Рішення № 88353343, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 березня 2020 року справа №826/14929/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС)доПублічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "Київопорядкомплект")простягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 6 020 716,83 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, рентної плати за користування надрами, податку на нерухоме майно на загальну суму 6 020 716,83 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14929/17 та призначено її до судового розгляду.

У зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді Власенкової О.О. справу передано на повторний автоматизований розподіл; автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/14929/17 передано судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2018 року адміністративну справу №826/14929/17 прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 09 серпня 2018 року судом зобов`язано позивача надати письмові пояснення з приводу підстав виникнення податкового боргу з відповідними доказами, однак такі пояснення та докази відповідачем станом на 23 березня 2020 року не надано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У судове засідання 26 листопада 2018 року представники сторін не прибули; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з інформацією про податковий борг від 01 червня 2017 року №6720/9/26-15-17-02-31 за ПАТ "Київопорядкомплект" обліковується наступний податковий борг: земельний податок з юридичних осіб - 5 171 550,93 грн.; рентна плата за користування надрами - 785 852,53 грн.; податок на нерухоме майно - 63 313,37 грн.

Як зазначено у позовній заяві, зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, та на підставі донарахованих сум контролюючим органом згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження наявності у ПАТ "Київопорядкомплект" податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб - 5 171 550,93 грн, з рентної плати за користування надрами - 785 852,53 грн., з податку на нерухоме майно - 63 313,37 грн. позивач надав наступні документи: інформацію про податковий борг від 01 червня 2017 року №6720/9/26-15-17-02-31; документи під назвою "ІКП"; роздруківки податкових декларацій з плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки, роздруківок розрахунків податкового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 3 квартал 2013 року, 4 квартал 2013 року, за 1 квартал 2015 року, за 2 квартал 2014 року, за 1 квартал 2014 року, за 3 квартал 2014 року, за 2 квартал 2015 року, податкової декларації з рентної плати за 1 квартал 2017 року, за 4 квартал 2016 року; світлокопії актів перевірки від 14 червня 2016 року №677/26-50-12-03-16/5503326 "Про результати своєчасності сплати податкових зобов`язань з плати за землю ПАТ "Київопорядкомплект" код за ЄДРПОУ 5503326", від 23 червня 2016 року №741/26-50-12-03-16/05503326 "Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань ПАТ "Київопорядкомплект" код за ЄДРПОУ 5503326"; розрахунків штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №0051401203, №0051411203, від 15 липня 2016 року №0060551203; копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, рішення про опис майна у податкову заставу, корінців податкових вимог поганої якості, з яких не можливо встановити дати їх складення та зміст, а також копію списку рекомендованих відправлень.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, згідно з якими: відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи; перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації; Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ; відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Таким чином, копії письмових доказів, наявні у справі, мають бути належним чином засвідченими.

Проте, суд звертає увагу, що надані позивачем світлокопії перелічених документів не засвідчені в установленому порядку та не містять будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема "Згідно з оригіналом", назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

З урахуванням викладеного вказані документи не приймаються судом в якості доказів на підтвердження позовних вимог.

Так само суд не приймає до уваги документи під назвою "ІКП", оскільки позивач не вказав назви таких документів, вони не підписані уповноваженими особами та не містять дати складання, а тому не є доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не надав також пояснень, що підтверджують незасвідчені копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а корінці податкових вимог та документів, схожих та такі корінці, у зв`язку із поганою якістю, не дають змоги встановити їх пов`язаність з предметом спору.

Крім того, ГУ ДФС не надало на вимогу суду письмових пояснень з приводу підстав виникнення податкового боргу з посиланням на відповідні докази, а також актуальні відомості з інтегрованої картки платника податків щодо наявності спірної суми податкового боргу.

Наведене, на думку суду, вказує, що ГУ ДФС не підтвердило належними доказами наявність у ПАТ "Київопорядкомплект" податкового боргу у розмірі 6 020 716,83 грн. та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачає частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог та не підтверджено їх належними доказами, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ДФС не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980);

Публічне акціонерне товариство "Київопорядкомплект" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 9; ідентифікаційний код 05503326).

Суддя В.А. Кузьменко