Ухвала суду № 88353358, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

23 березня 2020 року м. Київ № 640/4903/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом Апарату Верховної Ради України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Апарату Верховної Ради України в якому позивач просить суд, (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) :

«Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. щодо відкриття Виконавчого провадження №61183270 від 07.02.2020 р. за виконавчим листом №120/9/19-а виданим 27.11.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом та скасувати постанову про відкриття даного виконавчого провадження.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо відкриття Виконавчого провадження №61183209 від 07.02.2020 р. за виконавчим листом №120/9/19-а виданим 27.11.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом та скасувати постанову про відкриття даного виконавчого провадження."

Визнати протиправними та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 07.02.2020 р. №ВП 61183270 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18892 грн. на користь Міністерства юстиції України, та постанову Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 07.02.2020 р. №ВП 61183209 про стягнення виконавчого збору у сумі 18892,00 грн. на користь Міністерства юстиції України."

Позовні вимоги мотивовані протиправністю вищезазначених дій, з огляду на приписи статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державні виконавці прийняли постанови про стягнення з Апарату Верховної Ради України, як за виконання рішення суду немайнового характеру. Також позивач стверджує про невідповідність інформації щодо виконавчих проваджень Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та відкриття двох виконавчих проваджень за одним виконавчим листом.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити стягнення на підставі постанови від 07.02.2020 р. №ВП 61183270 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18892 грн. на користь Міністерства юстиції України, та постанови Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 07.02.2020 р. №ВП 61183209 про стягнення виконавчого збору у сумі 18892,00 грн. на користь Міністерства юстиції України.

Заява мотивована посиланнями на те, що виконання даних постанов не вбачається можливим, оскільки вони прийняті з очевидними порушеннями чинного законодавства та може призвести до наслідків, які буде вкрай важко усунути.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Зокрема, ЄСПЛ у своїй практиці (наприклад, справа Будров проти Росії, Immobiliare Saffy v.Italy ) зазначає, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система країн-учасниць Конвенції не передбачала б захисту права на виконання судового рішення. І саме інститут забезпечення позову захищає сторону, яка зазнала збитків та звернулась до суду, від невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Окрім цього, у процесі розгляду справи можуть змінитися певні обставини, які суттєво впливають на господарську діяльність заявника чи можливість виконання рішення суду.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою, пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №1404) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вказане свідчить про обґрунтованість заяви, оскільки внаслідок незупинення дії оскаржуваних рішень, існує обґрунтована імовірність завдання ще більшої шкоди правам та інтересам позивача, який у встановленому порядку оскаржив постанови, зокрема, накладення арешту на рахунки позивача під час виконавчого провадження може завдати суттєвої шкоди діяльності позивача та унеможливлення його функціонування.

Суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову відповідають ч. 1 ст. 151 КАС України, а також відповідають вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 151 КАС України, згідно з якими заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, розглянувши подану позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі постанови Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 07.02.2020 р. №ВП 61183270 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18892 грн. на користь Міністерства юстиції України.

3. Зупинити стягнення на підставі постанови Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 07.02.2020 р. №ВП 61183209 про стягнення виконавчого збору у сумі 18892 грн. на користь Міністерства юстиції України."

4 Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню згідно з частиною першою статті 156 КАС України.

5. Ухвалу може бути пред`явлено до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 23 березня 2022 року.

Стягувач: Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 260064120, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5)

Боржник: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01011, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73).

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян