Рішення № 88347156, 17.03.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/18/2020

Справа № 679/311/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу № 679/311/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору поруки по кредитному договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору поруки по кредитному договору.

В обґрунтування позову зазначила, що в липні 2014 року вона отримала позовну заяву ПУАТ "ФІДОБАНК" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/ZB02J7/3/002 від 20.08.2012 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 . В даній позовній заяві ПУАТ "ФІДОБАНК" просив стягнути заборгованість також із позивачки, посилаючись на укладення нею 14.02.2012 року договору поруки №014/ZB02J7/3/001/1 в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Як додаток до позовної заяви було долучено ксерокопію вказаного договору поруки, де ОСОБА_1 значиться як поручитель. Позивачка стверджує, що не виявляла бажання укладати договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором і не знала про його існування. Договір поруки №014/ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року вона не укладала, умови викладені в ньому не узгоджувала, договір не підписувала і не уповноважувала нікого на його укладення на викладених в ньому умовах від її імені, зобов`язання по договору ніколи не визнавала і до виконання не приймала.

На підставі наведеного позивачка просила визнати недійсним договір поруки №014/ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року.

Відповідно до пояснень представника відповідача ОСОБА_4 , які подані до суду 17.03.2020 року зазначено, що відповідач ОСОБА_2 повністю підтримує, як правонаступник, позицію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», яка міститься в матеріалах справи та вважають безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 з приводу визнання недійсним договору поруки.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що договір поруки № 014/ ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року вона не укладала, умови викладені у договорі вона не узгоджувала, договір не підписувала і не уповноважувала нікого на укладення даного договору на викладених в ньому умовах від її імені, зобов`язання по договору не визнавала і до виконання не приймала. При цьому, представник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, а 05.12.2014 року висновком експерта №190 П встановлено, що підпис у 8 розділі договору поруки № 014/ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року, в даних про сторону договору «Поручитель», виконаний ймовірно ОСОБА_1 . Вказана обставина повністю спростовує доводи позовної заяви та підтверджує наявність підпису ОСОБА_1 .

Вказує, що при цьому будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності вищевказаного договору поруки ОСОБА_1 до суду не надала. Зі свого боку зазначаємо, що відповідно до наявної інформації, договір поруки № 014/ ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року дійсно укладався ОСОБА_1 , а дана позовна заява подана без належного правового обґрунтування та доказової бази.

Ухвалою суду від 27.02.2018 року роз`єднано у два самостійні провадження позовні вимоги в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитних договорах № 014/ZВ02J7/3/001 від 14.02.2012 року, №014/ZВ02J7/3/002 від 20.08.2012 року, та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про визнання недійсним договору поруки по кредитному договору №014/ZВ02J7/3/001 від 14.02.2012 року.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року замінено відповідача в цивільній справі № 679/311/18 - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» на його правонаступника - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, 10.02.2020 року подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Також вказав, що проти клопотання ОСОБА_3 від 17.03.2020 року про відкладення розгляду справи заперечує та вважає його таким, яке подано без належної доказової баз, вказав, що підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи відкласти, у зв`язку із тим, що її представник не може взяти участь в судовому засіданні через тимчасову непрацездатність, проте суд вважає за можливе розглянути справу без її участі, оскільки клопотання відповідачки ОСОБА_3 не підтверджене належними доказами. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи, а тому на думку суду відповідачка зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд даної справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПУАТ "ФІДОБАНК" та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/ZB02J7/3/001.

14 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПУАТ "ФІДОБАНК" та позивачкою ОСОБА_1 , відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/ZB02J7/3/001/1, згідно якого ОСОБА_1 як поручитель зобов`язалася в повному обсязі солідарно відповідати за порушення ОСОБА_3 зобов`язань, що випливають з кредитного договору №014/ZB02J7/3/001 від 14 лютого 2012 року (з урахуванням всіх додаткових угод до нього, в тому числі тих, що можуть бути укладені в подальшому).

Як вбачається з висновку експерта № 190 П за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05.12.2014 року, підпис в графі "Поручитель" в Розділі 8 договору поруки №014/ZB02J7/3/001/1 від 14.02.2012 року виконаний ймовірно ОСОБА_1 . Також в ньому зазначено, що ймовірний висновок пояснюється малою кількістю суттєвих співпадаючих ознак. Також вказано, що виявити більшу кількість співпадаючих ознак не представилось можливим в зв`язку з простотою будови підпису, що обмежує об`єм наявного в ньому графічного матеріалу (т.1 а.с.17-21).

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За правилами ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Положеннями ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави, для задоволення позову про визнання недійним договору поруки по кредитному договору, оскільки в ході розгляду справи судом, позивачкою на дано та не наведено належних та допустимих аргументів, а також не надано для суду будь-яких доказів на підтвердження своїх позивних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору поруки по кредитному договору – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони у справі № 679/311/18:

Позивачка: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідачка: ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст судового рішення складено 20.03.2020 року.

Суддя Б.І. Базарник