Рішення № 88352011, 23.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/669/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі-позивач, управління) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі-відповідач, ВПВР УЗПВР) про скасування постанови про накладення штрафу від 16.10.2019 ВП№59426554.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, не з`ясував поважність причин невиконання рішення суду, зокрема те, що виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам здійснює Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Наголошувало на тому, що управління зверталося до державного виконавця із пропозицією звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (із зобов`язального на майнове), що не було здійснено останнім. Вважає, що управлінням проведено весь комплекс заходів для виконання рішення суду, а тому останнє не виконано не з вини управління.

Ухвалою суду від 11.02.2020 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано неповажними; позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказані інші підстави для поновлення строку /а.с.30-31/.

02.03.2020 на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2020 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для звернення до суду /а.с.34-35/.

Ухвалою суду від 10.03.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження провадження по цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.48/.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд розглядає справу на основі наявних у матеріалах справи доказах.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно заяви від 20 червня 2018 року. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно заяви від 20 червня 2018 року. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року.

29 травня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/304/19 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року. Боржником у виконавчому листі зазначено Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Розпорядженням №621 від 04.06.2019 (справа №668564) ОСОБА_1 призначено щомісячну адресну допомогу згідно з рішення суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19. Вирішено доплатити допомогу за період з 20.06.2018 по 19.12.2018 у розмірі 884,00 щомісячно на загальну суму 5285,94 грн /а.с.18/.

Листом від 20.06.2019 №Ц-09/1471 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації повернув особову справу №668564 ОСОБА_1 за судовим рішенням про виплату допомоги внутрішньо переміщеної особі за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019. Повідомлено, що порядок виконання судових рішень, які набрали законної сили визначений Законом України «Про виконавче провадження» та постановами Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, від 03.09.2014 №440 та іншими нормативними документами. Отже, підстав для направлення вищезазначеної особової справи на адресу Центру немає /а.с.19/.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 01.07.2019 відкрито виконавче провадження №59426554 з примусового виконання виконавчого листа №440/304/19 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року.

Листом №02/5440 від 19.07.2019 управління повідомило державного виконавця про те, що розпорядженням №621 від 04.06.2019 (справа №668564) ОСОБА_1 призначено щомісячну адресну допомогу згідно з рішення суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19. 06.06.2019 особова справа ОСОБА_1 , разом із розпорядженням про призначення допомоги, направлена для перевірки правильності призначення та подальшого нарахування та виплати до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Звернули увагу державного виконавця на те, що щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеної особи фінансується з державного бюджету України, а управління позбавлено можливості виплати таку допомогу, оскільки нарахування та виплата допомоги здійснюється Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області. Листом від 20.06.2019 №Ц-09/1471 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації повернув особову справу №668564 ОСОБА_1 за судовим рішенням про виплату допомоги внутрішньо переміщеної особі за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019. Повідомлено, що порядок виконання судових рішень, які набрали законної сили визначений Законом України «Про виконавче провадження» та постановами Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, від 03.09.2014 №440 та іншими нормативними документами. Також, у листі управління посилалося на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 13.02.2019 №100/0/189-19, відповідно до якого виконання рішень судів, боржником за яким є державний орган здійснюється Казначейством. Зазначило, що добровільно виконало рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, просило звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (із зобов`язального на майнове) /а.с.20-21/.

16.10.2019 державним виконавцем за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на управління у розмірі 5100,00 грн /а.с.16/. Постанова мотивована тим, що відповідно до листа УСЗН Крюківського раойну №02/5440 від 19.07.2019 та розпорядження від 04.06.2019 здійснено перерахунок виплати допомоги за 20.06.2018-19.12.2018 загальною сумою 5285,94 грн, однак виплата не проведена. Станом на 16.10.2019 рішення суду боржником не виконано.

Позивач, не погодившись з спірною постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

Правила виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Особливості виконання рішень про поновлення на роботі визначені статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення згідно ст.382 Кримінального кодексу України.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі № 554/13475/15-ц, який з огляду на характер приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для врахування судом.

З матеріалів справи суд вбачає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19 зобов`язано Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року

Разом з тим судом встановлено, що 29 травня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/304/19 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року.

Позивач стверджує, що він не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи, позаяк такі повноваження належать до компетенції Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.

Суд зауважує, що рішенням суду від 06.03.2019 по справі 440/304/19, яка набрало законної сили та є обов`язковим для виконання в силу приписів статтей 14 та 370 КАС України, зобов`язано призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року саме позивача, а не на будь-який інший орган, у тому числі й Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 287 КАС України здійснює судовий контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а, відтак, предметом судової діяльності є виключно вирішення питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду, зокрема надання оцінки наявності поважних причин для невиконання рішення суду. Разом з тим суд позбавлений можливості надавати оцінку правильності визначення суб`єктного складу, зокрема належності відповідачів по справі, та обраному у рішенні суду, що набрало законної сили, способу захисту порушеного права.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу, як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Також, абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Боржником у виконавчому листі зазначено Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Разом з тим за змістом частин 1 та 2 статті 373 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, виконавчий лист, що виданий на підставі рішення суду, що набрало законної сили є обов`язковим для виконання, якщо тільки він не визнаний у встановленому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, боржник у виконавчому провадженні не позбавлений права ініціювати перед судом питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що у нього відсутній обов`язок щодо виконання рішення суду у частині виплати щомісячної адресної допомоги.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження визнання виконавчого листа №440/304/19 від 06.03.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього суд враховує, що за змістом пунктів 8 та 9 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 уповноважені органи (структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах) подають щомісяця до 10 та 20 числа заявки про потребу в коштах на виплату грошової допомоги структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій подають до Мінсоцполітики узагальнену заявку в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Мінсоцполітики після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку заявок про потребу в коштах на виплату грошової допомоги та коштів державного бюджету не пізніше трьох робочих днів перераховує відповідні кошти структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій протягом двох днів перераховують кошти на рахунки уповноважених органів. Грошова допомога перераховується уповноваженими органами на рахунки відповідних установ уповноваженого банку або структурних підрозділів АТ "Укрпошта". Установи уповноваженого банку протягом одного робочого дня після надходження коштів на зазначені рахунки перераховують такі кошти на банківські (поточні) рахунки відповідних уповноважених представників сім`ї. Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 фінансування витрат, пов`язаних з наданням щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на цю мету.

Виходячи з вищенаведених норм можна дійти висновку, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на цю мету. Управління соціального захисту населення формують заявки про потребу в коштах, а такі кошти виділяє Міністерства соціальної політики через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій. Разом з тим фактична виплата та перерахування коштів покладається саме на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах, яким і є позивач.

Доказів покладення повноважень щодо нарахування та виплати щомісячної адресної допомоги на Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області позивач не надав.

Відтак, враховуючи викладене, суд не бере до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду у частині виплати щомісячної адресної допомоги з огляду на те, що такі повноваження відносяться до компетенції Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 13.02.2019 №100/0/189-19, відповідно до якого виконання рішень судів, боржником за яким є державний орган здійснюється Казначейством з огляду на наступне.

Листом Міністерства соціальної політики України від 13.02.2019 №100/0/189-19 Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації надано роз`яснення щодо порядку виконання судового рішення стосовно виплати допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особам за минулі роки, сторонами по яких є органи соціального захисту населення та при цьому посилався на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд звертає увагу, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим суд зауважує, що рішення суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19 носить зобов`язальний характер та не містить положень щодо стягнення грошової допомоги з позивача, а тому роз`яснення надані у листі не є релевантними до обставин цієї справи.

Також, суд не може погодитися з доводами позивача, що виконання судового рішення від 06.03.2019 по справі №440/304/19 повинно здійснюватися Казначейством України в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з огляду на наступне.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, на який у позові посилається позивач, передбачено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, та обов`язок щодо виконання яких покладено на органи Казначейства.

Проте, як встановлено судом, судове рішення від 06.03.2019 по справі №440/304/19 носить зобов`язальний характер та не містить у резолютивній частині положень про стягнення з позивача коштів.

Відтак, положення статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845 не можуть бути застосовними до спірних правовідносин, що спростовує доводи позивача щодо того, що судове рішення від 06.03.2019 по справі №440/304/19 підлягало виконанню органами Казначейства України.

Разом з тим особливості виконання судових рішень зобов`язального характеру, де боржником є державний орган, визначено у статті 7 цього Закону.

За змістом статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Виходячи зі змісту цієї статті можна дійти висновку, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Таким чином, судове рішення від 06.03.2019 підлагало виконанню органами державної виконавчої служби у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вище викладене, суд не бере уваги доводи позивача щодо того, що судове рішення від 06.03.2019, яке є зобов`язальним за своїм змістом, підлягало виконанню органами Казначейства.

Також, суд критично оцінює доводи позивача щодо того, що державний виконавець після закінчення 2-місячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, позаяк позивач не позбавлений права оскаржити бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення дій таких дій у судовому порядку, а вимогу про протиправність бездіяльності виконавця щодо не звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення позивач не заявляє.

Суд враховує, що єдиною умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Кечко проти України», «Шмалько проти України», «Вараніца проти України»), державні органи зобов`язані виконувати судові рішення, які набрали законної сили та не мають права не виконувати рішення з підстав відсутності бюджетного фінансування. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань у зобов`язаннях державних органах стосовно проведення виплати нарахованих сум стягувачам, не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (справа №40450/04 від 15.10.2009) зазначено, що Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Позивач не надає доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №440/304/19 у частині виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 20 червня 2018 року, а так само доказів поважності невиконання рішення суду.

Невиконання рішення суду істотно порушує право ОСОБА_1 на правомірні очікування щодо повного та належного виконання такого рішення та суперечить принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення) як складової частини принципу верховенства права.

Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, а відтак підстави для скасування такої постанови відсутні.

Відтак, у позові слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 122, 132, 139, 205, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул.Приходька,90, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05385878) до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014), про скасування постанови відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко