Рішення № 88353040, 19.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/516

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2020 року № 640/13965/19

За позовом ОСОБА_1

До Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України

Про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про:

визнання дій Адміністрації ДКВС України щодо зміни істотних умов праці без попередження позивача, дії щодо використання без згоди персональних даних позивача, затримки здійснення остаточного розрахунку у день звільнення протиправними;

зобов`язання Адміністрацію ДКВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у заробітній платі, яка незаконно не нарахована та не виплачена позивачу у період з серпня до листопада 2018 року, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати за червень-липень 2018 року;

стягнення з Адміністрації ДКВС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки по день фактичного розрахунку;

стягнення з Адміністрації ДКВС України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав у сфері обробки персональних даних ОСОБА_1 у розмірі 50 000,00 грн.;

стягнення з Адміністрації ДКВС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за порушення трудових прав у сумі, пропорційній сумам, визначеним у пункті 2 та пункті 3 прохальної частини позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.11.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 13.12.2017 року по 26.11.2018 року ОСОБА_1 працювала в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах державної служби категорії "В".

Наказом від 13.12.2017 р. № 13/ОС ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста Відділу юридичного забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, за переведенням з Державної екологічної інспекції України, відповідно пункту 2 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу" із збереженням 9 рангу державного службовця.

Відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. № 15, встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 % до посадового окладу з 13.12.2017 року.

Згідно наказу № 78/ОС від 13.02.2018 р. ОСОБА_1 з 13.02.2018 р. переведено на посаду головного спеціаліста відділу проходження служби та комплектування Управління персоналу Адміністрації Державної кримінально- виконавчої служби України, з посадовим окладом 4800 грн., із збереженням 9 рангу державного службовця та встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100% до посадового окладу, з 13.02.2018 року.

Наказом від 29.05.2018 року № 203/ОС позивачці встановлено надбавку за вислугу років на рівні 21% посадового окладу з 13.02.2018 року.

Відповідно до листа Адміністрації ДКВС України від 13.08.2018 р. №6/2-8963/Вш, починаючи з серпня 2018 року, у зв`язку із перерозподілом коштів між KEКB 2112 "Грошове забезпечення" та KEКB 2111 "Заробітна плата" шляхом зменшення КEКB 2111 та збільшення КEКB 2112, всім державним службовцям Адміністрації ДКBC України було зменшено надбавку за інтенсивність праці зі 100 % до 50 % посадового окладу, та премія виплачувалась у межах наявних обсягів фінансування відповідно до наказу Адміністрації ДКBC України від 29.08.2018 р. №252/ОД-18 в частині встановлення надбавки за інтенсивність праці державним службовцям.

Наказом від 26.11.2018 р. № 375/ОС ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 26.11.2018 року, відповідно до пункту 2 статті 86 Закону України "Про державну службу".

У червні 2019 року позивачка звернулася до Начальника Адміністрації ДКВС України із заявою щодо повідомлення про правові підстави та підтвердження дійсності нарахування та виплати заробітної плати у травні 2019 року та надання довідки про нараховані та сплачені суми станом на 01.06.2019 року.

Листом від 17.07.2017 р. № 6/2-2536-19/С-1481 Адміністрація ДКВС України повідомила позивачку про те, що у травні 2019 року було донараховано індексацію за період роботи з 01 по 26 листопада 2018 року у сумі 60,25 грн. Також зазначено, що у зв`язку з тим, що при звільненні з 01.11.2018 року позивачка вийшла з профспілкової організації Адміністрації ДКВС України, а при розрахунку помилково було відраховано 1% у сумі 65,65 грн. членських внесків, то у травні 2019 року вказані кошти були зараховані на картковий рахунок. Довідка по заробітній платі станом на 01.06.2019 року та розрахунковий лист за травень 2019 року було також направлено.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає дії відповідача щодо зміни істотних умов праці без попередження позивача, затримки здійснення остаточного розрахунку у день звільнення протиправними, з огляду на наступне.

Позивачка зазначає, що відповідачем протиправно було здійснено з серпня 2018 року оплату праці державного службовця без оголошення будь-яких розпорядчих рішень керівника державної служби та без попередження про зменшення розміру оплати праці.

Також позивачка зазначає, що у день звільнення не було проведено розрахунок, належні кошти сплачено лише 30.11.2018 року.

31.05.2019 року на її рахунок було перераховано кошти з фонду заробітної плати АДКВСУ у розмірі 114,15 грн., тобто, з порушенням її прав.

Крім того, позивачкою зазначено про незаконне та протиправне використання відповідачем її персональних даних при здійснення 31.05.2019 року перерахунку коштів.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача є обґрунтовані побоювання, що останній буде і надалі незаконно використовувати персональні дані позивача, що створює підстави для морального неспокою та переживань.

Відповідач - Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши наступне.

Відповідач зазначив, що зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці не відносить до істотних умов праці, а системи та розміри оплати праці змін не зазнавали.

Також відповідач зазначив, що відповідно до реєстру платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів 27.11.2018 року Адміністрацією ДКВС України були зареєстровані платіжні доручення по виплаті другої половини заробітної плати за листопад 2018 року (копії реєстрів та платіжних доручень додаються). 28.11.2018 кошти по заробітній платі ОСОБА_1 були зараховані на картковий рахунок, про що свідчить список перерахування другої половини заробітної плати за листопад 2018 року (копія додається).

Крім того, з приводу використання персональних даних, то відповідач зазначив, що ОСОБА_1 власноручно була подана заява до управління бухгалтерського обліку, планування та фінансової звітності Адміністрації ДКВС України з проханням нараховувати належні їй кошти на відкритий рахунок у Приватбанку (копія заяви додається). Під час донарахування заробітної плати після звільнення ОСОБА_1 кошти були зараховані на картковий рахунок, який був підв`язаний під зарплатний проект Адміністрації ДКВС України та відповідно на рахунок, який позивач просив у вказаній вище заяві нараховувати належні кошти.

В частині стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду належних обґрунтувань та доказів заподіяння їй моральної шкоди в заявленому в позовній заяві розміру, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо зміни істотних умов праці без попередження позивача

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зміни істотних умов державної служби є: 2) зменшення фонду оплати праці державного органу.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення.

П. 4 ст. 43 Закону № 889-VIII передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Відповідно до ч. 2, 3, 4, 5 ст. 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилання мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи визначає Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. №15.

Відповідно до п. 2-4 зазначеного Положення керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.

Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону № 889-VIII премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 13.12.2018 р. №13/ОС ОСОБА_1 призначено з 13.12.2018 на посаду головного спеціаліста Відділу юридичного забезпечення Адміністрації ДКВС України, в порядку переведення з Державної екологічної інспекції України та пунктом 2 вказаного наказу ОСОБА_1 встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків до посадового окладу з 13.12.2018р.

В подальшому наказом Адміністрації ДКВС України від 13.02.2018 р. №71/ОС позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу проходження служби та комплектування Управління персоналу Адміністрації ДКВС України, з посадовим окладом 4800 гривень, із збереженням 9 рангу державного службовця та п. 2 зазначеного наказу встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків до посадового окладу з 13.02.2018 р.

З серпня 2018 р., відповідно до листа Адміністрації ДКВС України від 13.08.2018р. №6/2-8963/Вш, всім державним службовцям Адміністрації ДКBC України було зменшено надбавку за інтенсивність праці зі 100 % до 50 % посадового окладу та премія виплачувалась у межах наявних обсягів фінансування відповідно до наказу Адміністрації ДRBC України від 29.08.2018 №252/ОД-18 в частині встановлення надбавки за інтенсивність праці державним службовцям.

Тобто, зменшення розміру заробітної плати позивача мало місце внаслідок зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці та премії.

Вказані складові заробітної плати державного службовця згідно з наведеними вище положеннями не є постійними, тому їх розмір може змінюватися залежно від бюджетного фінансування, а саме.

Щодо розміру премій, то вони виплачуються в межах фонду преміювання згідно з вказаним положенням ч. 5 ст. 52 Закону № 889-VIII, тобто, їх розмір напряму залежить від фонду преміювання.

Щодо надбавки за інтенсивність, то існування цієї надбавки ч. 2 ст. ст. 50 Закону № 889-VIII не передбачено, і на неї не розповсюджуються гарантії ч. 5 ст. 50 Закону №889-VIII, тоді як можливість її нарахування передбачена Положенням №15 у межах економії фонду оплати праці. Відповідно, розмір цієї надбавки може бути зменшено або її виплату припинено за відсутності фінансування, що і сталося в даному випадку.

Тобто, зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці та розміру премії відповідно до наведених вище норм законодавства не відносяться до істотних умов оплати праці, а системи та розміри оплати праці змін не зазнавали.

З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача.

Щодо затримки здійснення остаточного розрахунку у день звільнення

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначено вище, 26.11.2018 р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 26.11.2018 року, відповідно до пункту 2 статті 86 Закону України "Про державну службу" згідно з наказом від № 375/ОС.

Відповідно, днем розрахунку є 26.11.2018 р.

Відповідно до реєстру платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів 27.11.2018 р. Адміністрацією ДКВС України були зареєстровані платіжні доручення по виплаті другої половини заробітної плати за листопад 2018 року.

28.11.2018 р. кошти по заробітній платі ОСОБА_1 були зараховані на її картковий рахунок, про що свідчить список перерахування другої половини заробітної плати за листопад 2018 року, що також підтверджується наданою позивачем випискою по картковому рахунку, з якого вбачається крім зарахування заробітної плати 28.11.2018 року, також зарахування 30.11.2018 року заробітної плати.

Згідно з наявними у справі доказами 28.11.2018 р. на рахунок позивачки було зараховано 1579, 66 грн.

Тобто, відповідачем було допущено порушення вимог ст. 116 КЗпП України щодо строків проведення остаточного розрахунку на 2 дні.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, у травні 2019 року ОСОБА_1 було донараховано індексацію за період роботи з 01 по 26 листопада 2018 року у сумі 60,25 грн., також у зв`язку з тим, що при звільненні ОСОБА_1 з 01.11.2018 року вийшла з профспілкової організації Адміністрації ДКВС України, а при розрахунку заробітної плати за листопад 2018 року помилково було відраховано 1%, у сумі 65,65 грн. членських внесків, то у травні 2019 року ці кошти були зараховані на картковий рахунок позивача.

Відповідно, в частині вказаних 114, 75 грн. відповідачем також було порушено строк проведення остаточного розрахунку.

При чому, суд не може погодитися з твердженням відповідача про неможливість вплинути на строки виплати коштів, оскільки їх надходження здійснюється з державного бюджету, так як вказана обставина не впливає на передбачений ст. 116 КЗпП України обов`язок.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, позивачу має бути нараховано середній заробіток а весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази для проведення розрахунку середньої заробітної плати за фактично відпрацьовані два місяці перед звільненням, сторони відповідні розрахунки не надали, суд позбавлений можливості провести відповідний розрахунок, констатуючи при цьому наявність порушення у діях відповідача.

Щодо використання без згоди позивача її персональних даних

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 11 Закону № 2297-VI передбачені підстави для обробки персональних даних, зокрема: 1)згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 власноручно було подано заяву до Управління бухгалтерського обліку, планування та фінансової звітності Адміністрації ДКВС України з проханням нараховувати належні їй кошти на відкритий рахунок у Приватбанку від 17.01.2018 р.

Під час донарахування заробітної плати після звільнення ОСОБА_1 кошти були зараховані на картковий рахунок, який був підв`язаний під зарплатний проект Адміністрації ДКВС України та відповідно на рахунок, який позивач просив у вказаній вище заяві нараховувати належні їй кошти.

Враховуючи викладене, персональні дані ОСОБА_1 були використані виключно для здійснення повноважень (нарахування заробітної плати на підставі заяви позивача) та не передавались третім особам.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем положень Закону № 2297-VI, тоді як її побоювання щодо можливого використання її персональних даних відповідачем не можуть бути підставою для висновку про наявність порушення у діях відповідача.

З врахуванням викладеного під час розгляду справи знайшли своє підтвердження лише порушення відповідачем ст. 116 КЗпП України, що тягне за собою передбачену ст. 117 КЗпП України відповідальність.

При чому, з огляду на розмір сум розрахунку, щодо яких допущено порушення - 1579, 66 грн. та 114, 75 грн., це порушення не є значним, і його встановлення очевидно не може бути підставою для висновку про завдання позивачці моральної шкоди, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України щодо порушення строків розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 .

3. Присудити до стягнення з Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки по день фактичного розрахунку.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, код 41693471) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768, 4 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 19.03.2020 р.