Рішення № 88350283, 23.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/221/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, викладене в пункті 15 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №90 від 12.07.2019, зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1977 року по 1999 рік позивач проходив строкову службу в Збройних Силах у військовій частині яка дислокувалася в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби ним було отримано травму, що призвела до струсу головного мозку, забоїн та саден нижньої щелепи справа, правого ліктьового суглобу. Під час первинного огляду 20.12.2000 позивачу встановлена друга група інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. 12.07.2012 Луцькою міською медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена друга інвалідності довічно. У зв`язку із чим, позивач звернувся до Волинського ОВК із заявою та підтверджуючими документами для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Однак, відповідач рішенням, оформленим протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12.07.2019 №90 відмовив в призначенні вказаної допомоги. Підставою для відмови слугувало те, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності у 2000 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової допомоги.

Позивач вважає рішення МО України протиправним, оскільки лише 02.05.2019 рішенням ВЛК Центрального регіону, оформленого протоколом №142 від 02.05.2019 встановлено, що отримана ним травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому можливість реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, згідно Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, він отримав у 2019 році.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.08.1977 по 17.12.1999 проходив строкову військову службу в Збройних Силах, у військовій частині, яка дислокувалася в Демократичній Республіці Афганістан.

05.07.1982 позивач отримав травму - "струс головного мозку, забої та садна нижньої щелепи справа, правого ліктьового суглобу", згідно витягу із акту огляду МСЕК до довідки Серії №039517 від 20.12.2000, позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби. (а.с.11)

11.07.2012 позивачу відповідно до виписки із акта огляду Волинської МСЕК №0104391 від 12.07.2012, при повторному огляді встановлено довічно ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби. (а.с.10)

Згідно витягу із Протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №142 від 02.05.2019 травма - "струс головного мозку, забої та садна нижньої щелепи справа, правого ліктьового суглобу" отримана 05.07.1982 під час проходження військової служби, що підтверджено даними медичної книжки, травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У зв`язку із чим, позивач звернувся до Волинського ОВК із заявою та доданими до неї документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.

Комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 12.07.2019 згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №90, дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав відсутності в останнього права на отримання вказаної допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2000 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. (а.с.9)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

20.12.1991 було прийнято Закон №2011-ХІІ, який було введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України №2012-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».

Законом України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 01.01.2014, статтю 16 Закону 2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ (у редакції Закону №5040-VI) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ (у наведеній вище редакції) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З метою реалізації положень пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІ Урядом було затверджено Порядок №975, який набрав чинності 24.01.2014.

Згідно пункту 2 Порядку №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, системний аналіз зазначених норм права беззаперечно свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 23.10.2019 у справі №324/187/17 (2-а/324/13/2017) та від 19.02.2020 у справі №161/6668/17.

Як встановлено судом, вперше ІІ групу інвалідності позивачу встановлено у 2000 році, причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності вперше) умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На момент встановлення позивачу інвалідності вперше виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до січня 2007, здійснювалася відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488 (далі - постанова Уряду №488).

Підпунктом «б» пункту 6 цієї Постанови встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Зазначене свідчить, що страхові виплати у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності мають призначатися та виплачуватися відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент встановлення її вперше, тобто в порядку та у розмірі, визначеними постановою Уряду №488, а тому Порядок №975 застосуванню до даних правовідносин не підлягає.

Також, безпідставним та необґрунтованим є твердження позивача про те, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги лише з 02.05.2019, тобто після рішення Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №142 від 02.05.2019, оскільки як зазначалося вже судом вище, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення первинної інвалідності.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що як при первинному, так і повторному встановлені позивачу ІІ групи інвалідності довічно, у виписці із акту огляду МСЕК до довідки Серії №039517 від 20.12.2000 та виписці із акта огляду Волинської МСЕК №0104391 від 12.07.2012, причиною інвалідності зазначено: захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби. (а.с.10-11)

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Міністерства оборони України є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6.

Суддя Ю.Ю. Сорока