Рішення № 88350302, 12.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Справа № 160/12505/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 27.08.2019 року № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461, на суму орендної плати 834 783, 33 грн. за 2017, 834 783,33 грн. за 2018 рік, 834 783,33 грн. за 2019 рік.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що розмір та умови внесення орендної плати встановлено у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки та додатковий договір до договору оренди землі. Так, між позивачем та Дніпровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 12.08.2004 року та додатковий договір до договору оренди землі від 27.04.2011 року. На виконання положень зазначених договорів позивач здійснював сплату орендної плати за землю. Позивач зазначає, що у ГУ ДФС відсутні правові підстави проводити розрахунок орендної плати за землю на підставі нової нормативної грошової оцінки тому, просить податкове повідомлення - рішення скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

03.01.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки контролюючим органом при обчислені правильності нарахування позивачем орендної плати за землю було використано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки землі від 26.07.2018 року, отриманого від ГУ Держгеокадастру.

09.01.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами і не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав позов та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, просив суд проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви у повному обсязі, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Таким чином, враховуючи обставини справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461 від 27.08.2019 року, форма «Ф», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 І [Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України Розділу XII Податкового кодексу України, якими визначено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з фізичної особи ОСОБА_1 на суму: 834 783, 33 грн. за 2017 рік, 834 783,33 грн. за 2018 рік, 834 783,33 грн. за 2019 рік.

03.10.2019 року позивач оскаржив податкові повідомлення -рішення від 27.08.2019 року № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461, форма «Ф», до Державної податкової служби України.

29.11.2019 року прийнято рішення про результати розгляду скарги ДПС України від №(р) 99-00-08-05004-14, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 року № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461 залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Так, досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що 18.02.2004 року Дніпропетровською міською рада прийнято рішення № 85/15 про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду ОСОБА_1 по фактичному розміщенню автостоянки.

12.08.2004 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою, укладений договір оренди землі на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), за кадастровим номером 1210100000:01:381:0001, загальна площа 0,6977 га.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 12.08.2004 року встановлено, що код цільового використання землі 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

27.04.2012 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою, укладений додатковий договір до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року.

До договору додається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2011 року № 701/2179, зазначено коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки - 1 та грошова оцінка земельної ділянки - 4 692 993,43 грн.

Так, відповідно до пункт 4.1. Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошової формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Пунктом 4.3. встановлено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витязі із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору.

Пунктом 4.10. встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно. На початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягають: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки. Порядок перегляду орендної оплати встановлюється Податковим кодексом України.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 4/65 «Про і затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, введено в дію з 01.01.2016 року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена у сумі 10 500 393,99 грн.

01.08.2018 року, позивачем також отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 13/240718/03-07, кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, за адресою АДРЕСА_2 . Коефіцієнт 1.00. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначено у сумі 10 500 393,99 грн.

Втім, як видно з матеріалів справи, контролюючим органом, при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було використано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.07.2018 року №51/240718/03-07 із нормативно-грошовою оцінкою земельною ділянки у розмірі 27 826 111,09 грн.

Відтак, не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач і звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Окрім того, статтею 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 12.1 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що в п.12.1 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, №13/240718/03-07 від 01.08.2018 року, отриманого позивачем, за адресою АДРЕСА_2 . Коефіцієнт 1.00. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначено у сумі 10 500 393,99 грн.

Проте, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1210100000:01:381:0001 від 26.07.2018 року №51/240718/03-07 встановлено, що нормативно-грошовою оцінка даної земельною ділянки становить 27 826 111,09 грн. та код цільового використання землі змінено з 1.11.6 (інша комерційна діяльність) на код цільового використання землі змінено на 03.10.

Суд наголошує, що саме витягом від 26.07.2018 року №51/240718/03-07 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1210100000:01:381:0001 користувався контролюючий орган при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, суд зазначає, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно - правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення - рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом застосування іншого коду цільового використання землі, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, у разі зміни коду цільового використання землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017,2018 та 2019 рік за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року справа №813/3819/17.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі витягу від 26.07.2018 року №51/240718/03-07 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1210100000:01:381:0001.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 27.08.2019 року № 4267071/1-5353-0461, № 4267071-5353-0461.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 9 605,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський