Рішення № 88353079, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 березня 2020 року справа №640/17141/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач)про1) визнання протиправним та скасування наказу від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування"; 2) визнання протиправним та скасування наказу від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування"; 3) визнання протиправним та скасування наказу від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних"; 4) стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані накази, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України в частині встановлення законності отримання інформації, яка послугувала підставою для призначення службового розслідування та в частині заборони проведення службового розслідування особам, заінтересованим у результатах такого розслідування; службове розслідування проведено з порушенням строку, встановленого для його проведення; під час проведення службового розслідування членами комісії допущено порушення Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України в частині розголошення інформації, яка стосується службового розслідування; автобіографія не є офіційним документом та не посвідчує факт наявності громадянства Російської Федерації; наявність документів, виданих органами Російської Федерації (паспортів та водійського посвідчення) пояснюється ініціативою юриста, який займався оформленням пенсії на території АР Крим; із клопотанням щодо оформлення громадянства до органів Російської Федерації позивач не звертався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17141/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що наказом командувача Національної гвардії України від 06 червня 2016 року №81о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом.

Наказом командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" з метою з`ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України, уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1 , старшим офіцером служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України призначено службове розслідування.

Згідно з наказом від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" внесено зміни до пункту 1 наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування", доповнивши його абзацами другим-четвертим такого змісту:

"На період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов`язків підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України.

Заступникові командувача Національної гвардії України визначити підполковнику ОСОБА_1 межі виконання обов`язків військової служби на цей період.

Начальникові режимно-секретного відділу на період проведення службового розслідування припинити доступ підполковникові ОСОБА_1 до державної таємниці та документів з обмеженим доступом", а також продовжено термін розслідування до 22 липня 2019 року.

22 липня 2019 року Комісією Головного управління Національної гвардії України складено висновок службового розслідування за фактом приховування інформації перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на військову службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1

Наказом командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації, порушення вимог статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшому офіцерові служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службових розслідувань та прийняття за ними рішення, права та обов`язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2018 року №188 (далі по тексту - Порядок №188).

Пунктами 1-4 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування може проводитися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки; порушення правил несення вартової або внутрішньої служб; розголошення змісту або втрати службових документів; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також сексуальних домагань.

Службове розслідування може призначатися командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника).

Службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, крім анонімних повідомлень, що містять відомості про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", якщо наведена в них інформація стосується конкретної особи, містить конкретні дані, які можуть бути перевірені; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, кримінального провадження, а також за рішенням суду.

Як встановлено судом вище, службове розслідування стосовно позивача призначено з метою з`ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом, уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на службу та оформленні допуску до державної таємниці.

Посилання позивача на те, що в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 є необґрунтованими, оскільки службове розслідування проводилось з метою з`ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом, уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на службу та у тому числі оформленні допуску до державної таємниці, тому суд приходить до висновку, що проведення службового розслідування правомірно здійснювалось у Порядку №188.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог пункту 4 Порядку в частині встановлення законності отримання інформації Головним управлінням військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ, яка послугувала підставою для призначення перевірки, оскільки вказаним пунктом Порядку №188 встановлено обмеження щодо призначення розслідування у разі надходження анонімних повідомлень.

Як свідчать матеріали службового розслідування, службову перевірку стосовно позивача призначено на підставі листа Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ від 03 червня 2019 року №17/3-736нт.

Суд звертає увагу на те, що вказаний лист не є анонімним, у свою чергу, дії Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ стосовно підстав та обставин отримання вказаної інформації, складання та направлення його відповідачу, не є предметом розгляду в межах даного спору.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №188 передбачено, що рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Пунктами 6, 7 розділу ІІІ Порядку №188 встановлено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу.

У разі потреби залучення відповідних фахівців до проведення службового розслідування командир (начальник) призначає групу фахівців на чолі зі старшим групи, про що зазначається в наказі.

У випадку відсутності голови комісії з будь-яких підтверджених поважних причин його обов`язки в установленому порядку покладаються на одного з членів комісії, у разі відсутності з вищезазначених причин особи, якій доручено проведення службового розслідування (одного з членів комісії), за необхідності її (його) заміна здійснюється іншою посадовою (службовою) особою відповідно до наказу командира (начальника).

Для забезпечення повного та об`єктивного проведення службового розслідування командир (начальник) може клопотати перед старшим командиром (начальником) про залучення до проведення службового розслідування відповідних фахівців з інших органів військового управління, військових частин, що знаходяться в його підпорядкуванні.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або заінтересованим у результатах службового розслідування. Службове розслідування проводиться за участю безпосереднього командира (начальника) військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.

У разі виникнення таких обставин особа, яка проводить службове розслідування, упродовж двадцяти чотирьох годин повинна повідомити про це командира (начальника), який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.

Позивач зазначає, що при призначенні службового розслідування відповідачем порушено вимоги пункту 7 розділу ІІІ Порядку №188, в частині заборони проведення службового розслідування особами, заінтересованими у результатах службового розслідування, посилаючись на те, що до складу комісії, яка проводила службове розслідування включено співробітника 3 головного відділу Головного управління військової контррозвідки ДКР СБУ ОСОБА_4 ; у свою чергу, Головним управлінням військової контррозвідки ДКР СБУ проводились перевірочні дії щодо порушень, які інкримінуються позивачу.

Разом з тим, позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження заінтересованості ОСОБА_4 у результатах службового розслідування чи його упередженості, відповідно включення останнього до комісії не суперечить пункту 7 розділу ІІІ Порядку №188.

Позивач також зазначає, що під час проведення службової перевірки, відповідачем допущено порушення вимог підпункту 2 розділу V Порядку №188, в частині розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Так, підпунктом 2 розділу V Порядку №188 зокрема встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, є відповідальними за повноту, всебічність та об`єктивність висновку службового розслідування та не повинні допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розголошення відповідачем інформації, яка стосується службового розслідування щодо позивача.

Наведені позивачем приклади публікацій стосовно нього в мережі інтернет не містять жодних посилань на те, що джерелом зазначеної інформації є Головне управління Національної гвардії України.

Стосовно порушення відповідачем права позивача на правничу допомогу та здійснення психологічного тиску під час проведення службового розслідування, суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є оскаржувані накази, а не дії відповідача під час проведення службового розслідування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" прийнято відповідачем в межах повноважень та у відповідності до вимог Порядку №188, а позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

Пунктами 1-3 розділу ІV Порядку №188 передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

У разі потреби за мотивованим рапортом (доповідною запискою) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії визначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається з дати видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження командиром (начальником), який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Згідно пунктів 5, 6 розділу ІV Порядку №188, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу військового управління, військової частини в частині, що його стосується. Оголошувати дисциплінарне стягнення військовослужбовцю в присутності його підлеглих заборонено.

Військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення в порядку, визначеному законодавством.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

У відповідності до пунктів 83, 84, 86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Судом встановлено, що за результатами службового розслідування, відповідачем прийнято наказ від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", яким за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації, порушення вимог статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Вказаний наказ прийнято на підставі висновку службового розслідування за фактом приховування інформації перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на військову службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1 від 22 січня 2019 року.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України". Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі по тексту - Статут).

У відповідності до пунктів 11, 12 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Пунктом 16 Статуту встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У висновку службового розслідування зокрема встановлено наступне: "За сукупністю отриманих у ході службового розслідування документів та пояснень посадових осіб Головного управління Національної гвардії України комісією факт умисного приховування підполковником ОСОБА_1 наявності в нього російського громадянства підтвердився. Крім того, умисне приховування ОСОБА_1 російського громадянства мало системний характер, оскільки при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці ним про наявність російського громадянства та паспортів громадянина Російської Федерації не зазначалося, та про це він посадовим особам Головного управління Національної гвардії України не повідомляв.

Крім того, у діях підполковника ОСОБА_1 вбачаються ознаки службового підроблення, оскільки останнім під час оформлення йому в червні 2016 року допуску до державної таємниці на питання 5 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (додаток 5 до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939), стосовного перебування в громадянстві інших держав було зазначено, що в громадянстві інших держав не перебуває і не перебував".

На підтвердження висновків службового розслідування в матеріалах справи містяться копії наступних документів: автобіографії на ОСОБА_1 , паспорту громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 , виданого відділом УФМС РФ по Республіці Крим у Залізничному районі м. Сімферополь 22 січня 2015 року, паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_5 , виданого Федеральною міграційною службою Російської Федерації, водійського посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 09 липня 2014 року ДІБДР в Республіці Крим.

У свою чергу, позивач зазначає, що вказані документи не підтверджують набуття ним громадянства Російської Федерації з огляду на те, що до будь-яких державних органів Російської Федерації, з метою набуття громадянства, не звертався, а вказані документи оформив за власною ініціативою юрист, який займався оформленням пенсії в АР Крим та передав йому, а автобіографія не підтверджує факту набуття громадянства Російської Федерації.

Суд звертає увагу на те, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці, а не за факт наявності іноземного громадянства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що про наявність у позивача паспортів та водійського посвідчення, виданих органами Російської Федерації, йому було достеменно відомо, про що він зазначає у позовній заяві, однак ні при прийнятті на військову службу, ні при оформленні допуску до державної таємниці, позивач свого безпосереднього начальника не повідомляв.

Натомість, на питання 6 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (додаток 5 до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939), а саме "Чи маєте Ви або мали документ, що посвідчує особу, виданий іноземною державою, іноземним підприємством, установою, організацією? Якщо так, зазначте вид документа, назву держави, дату видачі та строк його дії", ОСОБА_1 відповів "Не маю і не мав".

Наведене, свідчить про умисне приховування позивачем інформації про наявність російського громадянства та паспортів громадянина Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці, а тому суд приходить до висновку про правомірність прийняття наказу від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", а вид дисциплінарного стягнення відповідає вчиненому правопорушенню.

Суд також не приймає посилання позивача на пункт 4 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким передбачено, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України, оскільки в межах спірних правовідносин не встановлюється наявність чи відсутність підстав для втрати громадянства України, а предметом даної справи є умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації, незалежно від обставин його набуття.

Водночас суд враховує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття наказу від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" в частині продовження строку проведення службового розслідування, оскільки матеріали справи не містять мотивованого рапорту (доповідної записки) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії, за яким визначений строк може бути продовжено. Стосовно іншої частини наказу, позивач не наводить будь-яких доводів його протиправності.

Разом з тим, вказаний наказ вичерпав свою дію, оскільки за його наслідками прийнято наказ від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", а тому скасування цього наказу жодним чином не вплине на права позивача та не відновить їх, у зв`язку із чим підстави для скасування наказу від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" відсутні.

Таким чином, позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних наказів, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню також не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

Головне управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9-а; ідентифікаційний код 08803498).

Суддя В.А. Кузьменко