Рішення № 88350088, 23.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 березня 2020 р. Справа № 120/603/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради у наданні інформації на запит про надання інформації вх. № 19 від 14.08.2019 року;

зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради повторно розглянути запит про надання інформації вх. № 19 від 14.08.2019 року;

стягнути на його користь судові витрати в розмірі 4 830,80 грн., що складаються із судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 3990 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 14.08.2019 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації. Вказаний запит зареєстрований під вхідним номером 19.

Листом від 16.08.2019 Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради позивачу повідомило про виставлення рахунку на відшкодування витрат на копіювання та друк за 36 аркушів.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит протиправною, оскільки відповідач зобов`язаний надати відповідь на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом направлення перших 10 сторінок запитуваної інформації безкоштовно, а також у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

13.03.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що дійсно 14.08.2019 року позивач звернувся до відповідача як розпорядника публічної інформації з запитом про надання інформації та надання копії підтверджуючих документів. Представник відповідача вказує, що кількість документів, яку просив виготовити позивач, перевищувала кількість, які можуть бути виготовлені безкоштовно, що передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації». А тому позивачу було запропоновано відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, і надано відповідний рахунок.

Оскільки станом на час звернення до суду позивач не здійснив оплату передбачених фактичних витрат на копіювання та друк, тому відповідач, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», має право відмовити у задоволенні запиту.

Враховуючи наведене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

18.03.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 033в/к від 06.03.2020 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 16.03.2020 року по 20.03.2020 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

14.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом вх. № 19 про надання інформації, у якому просив:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме: у 2017 році виділено 123 300 грн. Вказати скільки коштів та на які цілі для проведення заходів по охороні праці в 2017 році було витрачено з цієї суми та надати копії підтверджуючих документів. У разі закупівлі матеріалів і (або) інструментів, одягу, обладнання і т.д., вказати які саме та на яку суму, надати копії підтверджуючих документів.

3. Надати інформацію хто з посадових і (або) службових осіб Вінницької ЦРЛ був відповідальний за використання вище зазначених коштів і матеріалів (вказати ПІБ, займану посаду).

4. Надати інформацію з вказанням прізвища, ім`я, по батькові, посади членів трудового колективу, на кого було покладено контроль по використанню коштів призначених для охорони праці.

5. Надати належним чином завірені копії Додатку до колективного договору «Комплексні заходи на 2017 рік».

6. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану у запиті у встановлений законодавством термін.

7. Відповідь та інформацію надіслати на адресу: АДРЕСА_1 та шляхом надсилання електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

Листом Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради № 1014 від 16.08.2018 року у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації повідомило, що на чергові запити позивача №№ 17 від 07.08.2019 року, № 19 від 14.08.2019 року щодо використання бюджетних коштів на охорону праці у 2016, 2017 роках: по п.2 запитів - у 2016 році на охорону праці було витрачено 38206, 18 грн. ( підтверджуючі документи на 22 аркушах); у 2017 році на охорону праці було витрачено 43475,25 грн. (підтверджуючі документи на 14 аркушах). По п.п.3, 4, 5 запитів, відповідь позивачу уже надсилалась листом № 408 від 04.05.2019 року та листом № 823 від 15.08.2018 року. Для отримання копій підтверджуючих документів про використання бюджетних коштів на охорону коштів надаємо рахунок для здійснення оплати витрат на копіювання, або друк, що надаються за запитом на інформацію у відповідності до ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність у наданні інформації на запит про надання інформації вх. № 19 від 14.08.2019 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI.

За визначенням статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону № 2939-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до статті 21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надання перших 10 сторінок запитуваної інформації є безкоштовним, та, відповідно, вони мали б бути направлені у відповіді на запит ОСОБА_1 у паперовому вигляді, а за подальші додаткові сторінки відповідач мав би встановлювати відповідну плату.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Так, з буквального тлумачення положень частини другої статті 21 Закону №2939-VI випливає, що у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто, копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.

Конституційний Суд України в ухвалі від 25 червня 2013 року №29-у/2013, якою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформацію надаються безкоштовно, тоді як відшкодування позивачем фактичних витрат на копіювання і друк документів здійснюватися з одинадцятої сторінки.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 по справі №818/40/17 та від 27.01.2020 по справі №815/2873/18.

Крім того, в пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що:

«Відповідно до частини другої статті 21 Закону №2939-VІ у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.

При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом №2939-VІ та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, вважаємо, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів.»

В даному ж випадку, на запит позивача від 14.08.2019 року відповідач листом від № 1014 від 16.08.2018 року лише повідомив про те, що для отримання копій підтверджуючих документів про використання бюджетних коштів надається рахунок для здійснення оплати витрат на копіювання, або друк, що надаються за запитом на інформацію у відповідності до ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, як слідує із листа позивачу потрібно було відшкодувати витрати на виготовлення копій документів в кількості 36 сторінок.

Із наведеного слідує, що надісланий відповідачем рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк документів за 36 сторінок, на думку суду, є необґрунтованим, адже складений без урахування того, що перші 10 сторінок запитуваної інформації, згідно положень статті 21 Закону №2939-VІ, є безкоштовними.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 34 Конституції України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копій запитуваних документів у сканованій формі повинна бути задоволена (п. 11.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації").

Частиною 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" також передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

Разом з тим, наведена норма закону не передбачає обмеження права особи отримати запитувану інформацію одночасно як в паперовому вигляді, так і шляхом направлення на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, вказати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.

В запиті позивача вказано про те, що відповідь він просив надати шляхом надсилання поштового листа на адресу позивача: АДРЕСА_1 та шляхом надсилання електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, вказана відповідь на запит не була направлена на електронну адресу позивача.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Частина друга цієї статті визначає, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлена ОСОБА_1 вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у надані інформації на запит про надання інформації №19 від 14.08.2019 підлягає задоволенню та вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання інформації № 19 від 14.08.2019 та надати відповідь, з дотриманням положень Закону України "Про доступ до публічної інформації".

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 13.02.2020 року № 19, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.02.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2020 року, квитанцію № 23249683 від 14.02.2020 року про сплату 3990 грн. згідно договору № 19 від 13.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2020 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента Якименка О.О. укладено Договір № 19 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1, 1.2. та 2.1) адвокатське об`єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит № 19 від 14.08.2019 року Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

В даному випадку доказом понесення витрат позивачем на правничу допомогу є квитанція № 23249683 від 14.02.2020 року, згідно якої на виконання умов Договору № 19 від 13.02.2020 позивач сплатив гонорар у розмірі 3990 грн.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 19 від 13.02.2020 року, а також детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом надано позивачеві такі юридичні послуги: складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит № 19 від 14.08.2019 року Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької районної ради - вартістю 3990 грн.; складність справи - звичайна; затрачено 6 годин часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 665 грн.

Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 3990 грн. та розраховувалось наступним чином: 665,00 (грн.) х 6 (год.) = 3990 грн.

Відповідачем заперечень щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги не наведено, не заявлено також і клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3990 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької районної ради у ненаданні інформації на запит про надання інформації № 19 від 14.08.2019 року.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької районної ради повторно розглянути запит про надання інформації № 19 від 14.08.2019 року та надати запитувану інформацію в порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі в сумі 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 23.03.2020 року.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,)

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради (код ЄДРПОУ 01982502, 21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна