Рішення № 88352774, 12.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 729/602/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивачів Даценка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) і ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до Бобровицького районного суду Чернігівської області з позовом до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», пунктом 1 якого внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши із додатку пункт 19;

- зобов`язати Бобровицьку міську раду Бобровицького району Чернігівської області внести повторно на розгляд сесії Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність, площею 0,0500 га, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 , для ведення сільського господарства та садівництва;

- стягнути з Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 4000,00 грн., як сплачені безпідставно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Гео» за виготовлення проекту землеустрою, у зв`язку з прийняттям відмови на підставі рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачами зазначено, що вони використовували і продовжують використовувати для власних потреб спірну земельну ділянку, однак відповідач спровокував напружену ситуацію між громадянами за спірну земельну ділянку і протиправно, з метою недопущення подальшої соціальної напруги між мешканцями багатоквартирного будинку ( АДРЕСА_2 ) та сім`єю ОСОБА_5 (АДРЕСА_9 ), прийняв оскаржуване рішення, залишивши вказану земельну ділянку у комунальній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, за виключенням її використання для особистого селянського господарства, чим порушив права позивачів.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23.05.2019 ухвалено передати матеріали справи за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Листом Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.07.2019 №2-а/13/19 справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Чернігівського окружного адміністративного суду 16.07.2019 та у цей же день передана на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 19.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 25.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до сесії Бобровицької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 , орієнтовною площею 0,05000 га. В заяві було зазначено, що вона користується даною земельною ділянкою тривалий час і вказане підтверджується актом комісії Бобровицької міської ради. Проте, в акті комісії Бобровицької міської ради від 11.06.2018, на який посилається позивачка, зазначено, що комісія заслухала свідків, які засвідчили фактичне проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , більше п`ятнадцяти років, тобто в акті не зазначено, що ОСОБА_2 користується спірною земельною ділянкою протягом зазначеного періоду.

Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 жодного звернення до Бобровицької міської ради не подавала. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Порушення має бути реальним, на час звернення до суду стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально визначені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Із доводів ОСОБА_1 не вбачається що рішенням Бобровицької міської ради від 21.12.2018 №508-13/VII порушуються її права, які б підлягали захисту та відновленню в судовому порядку.

Крім того, зазначив, що Бобровицька міська рада діяла в межах наданих їй законодавством повноважень, з метою зняття соціальної напруги, розглянула заяву ОСОБА_2 та прийняла відповідне рішення із врахуванням звернень та зважаючи на конституційні права інших мешканців підвідомчої території. Враховуючи, що суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, відповідач вважає, що вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яка не зверталась із заявами до міської ради, та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги щодо стягнення з міської ради коштів в сумі 4000,00 грн., як сплачені безпідставно до ТОВ «Інвест - ГЕО» за виготовлення проекту землеустрою, відповідач вважає, що дана вимога є передчасною у зв`язку із заявленою попередньою вимогою щодо зобов`язання Бобровицької міської ради внести повторно на розгляд сесії заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того позивачами не надано договір про надання таких послуг.

Також відповідач звернув увагу суду на строки звернення до адміністративного суду, що визначені статтею 122 КАС України, та наслідки пропущення строків звернення, визначені статтею 123 КАС України, оскільки позивачами подано адміністративний позов після закінчення строків, установлених законом і без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 02.10.2019 задоволено клопотання представника відповідача та вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 15.11.2019 та від 15.01.2020 задоволено клопотання представників позивачів та відповідача і зупинено провадження у справі, у зв`язку із наданням сторонам часу для примирення, до 10:00 год. 15.01.2020 та до 10:00 год. 12.03.2020 відповідно.

06.03.2020 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких останній, серед іншого, наголосив, що рішення 13 сесії Бобровицької міської ради 7 скликання від 21.12.2018 №508-13/VII було прийнято в інтересах мешканців багатоквартирного будинку у зв`язку із неправомірною приватизацією ОСОБА_2 частини земельної ділянки, яку мешканці цього будинку використовували для суспільних потреб (сушіння білизни, дитячий майданчик тощо), у зв`язку з чим просить відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог та залишити оскаржуване у даній справі рішення в силі, з метою подальшого використання земельної ділянки мешканцями багатоквартирного будинку у АДРЕСА_4 для суспільних потреб.

Ухвалами суду від 12.03.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеними секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, визначено, що третя особа - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області у даній справі виступає на стороні відповідача та не заявляє самостійних вимог на предмет спору; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яке надійшло через канцелярію суду, про залучення до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв`язку з порушенням вимог статті 49 КАС України, відповідно до якої треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представника відповідача у судове засідання не допущено у зв`язку з неподанням ним документів, які підтверджують його повноваження. У судовому засіданні 06.11.2019 представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивачів та відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Так, 25.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до голови Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області Ковчежнюк Т.М. із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення проектної документації для приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,05 га, яка знаходиться біля її будинку за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.84,130).

Рішенням восьмої сесії сьомого скликання Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 18.07.2018 №259-8/VII надано громадянам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, ведення індивідуального садівництва за рахунок земель міської ради не наданих у власність і користування згідно додатку №1, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.6-7, 142).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 сплачено ТОВ «Інвест-Гео» кошти у сумі 4000,00 грн. за комплексні землевпорядні роботи, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 19.07.2018 №19 (а.с.13).

17.09.2018 ОСОБА_2 звернулась до голови Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області Ковчежнюк Т.М. із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на подачу до міської ради погодженого проекту документації для приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,05 га, яка знаходиться біля її будинку за адресою: АДРЕСА_4 , для його затвердження та передачі у власність, без підписання меж з суміжними землекористувачами, з якими склались недружелюбні відносини (а.с.131).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_4 від 16.07.2018 комісією встановлено, що ширина проїзду до багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 не відповідає нормам чинного законодавства України. До звуження земельної ділянки між багатоквартирним будинком та садибою ОСОБА_2 призвела самовільна зміна її конфігурації ОСОБА_2 при приватизації, шляхом захоплення частини земельної ділянки, прилягаючої до багатоквартирного будинку, яку мешканці цього будинку використовували для господарських потреб (а.с.85).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки в районі багатоквартирного будинку у АДРЕСА_6 , за колективним зверненням мешканців цього будинку та зверненням ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), від 18.10.2018, враховуючи наявність у ОСОБА_2 рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 18.07.2018 №259-8/VII «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва» та те, що конфліктна ситуація між мешканцями багатоквартирного будинку, сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 має тенденцію до загострення, що може призвести до непередбачуваних наслідків, комісією рекомендовано винести питання подальшого оформлення землевпорядної документації із землеустрою ( ОСОБА_2 ) відповідно до вищезазначеного рішення міської ради на засідання сесії із попереднім розглядом його на засіданні комісій, із запрошенням представників конфліктуючих сторін (а.с.15-16,132-133).

Рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 26.10.2018 №332-11/VII «Про подальше оформлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», з метою недопущення подальшої соціальної напруги між мешканцями багатоквартирного будинку ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), сім`єю ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ), призупинено оформлення землевпорядної документації ( ОСОБА_2 ) щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0500 га, що розташована в АДРЕСА_6 зазначеного багатоквартирного будинку (а.с.12,134).

08.11.2018 до міського голови Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області Ковчежнюк Т.М. від мешканців багатоквартирного будинку у АДРЕСА_6 надійшла заява про скасування рішення від 18.07.2018 №259-8/VII щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та залишення даної земельної ділянки (0,05 га) у комунальній власності для загального користування (а.с.86).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Бобровиця біля ПС110/35 /10кВ на предмет користування земельною ділянкою ОСОБА_7 від 10.12.2018 комісією встановлено та підтверджено сусіднім землекористувачем ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , що вказаною земельною ділянкою користується ОСОБА_2 з 1998 року (а.с.135).

Рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання від 18.07.2018 №259-8/VII «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши з додатку №1 пункт 19 «19. ОСОБА_2 . АДРЕСА_4 . 0,0500 га. Для ведення особистого селянського господарства». Інші пункти даного рішення залишено без змін. Дану земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_6 , орієнтовною площею 0,0500 га, залишити в комунальній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, за виключенням її використання для особистого селянського господарства. Вищезазначену земельну ділянку використовувати для суспільних потреб, а саме: створення зони для відпочинку. Наданий витяг з рішення 8 сесії міської ради 7 скликання ОСОБА_2 вважати таким, що втратив чинність (а.с.11).

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

При цьому пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина 4 статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України та частина 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

При цьому про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Так, предметом оскарження у даній справі є правомірність дій відповідача щодо внесення змін до свого попереднього рішення, шляхом скасування пункту рішення, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Справи з правовідносинами, що є подібними до правовідносин у даній справі, вже розглядались Верховним Судом.

Зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Крім того рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 надано офіційне тлумачення положення частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 Суд розтлумачив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У справі що розглядається предметом оскарження є рішення органу місцевого самоврядування, яким визнано таким, що втратило чинність раніше прийняте рішення від 18.07.2018 №259-8/VII про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,05000 га (місцезнаходженням АДРЕСА_4 ).

За своєю природою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є актом індивідуальної дії, при цьому рішення міської ради позивачем реалізовано шляхом замовлення та розроблення проекту землеустрою, що виключає можливість відміни його дії шляхом виключення його з додатку.

Оскільки ОСОБА_2 мала «правомірні очікування» щодо можливостей реалізації своїх прав та інтересів як замовника документації із землеустрою, з метою подальшого набуття земельної ділянки у власність, то суд дійшов висновку, що відповідні права та охоронювані законом інтереси позивача порушені відповідачем з прийняттям оспорюваного рішення і підлягають судовому захисту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Бобровицька міська рада Бобровицького району Чернігівської області, приймаючи рішення від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», пунктом першим якого внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши із додатку пункт 19, діяв всупереч частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, тобто протиправно, а позовна вимога ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», пунктом 1 якого внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши із додатку пункт 19, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача внести повторно на розгляд сесії Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність, площею 0,0500 га, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 , для ведення сільського господарства та садівництва, суд відмовляє, оскільки позовна вимога ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», пунктом першим якого внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши із додатку пункт 19 судом задоволена, а отже рішення 8 сесії 7 скликання Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області №259-8/VII від 18.07.2018 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва» в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,05000 га (місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_4 ) у власність для ведення особистого селянського господарства є відновленим.

Позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 4000,00 грн., як сплачені безпідставно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Гео» за виготовлення проекту землеустрою, у зв`язку з прийняттям відмови на підставі рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 також не підлягає задоволенню, оскільки згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі, та не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. В свою чергу, отримання особою відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою не покладає обов`язок на останню щодо його реалізації, а отже суд вважає, що виготовлення ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та здійснення оплати за нього є власним ризиком позивача. Крім того суд зауважує, що матеріали справи не містять договору про надання послуг, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «Інвест - ГЕО», з визначенням ціни за надані послуги саме в розмірі 4000,00 грн.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Щодо аналогічних позовних вимог ОСОБА_1 суд звертає увагу останньої, що згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В той же час, за приписами статті 2 КАС України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Судом встановлено, що оскаржуване у даній справі рішення стосується ОСОБА_2 , водночас ОСОБА_1 не зверталась до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області з будь-якою заявою щодо вирішення питання про надання їй дозволу на виготовлення проектної документації для приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,05000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , не виготовляла проект землеустрою, не зверталась з заявою про затвердження проекту землеустрою, а отже прийняття відповідачем оскаржуваного у даній справі рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 не впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже ОСОБА_1 не визначено її права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

ОСОБА_1 не обґрунтувала свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а вказує лише на порушення, допущені відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_2 та прийняття рішення за наслідками її розгляду.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин та з урахуванням того, що ОСОБА_1 належними засобами доказування не підтверджено, що оскаржуваним рішенням порушено саме її персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Суд відхиляє посилання відповідача на той факт, що позивачами подано адміністративний позов після закінчення строків, установлених законом, і без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, оскільки, як вбачається з адміністративного позову, позивачі оскаржують рішення відповідача від 21.12.2018, а до суду з адміністративним позовом звернулись 21.05.2019, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

ОСОБА_2 за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 2305,20 грн., що підтверджується квитанцією від 21.05.2019 №0.0.1360987113.1 на суму 768,40 грн. (а.с.1) та квитанцією від 07.08.2019 №0.0.1429102989.1 на суму 1536,80 грн. (а.с.42).

У свою чергу, судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 у частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача, при цьому відмовлено у частині зобов`язання відповідача внести повторно на розгляд сесії Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області заяву та стягнення з відповідача коштів.

Оскільки позов ОСОБА_2 задоволено частково (1/3), то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768,40 грн. (2305,20 грн. / 3 Х 1 = 768,40 грн.).

ОСОБА_1 за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 2305,20 грн., що підтверджується квитанцією від 07.08.2019 №0.0.1429103746.1 (а.с.42), водночас підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки останній у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовити повністю.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.12.2018 №508-13/VII «Про внесення змін у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року», пунктом 1 якого внесено зміни у додаток №1 до рішення 8 сесії міської ради 7 скликання №259-8/VII від 18.07.2018 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва», виключивши із додатку пункт 19.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 23.03.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Бобровицька міська рада Бобровицького району Чернігівської області (вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ - 04061990).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Бобровицькому районі Чернігівської області (вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400).

Суддя В.В. Падій