), передбачено, що органи фіскальної служби повинні так організувати свою роботу, щоб вимоги до підприємства зі сплати податкових платежів, якщо такі матимуть місце, були пред`явлені до платника протягом строку, передбаченого для пред`явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.

При цьому обов`язком ліквідаційної комісії (ліквідатора) є скласти та подати в повному обсязі органам фіскальної служби для проведення позапланової перевірки первин ні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову звітність та інші документи, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкова вимога є документом, що встановлює наявність у платника податків податкового боргу, не в залежності від його стану станом на час прийняття останньої, а у випадку, ліквідації чи реорганізації такого платника податків є документом на підставі якого можуть бути пред`явлені кредиторські вимоги до боржника (платника податків) у порядок та строки встановленні чинним законодавством для пред`явлення останніх.

Тобто, в межах спірних правовідносин ключовим аспектом є виключно перевірка наявності/відсутності в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області податкового боргу, який визначений оскаржуваною вимогою, а спірне трактування позивачем та контролюючим органом обставин з ліквідації чи реорганізації, приєднання Управління, в даному випадку немає правового значення для вирішення спору по суті.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що розглядаючи спір по суті судом враховано посилання сторін на рішення апеляційних судів щодо відповідних правовідносин, проте, останні не є рішеннями Верховного Суду, а отже не є обов`язковими для врахування при вирішенні даного адміністративного позову.

Водночас, слід додаткового зазначити, що контролюючим органом вже подавалась заява про включення його до реєстру кредиторів Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області від 21.12.2015 року №6572/8/28-013-25 в порядку частини 3 статті 105, частини 9 статті 111 ЦК України, тобто в рамках процедури ліквідації юридичної особи.

Між тим, на думку суду, в межах спірних правовідносин оцінці підлягає виключно наявність чи відсутність податкового боргу в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області.

Так, перевіряючи наявність/відсутність податкового боргу у позивача, який визначений спірною вимогою суд вкаже наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6, абзацу 1 і 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Частиною сьомою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до положень частин п`ятої, шостої та десятої статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У силу приписів частини одинадцятої статті 9 Закону України №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно з частиною десятою статті 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналогічні приписи законодавства визначені також пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Згідно з інтегрованою карткою платника податків щодо сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доході бюджету 71010000 починаючи з 31.12.2017 року по 30.09.2018 рік загальна сума заборгованості становить - 639220, 95 грн. та по коду класифікації доході бюджету 71020000 за ідентичний період загальна заборгованість становить - 181527, 72 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем станом на 31.05.2018 року сплачено до державного бюджету ЄСВ (71010000) і ЄСВ військовослужбовців (71020000) на загальну суму 462 246, 46 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Між тим, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області не заперечувало обставин визнання кредиторських вимог контролюючого органу на загальну суму 270 272, 93 грн. по сплаті ЄСВ та стверджує, що всі грошові зобов`язання з відповідного збору ним було сплачено.

В той же час, як вбачається з наданих відповідачем інтегрованих карток платника податків по ЄСВ податковий борг обліковується з 31.12.2017 року, що дає суду підстави стверджувати про виникнення останнього до 31.12.2017 року.

Разом з цим, контролюючим органом не надано до суду інших документів, у тому числі, розрахунку податкового боргу до 31.12.2017 року по сплаті ЄСВ Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області по періодам, що не дає суду можливість ідентифікувати та перевірити обставини формування такого боргу.

Водночас, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Розділом VI Інструкції №449 встановлено порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Варто вказати, що матеріли адміністративної справи не містять в собі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що унеможливлює перевірку наявності у позивача податкового боргу до 31.12.2017 року.

Окрім наведеного суд при вирішенні спору по суті вважає безпідставними доводи контролюючого органу про пропуск позивачем строку оскарження спірної вимоги, мотивуючи це наступним.

Податкова вимоги отримана позивачем 21.06.2018 року, що не заперечується сторонами, а із адміністративним позовом останній звернувся до суду 02.07.2018 року.

Суд акцентує увагу, що Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області адміністративний позов подано до суду в межах 10 денного строку на оскарження податкової вимоги, з урахуванням того, що останній день на її оскарження припадає на 30.06.2018 рік, що є вихідним днем.

Таким чином, відсутні обставини пропуску строку звернення до суді з даним адміністративним позовом, а доводи відповідача в цій частині є хибними.

В силу частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", яке згідно із Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Підсумовуючи наведене, суд вважає недоведеними Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби належними та достатніми доказами наявність в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області податкового боргу, визначеного оскаржуваною вимогою.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про невідповідність спірної вимоги критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (84331, м. Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, б. 1а, код ЄДРПОУ 08596860) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11 г, код ЄДРПОУ 39440996; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, б. 190А) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2018 року №Ю-30-17 в сумі 816 909 (вісімсот шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 78 коп.

3. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11 г, код ЄДРПОУ 39440996; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, б. 190А) на користь Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (84331, м. Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, б. 1а, код ЄДРПОУ 08596860) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 253 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 65 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева