Ухвала суду № 88349558, 02.03.2020, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/67/20

ун. № 759/10480/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Марко Я.Р., за участю секретаря Шапаренка О.С., представника заявника адвоката Смирнова Н.М., приватного виконавця Чижика А.П., розглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика Андрія Павловича,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А.П. та просила суд:

- визнати неправомірним рішення ПВ ВО м. Києва Чижика А.П., оформлене постановою про арешт коштів від 01.03.2019 року у виконавчому провадженні № 55504050, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати неправомірною відмову ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. у знятті арешту з банківського рахунку на який перераховується соціальна допомога (пенсія) в разі втрати годувальника на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»;

- зобов`язати ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування скарги зазначила, що 13.10.2015 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/3796/74/66823/223322082 від 15.01.2008 у розмірі 71369, 66 дол. США, що за курсом НБУ на день розгляду справи становила 1556 572, 28 грн. У січні 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. про примусове виконання виконавчого листа № 759/10480/15-ц виданого Святошинським районним судом м. Києва. В подальшому, 11.01.2018 року ПВ ВО м. Києва Чижик А.П виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 55504050 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/3796/74/66823/223322082 від 15.01.2008 року у розмірі 71369, 66 дол. США, що за курсом НБУ на день розгляду справи становила 1556 572, 28 грн. та судових витрат у розмірі 1827, 00 грн. 01.03.2019 року ПВ ВО м. Києва Чижик А.П. виніс постанову про арешт коштів боржника. На підставі постанови було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Проте вказаний рахунок був відкритий для отримання для своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеною ГУ ПФУ в м. Києві у відповідності до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з даними дія ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. заявниця звернулась до суду за захистом свої порушених прав.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року розгляд скарги призначено на 27.12.2019 року.

24.01.2020 року від ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. подано копії матеріалів виконавчого провадження № 55504050.

02.03.2020 року від представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано лист та зазначено, що 18.12.2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором № 014/3796/74/66823/223322082 від 15.01.2008 року укладеного з ОСОБА_1 - АТ «Оксі-Банк». Крім того, просили суд провести розгляд скарги за відсутності представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та вирішити спір на підставі діючого законодавства.

У судовому засіданні 02.03.2020 року представник заявника ОСОБА_4 відмовилась від вимог щодо визнання неправомірним рішення ПВ ВО м. Києва Чижика А.П., оформлене постановою про арешт коштів від 01.03.2019 року у виконавчому провадженні № 55504050, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк" та щодо визнання неправомірною відмову ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. у знятті арешту з банківського рахунку на який перераховується соціальна допомога (пенсія) в разі втрати годувальника на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Скаргу в частині вимог щодо зобов"язання ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» підтримала та просила задовольнити. Приватний виконавець Чижик А.П. заперечував проти звільнення пенсійних виплат з під арешту.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, на місці постановив залишити без розгляду вимога заявника щодо визнання неправомірним рішення ПВ ВО м. Києва Чижика А.П., оформлене постановою про арешт коштів від 01.03.2019 року у виконавчому провадженні № 55504050, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк" та щодо визнання неправомірною відмову ПВ ВО м. Києва Чижика А.П. у знятті арешту з банківського рахунку на який перераховується соціальна допомога (пенсія) в разі втрати годувальника на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд доходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що 13.10.2015 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/3796/74/66823/223322082 від 15.01.2008 року у розмірі 71369, 66 дол. США, що за курсом НБУ на день розгляду справи становило 1556 572, 28 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ВО м. Києва Чижика А.П., заінтересована особа: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на постанову про звернення стягнення на майно боржника відмовлено.

З матеріалів виконавчого провадження № 55504050 вбачається, що 19.12.2017 року стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А.П. з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця від 11.01.2018 року відкрито виконавче провадження за №55504050.

01.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1

11.01.2018 року приватним виконавцем зроблено розрахунок винагороди приватного виконавця, що становить 10%, тобто 155 839, 92 грн.

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 12.03.2019 року вбачається, що відповідно до постанови приватного виконавця Чижика А.П. від 01.03.2019 року про арешт коштів ОСОБА_1 , арешт накладений в сумі 1714590, 20 грн., однак повідомлено, що на рахунках відсутні кошти для виконання постанови.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі, на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Пунктом 8 розділу VIII "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» після отримання постанови приватного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинні були повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту та повернути зазначену постанову без виконання.

Однак, таких повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу приватного виконавця не надходило.

Згідно з абзацу 2, частини 2, пункту 1 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Враховуючи вищезазначене, суду не надано доказів, що виконавцю направлено повідомлення банку про неможливість накладення арешту на рахунки, тому приватний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника.

При цьому, банк в якому арештовано кошти боржника, відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив приватного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 115, частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України, статтею 22, частиною 1, 6 статті 24, частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З довідки від 21.08.2019 року за вих. № 16409 виданої ГУ ПФУ в м. Києві вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію в разі втрати годувальника на дитину ОСОБА_3 .

Водночас, як вбачається з довідки за реквізитами АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 має відкритий рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховуються грошові кошти з Пенсійного фонду у вигляді пенсії, однак приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на даному рахунку.

Отже, приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунки, на які зараховується соціальні виплати ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

За змістом статті 451 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на те, що на рахунки заявника, з яких вона просить зняти арешт, дійсно зараховується соціальна виплата, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що накладений на рахунки в банку арешт унеможливлює отримання будь-яких соціальних коштів, скарга підлягає задоволенню в частині відновлення порушених оскаржуваною постановою прав заявника, зокрема в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А.П. зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.7,12,13,76, 80, 89,447-451 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика Андрія Павловича - задовольнити.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика Андрія Павловича зняти арешт з грошових коштів, які містяться на банківському рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), № НОМЕР_1 , в АТ КБ «ПриватБанк».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Я.Р. Марко