Рішення № 88352338, 23.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 березня 2020 р. справа №520/3143/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Ізюмського міського голови ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули Вікторії Юріївни проскасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Ізюмський міський голова ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в яко.у просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню №61266253 від 18 лютого 2020 року прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про стягнення з Ізюмського міського голови ОСОБА_5 виконавчого збору в розмірі 9446,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь Ізюмського міського голови ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2020 державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Харківській області СМУЮ (м.Харків) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №520/6479/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом. Пунктом 3 постанови про відкриття провадження від 18.02.2020 року та в постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №61266253 стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 9446,00 грн. Позивач категорично не погоджується зі стягненням виконавчого збору, оскільки, державним виконавцем при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору порушено порядок прийняття постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачі надіслали на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що державним виконавцем при стягненні виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №61266253 були вчинені виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим відсутні законодавчі підстави для задоволення позову.

Представник позивача - Савін О.С. (довіреність б/н від 09.01.2020 року, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002228 від 30.05.2018) прибув у судове засідання, склав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідачів, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, у письмовому відзиві на позов просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 18.02.2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою В.Ю. відкрито виконавче провадження №61266253 з примусового виконання виконавчого листа №520/6479/19 виданого 22.01.2020 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Ізюмського міського голову ОСОБА_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 10 грудня 2018 року та надано боржнику строк протягом 10 робочих днів виконати рішення суду в добровільному порядку (а.с.6).

Пунктом 3 вищевказаної постанови державного виконавця стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 9446,00 гривні.

Також, 18.02.2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою В.Ю. прийнято постанову про стягнення з боржника - Ізюмського міського голови ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 9446,00 грн. в рамках виконання виконавчого листа №520/6479/19 по виконавчому провадженню №61266253 (а.с.7).

Листом №748 від 06.03.2020 Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області за підписом голови повідомив державного виконання про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 по справі №520/6479/19 шляхом направлення на адресу гр. ОСОБА_4 на його звернення від 10.12.2018 року завірені копії відповідних до переліку документів.

Однак, у зв`язку з відсутністю додатків до листа Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області №748 від 06.03.2020 року, державний виконавець ВПВР УЗПВР у Харківській області СМУЮ (м.Харків) видав вимогу державного виконавця від 16.03.2020 №18608, в якій вимагає від боржника в триденний термін з моменту отримання даної вимоги, надати копію звернення ОСОБА_3 від 10.12.2018 року.

Таким чином, станом на дату розгляду даної адміністративної справи, виконавче провадження №61266253 не закінчено.

Позивач вважаючи, що державним виконавцем протиправно прийнято рішення про стягнення з нього виконавчого збору, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 27 ЗУ "Про виконавче провадження", встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частиною 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи норми наведеного вище Закону №1404-VIII, що регулює питання виконавчого збору суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч.3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Беручи до уваги викладене вище, суд доходить висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ, ані положень ч.3 ст.40 цього ж Закону. Спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 18.02.2020 року, прийнята раніше, ніж постанова про закінчення виконавчого провадження, що суперечить ч.3 ст.40 Закону.

Питання стосовно здійснення чи не здійснення дій з примусового виконання рішення суду, що визначені як підстави для стягнення виконавчого збору в даному випадку є другорядним, та таким, що не впливають на правові висновки зроблені судом вище та підстави для визнання такої постанови незаконною.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 18.02.2020 року про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі №580/1328/19 (адміністративне провадження № К/9901/18925/19).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Ізюмського міського голови ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули Вікторії Юріївни про скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по виконавчому провадженню №61266253 від 18 лютого 2020 року прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою Вікторією Юріївною про стягнення з Ізюмського міського голови ОСОБА_5 виконавчого збору в розмірі 9446,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, буд.16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко