Рішення № 88352261, 17.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа № 480/4856/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Дорожинець Н.Г.

представників відповідача - Бондаренко Г.І., Левченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації ( далі - відповідач, УСЗН Білопільської РДА), в якій просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця та інших складових, розрахувавши посадовий оклад на посаді начальника відділу державної служби за групою оплати праці 4, шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний коефіцієнт 1,93, відповідно до схеми коефіцієнтів посадових окладів та інших складових заробітної плати, вказавши посадовий оклад у розмірі 7420,00 грн., надбавка за ранг 700,00 грн., надбавка за вислугу років 50 % 3710,00 грн., премія місячна 742,00 грн., грошова допомога 1047,67 грн., що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовцям у розмірі 1/12, сум розмірів посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, премії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не видав належних довідок, необхідних ОСОБА_1 для оформлення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ «Про державну службу» із розрахунком посадового окладу начальника відділу районного центру зайнятості, що відноситься до група оплати праці - 4, із застосуванням коефіцієнту співвідношень до мінімального розміру посадового окладу - 1.93. Як зазначає позивач, у довідці необхідно також розрахувати посадовий оклад з урахуванням вищевказаного коефіцієнту.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, до 4 групи оплати праці для території одного або кількох районів, міст обласного значення включено лише 4 посади, а саме: керівник апарату місцевої держадміністрації; керівник самостійного управління, служби; керівник самостійного відділу, служби; завідувач самостійного сектору, керівник самостійної експертної групи. Тобто, в цій групі оплати праці взагалі відсутня посада заступника керівника в той час, як в районних центрах зайнятості штатним розписом передбачалось наявність посад керівника, його заступника та начальників відділів. Таким чином, посада начальника відділу у центрі зайнятості, яку займала позивач, автоматично не може бути віднесена до 4 групи оплати праці.

Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 07.06.2019 звернулася до Управління щодо видачі їй довідок про заробітну плату для призначення пенсії. Дана довідка була необхідна позивачу для призначення пенсії як окремій категорії осіб у разі ліквідації державного органу, в якому вона працювала, а також перейменування (відсутності) її посади у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 та Порядку № 750.

На зазначену заяву, відповідачем було видано дві довідки, а саме від 14.06.2019 №01-07/2001 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, із розрахунку посадового окладу на посаді начальника відділу державної служби, а також довідку від 14.06.2019 № 01-07/2002 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) .

Дану довідку було видано відповідачем у зв`язку із тим, що з 01.04.2015 в Державному центрі зайнятості та його територіальних структурних підрозділах проходження державної служби припинено у зв`язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 410-р «Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців» та набранням чинності наказу Мінсоцполітики від 16.12.2014 № 1043 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості», наказу Державного центру зайнятості від 28.01.2015 №8 «Про структуру органів Державної служби зайнятості», наказу Сумського обласного центру зайнятості від 09.02.2015 № 17 «Про затвердження структури та штатних розписів базових центрів зайнятості Сумської обласної служби зайнятості», які містять перелік посад, що не відносяться до категорії посад державних службовців.

За даними Сумського обласного центру зайнятості (довідка від 17.05.2019 №11/755), на дату припинення державної служби, а саме 31.03.2015, позивач працювала у Білопільському районному центрі зайнятості на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера, мала стаж державної служби 29 років 8 місяців, отримувала надбавку за вислугу років в розмірі 40 відсотків розміру посадового окладу та надбавку за 11 ранг державного службовця в сумі 70 гривень.

Із 01.04.2015 ОСОБА_1 займала посаду начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера Білопільського районного центру зайнятості та з 02.04.2018 - провідного фахівця з питань зайнятості Білопільської районної філії Сумського обласного центру зайнятості, що не відносяться до посад державних службовців.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII ( далі - Закон №889) передбачено, що у відповідності до ст.1 Закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу. Статтею 50 Закону передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Згідно ст.51 Закону, посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.

Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється:

1) на всю територію України;

2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;

3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наявність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.

Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів.

Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16..12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу" (далі - Закон № 3723) мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889-УШ , а саме 01.05.2016, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 1 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 „Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 766/30634 (далі - Порядок № 750).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 750 у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають: Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 750 для надання довідок для призначення пенсії враховуються посадовий оклад і надбавка за ранг - в розмірах, чинних на день звернення за призначенням пенсії працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи та займаною посадою на державній службі, до яких прирівнюються посади працівників ліквідованих державних органів, згідно з переліком посад та постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників державних органів, що наведені у додатку 1 до Порядку № 750, та згідно з переліком посад га нормативно-правових актів, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників установ та організацій до набрання чинності Законом № 889-УІІ1, що наведені у додатку 2 до Порядку № 750.

Схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Державного центру зайнятості, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, міських та районних центрів зайнятості затверджувалися Мінпраці.

Посада начальника відділу районного та районного у місті центру зайнятості (додаток 4 до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 24.03.2006 № 86) прирівнювалася за посадовим окладом до посади начальника відділу в складі управління самостійного управління, відділу, виконавчого органу міської (крім м. м. Києва та Севастополя) ради (додаток 51 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 „Про упорядкування структури та умов оплати прані працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів").

Посада начальника відділу в складі управління самостійного управління, відділу, виконавчого органу міської (крім м. м. Києва та Севастополя) ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 „Питання оплати праці працівників державних органів" (далі - Постанова № 15) прирівнюється за посадовим окладом до посади керівника самостійного відділу, служби державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення (група оплати праці - 4).

При цьому, посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний коефіцієнт (пункт 1 Примітки Постанови № 15).

Крім цього, для надання довідок для призначення пенсії враховуються:

- надбавка за вислугу років - на рівні 3 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби за кожен календарний рік стажу державної служби на час призначення пенсії, але не більше ніж 50 відсотків посадового окладу;

- премія - в розмірі 10 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби;

- грошова допомога, що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовцям, - у розмірі 1/12 сум розмірів посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, премії, визначених відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4 Порядку № 750;

- надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації - у розмірах, визначених законодавством (за умови встановлення).

Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 № 180/30048.

Щодо визначення рангів державних службовців при видачі довідок для призначення пенсій, то згідно зі статтею 6 Закону № 889-УІІІ посади в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Встановлюються три категорії посад державної служби: „А" - вищий корпус державної служби, „Б" - посади керівників структурних підрозділів, „В" - інші посади, не віднесені до категорій „А" та ...Б".

Відповідно до частини другої статті 39 Закону № 889-УШ встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

Частиною третьою цієї статті Закону № 889-УШ передбачено, що державним службовцям, які займають посади державної служби категорії „А", присвоюються 1. 2. З ранг; категорії „Б" - 3, 4, 5, 6 ранг; категорії „В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Відповідно до пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306, державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону № 3723-ХІІ, присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби.

У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із Законом № 3723-ХІІ, за ним зберігається раніше присвоєний ранг.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач, перебуваючи на державній службі, займала посаду начальника відділу в складі управління самостійного управління, відділу, виконавчого органу міської, то її посада прирівнюється за посадовим окладом до посади керівника самостійного відділу, служби державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, із групою оплати праці - 4, а тому відповідачем помилково видана довідка позивачу із розрахунку групи оплати праці - 6.

Враховуючи те, що позивачем в позові не зазначено, які саме дії позивач просить визнати протиправними, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині. Також враховуючи те, що визначати складові та суми заробітної плати належить виключно відповідачу, в даному випадку відповідачем помилково за основу взято складові по групі оплати праці - 6, замість - 4, в задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача зазначати розміри складових заробітної плати суд відмовляє, але вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, із розрахунку посадового окладу на посаді начальника відділу державної служби за групою оплати праці 4.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 139 КАС України відшкодувати суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем були надані договір про правничу допомогу від 15.11.2019 №1-а, квитанції від 15.11.2019, 28.02.2010 про оплату позивачем послуг адвоката на загальну суму 14251,12 грн., акт приймання-передачі (звіт) виконаних робіт (розрахунок розміру судових витрат) за договором від 10.03.2020 на суму 13266 грн.(а.с. 48-49).

Так,відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 10.03.2020 адвокатом, крім складання адміністративної позовної заяви, участі у судових засіданнях, надано такі послуги, як опрацювання нормативно-правової бази, складання уточнення, доповнення та змін до адміністративної позовної заяви, консультація і роз`яснення з правових витань, складання клопотання про приєднання доказів, ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання їх, опрацювання нормативно-правової бази та складання промови по справі, опрацювання пояснень відповідача та додатних документів, складання відповіді на пояснення відповідача,

Суд зазначає, що наведені в розрахунку послуги про надання правничої допомоги , зокрема складання промови по справі, не може вважатися часом витраченим для надання правової допомоги по справі, такі дії спрямовані не на надання правової допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи, оскільки у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, де не передбачено судових дебатів. Також суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на складання уточнення, доповнення та змін до адміністративної позовної заяви, оскільки матеріали справи не містять таких заяв, позовні вимоги залишилися не змінними.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, надані послуги зводились виключно до формування письмових матеріалів, всі заяви по справі підписані особисто позивачем, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, заперечення щодо не співмірності розміру від відповідача, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії -задовольнити частково.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації (м.Білопілля, вул.Сумська,9, і.к. 03197894) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) довідку про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, із розрахунку посадового окладу на посаді начальника відділу державної служби за групою оплати праці 4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації (м.Білопілля, вул.Сумська,9, і.к. 03197894) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020

Суддя С.М. Гелета