Рішення № 88353112, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Київ № 640/5626/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мека Мебель»доГоловного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мека Мебель» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 39, код ЄДР: 42633249) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до (з урахуванням ухвали від 23.03.2020 про заміну сторін правонаступниками): Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267), Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому, просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1089193/42633249 від 27.02.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 4 від 29.01.2019;

2) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1091546/42633249 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 1 від 05.02.2019;

3) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1091545/42633249 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 2 від 11.02.2019;

4) зобов`язати ДФС України зареєструвати ПН ТОВ «Мека Мебель» № 4 від 29.01.2019 в ЄРПН датою її фактичного подання - 19.02.2019;

5) зобов`язати ДФС України зареєструвати ПН ТОВ «Мека Мебель» № 1 від 05.02.2019 в ЄРПН датою її фактичного подання - 26.02.2019;

6) зобов`язати ДФС України зареєструвати ПН ТОВ «Мека Мебель» № 2 від 11.02.2019 в ЄРПН датою її фактичного подання - 25.02.2019.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємство є юридичною особою та платником ПДВ.

Зазначає, що 19.02.2019 сформував на надіслав податкову накладну № 4 від 29.01.2019, якою було відображено податкові зобов`язання за відносинами позивача з ТОВ «С.ГРУП КОНСТРАКШН» на суму 60 000 грн., у т.ч. ПДВ. 19.02.2019 було отримано квитанцію якою позивача повідомлено про прийняття, але зупинення реєстрації п/н № 4від 29.01.2019 з причини: п/н відповідає пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію п/н в ЄРПН.

Позивач зазначає, що 22.02.2019 товариством було направлено Повідомлення про надання пояснень та документів щодо п/н з метою підтвердження реальності здійснення операцій: копію договору підряду від 03.01.2019 № 1 разом з кошторисом робіт (меблі, декоративні панелі) на загальну суму 76 733,75 грн., копію платіжного доручення від 29.01.2019 № 1090, що підтверджується квитанцією № 2 від 25.02.2019.

Отже, як зазначає позивач, було надано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по п/н № 4 від 29.01.2019.

Однак, як зазначає позивач, рішенням комісії від 27.02.2019 було відмовлено у реєстрації п/н.

Позивачем вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак, рішенням від 11.03.2019 скаргу було залишено без задоволення.

Аналогічно, зазначає позивач, 26.02.2019 було направлено для реєстрації п/ № 1 від 05.02.2019 за відносинами із зазначеним вище товариством на суму 60.000 грн. з ПДВ. Цього ж дня було отримано квитанцію, якою повідомлено про зупинення реєстрації з аналогічних причин. Між тим, цього ж дня, товариством були направлені: копія договору підряду з кошторисом на 51.929,75 грн. та платіжного доручення від 05.02.2019 № 1515.

Аналогічно попередньому випадку у реєстрації п/н було відмовлено, а подану надалі скаргу - залишено без задоволення.

Крім того, 25.02.2019 товариством було направлено для реєстрації п/н № 2 від 11.02.2019 за відносинами із вищезгаданим товариством на суму 80 000,00 грн. Надалі було отримано аналогічну квитанцію про зупинення реєстрації, позивачем було подано копію договору підряду з кошторисом на суму 76392,50 грн. та платіжним дорученням від 11.02.2019 № 1564. Аналогічно попередньому випадку у реєстрації п/н було відмовлено, а подану надалі скаргу - залишено без задоволення.

Позивач по суті наголошує на тому, що його діяльність є відкритою і зрозумілою, операції фактично виконуються та відсутні будь-які підстави для віднесення підприємства до ризикових платників податку, відносно вищезгаданих п/н операції також є зрозумілими та їх формування є обов`язковим.

Звертає увагу, що п/н № 4 від 29.01.2019 була сформована по факту авансу, що є самостійною та нічим не обумовленою підставою для формування п/н.

Позивач звертає увагу, що товариство вже як замовник уклало низку угод (т.1, а.с. 16) на придбання товарів, чим у сукупності підтверджується рух активів та фактичне здійснення діяльності.

При цьому, відповідачами так і не деталізовано - які документи мав подати позивач, але не подав, відповідачі не визначили конкретного переліку документів, які мав би подати позивач.

Підстави як зупинення реєстрації, так і відмови у реєстрації не містять чіткого визначення підстав для вчинення таких дій та прийняття такого рішення.

Позивач наголошує, що у фіскального органу були відсутні підстави для зупинення реєстрації п/н та відмови у їх реєстрації, оскільки операції фактично виконувались, проводилась також попередня оплата, відносини з контрагентом належним чином оформлені, після зупинення реєстрації п/н, в контексті останнього, був наданий пакет документів щодо фактичних обставин виконання операції з контрагентом. Рішення та дії органів ДФС не мали жодного належного обґрунтування, яке б пояснювало юридично сформульовану підставу для зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідачів.

Відповідач-1 у відзиві (т.1, а.с. 132) зазначає про отримання документів, надісланих позивачем після зупинення реєстрації та цитує зміст низки НПА, у зв`язку з чим резюмує, що враховуючи наведене у реєстрації п/н було відмовленою, але чому - не зазначає.

Відтак, вважає дії та рішення фіскальних органів - правомірними. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач-2 у відзиві (т.1, а.с. 138) також навів обставини зупинення реєстрації п/н та відмови у їх реєстрації, прочитувавши НПА, однак так і не зазначивши конкретних підстав для зупинення реєстрації п/н та відмови у їх реєстрації.

Процитувавши низку НПА відповідач вважає дії та рішення органів фіскальної (податкової) служби законними та обґрунтованими.

Враховуючи це, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 08.04.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою від 14.05.2019 задоволено клопотання ГУ ДФС та продовжено строк для подання витребуваних судом матеріалів.

Однак, вказані матеріали так і не надані до суду.

Позивач звертався з клопотанням про прискорення розгляду справи, зазначаючи про негативний вплив невирішеності питання щодо реєстрації п/н на господарську діяльність.

23.03.2020 постановлено ухвалу про заміну відповідачів їх правонаступниками у сфері виконуваних функцій.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку учасниками справи не заперечується та не спростовуються, а матеріалами справи підтверджуються наведені вище факти укладання договору між позивачем та контрагентом, проведення попередньої оплати та складання на дати накладних первинних документів щодо виконання, формування та надсилання податкових накладних для реєстрації в ЄРПН, отримання квитанцій, зупинення реєстрації за наведених вище підстав та з посиланням на п. 1.6. «Критеріїв», подання позивачем документів до фіскального органу у зв`язку з цим та прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації ПН. Відтак, наведені вище обставини є встановленими.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Таким чином, є обов`язком постачальника робіт/товарів/послуг видати податкову накладну з урахуванням наведених вище вимог.

У даному випадку на дату попередньої оплати у позивача виник обов`язок формування та реєстрації податкової накладної, тобто ці дії він зобов`язаний вчинити незалежно від волі фіскального органу.

Між тим, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Слід зазначити, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (Порядок № 117).

Пунктом 10 Порядку 117 було передбачено, що Критерії ризиковості платника податку критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Пунктом 21 цього Порядку визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Думка щодо критеріїв ризиковості платника податку визначена листом ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18.

Так, відповідно до п. 1.6. цього листа, платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

У той же час, проаналізувавши зміст Порядку, встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п. 201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що листом від 27.02.2018 №2216/0/20-18 Державна регуляторна служба України доводила до відома Міністерства фінансів України, як розробника проекту постанови №117 від 21.02.2018 про те, що Критерії ризиковості підпадають під сферу дії Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в цілому та потребують обов`язкової установленої цим Законом процедури їх погодження.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України тези щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання та, відповідно, такого роду листу не підлягають виконанню та застосуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що за змістом ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки Критерії ризиковості, затверджені листом ДФС України не можна вважати законодавством з урахуванням наведених вище судом доводів, а існування вказаних Критеріїв призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації вищезгаданої податкової накладної на підставі п. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку є протиправним, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність похідного від цього зупинення реєстрації - рішення про відмову у реєстрації вищезгаданої податкової накладної.

Більш того, навіть в умовах застосування відповідачами вказаних критеріїв, визначених листом, у даному випадку, суд звертає увагу, що фіскальним органом не вказано у квитанції конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.03.2017 № 567, які позивач має надати.

Між тим, виходячи із власного розуміння обсягу необхідних документів, позивач направив в електронному вигляді до ДФС України документи, які у достатній мірі дають уяву та розуміння характеру та обсягу операцій та не дають підстав для сумніву щодо реальності виконання вказаних операцій.

Зокрема, у т.ч. було здійснено попередню оплату. Під час розгляду справи надані первинні документи, юридична значимість яких не спростована відповідачем та які, у той же відображають рух продукції та виконання робіт.

Разом з тим, незважаючи на подання позивачем документів, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Між тим, оскаржуване рішення не містить визначення - яких конкретно документів недостатньо, чи - у чому полягають порушення з боку позивача.

Відповідачі так і не навели жодних конкретних обставин (в контексті характеру операції, періоду поставки та проведеного авансу), які б виправдовували зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації, підтверджували б обґрунтованість сумнівів, які зумовили зупинення реєстрації п/н, як і не довели недоліків документів, у т.ч. поданих позивачем документів після зупинення реєстрації п/н.

У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні датами їх фактичного подання до реєстрації.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір у загальному розмірі 11526,00 грн. (пл.дор. № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 29.03.2019) підлягає стягненню пропорційного з кожного з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мека Мебель» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 39, код ЄДР: 42633249) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві:

- № 1089193/42633249 від 27.02.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 4 від 29.01.2019;

- № 1091546/42633249 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 1 від 05.02.2019;

- № 1091545/42633249 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 2 від 11.02.2019.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладні, видані ТОВ «Мека Мебель» (код ЄДР: 42633249):

№ 4 від 29.01.2019 датою її фактичного подання - 19.02.2019,

№ 1 від 05.02.2019 датою її фактичного подання - 26.02.2019,

№ 2 від 11.02.2019 датою її фактичного подання - 25.02.2019.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мека Мебель» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 39, код ЄДР: 42633249) сплачений судовий збір:

у розмірі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267),

у розмірі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін