Рішення № 88346981, 27.02.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15452/17

н/п 2/766/1517/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Прохоренко В.В.,

секретар Тихоша Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним посилаючись на ту обставину, що 03.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «АКБ «Капітал», Банк) та ОСОБА_1 , був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1/31/Р3GR/07-07-11/0223, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 19 458,73 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних та щомісячної комісії по кредиту у розмірі 0,5% відсотку від первісної суми кредиту зі строком виконання до 03.10.2016 року. Проте, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 03.08.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 66 235,40 грн, яка складається з: 13 205,01 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7 346,91 грн.- заборгованість по сплаті процентів, 2 574,79 грн. - заборгованість по сплаті комісії по кредиту, 23 755,49 - пеня за прострочення основної заборгованості, 9 623,84 грн. - пеня за несплачені проценти, 9 729,37 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 235,40 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач та її представник в останнє судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи подані сторонами заяви та їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, суд важає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «АКБ «Капітал», Банк) та ОСОБА_1 , був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1/31/Р3GR/07-07-11/0223, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 19 458,73 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних та щомісячної комісії по кредиту у розмірі 1% відсотку від первісної суми кредиту зі строком виконання до 03.10.2016 року.

Згідно розрахунку позивача, станом на 03.08.2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 66 235,40 грн, яка складається з: 13 205,01 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7 346,91 грн.- заборгованість по сплаті процентів, 2 574,79 грн. - заборгованість по сплаті комісії по кредиту, 23 755,49 - пеня за прострочення основної заборгованості, 9 623,84 грн. - пеня за несплачені проценти, 9 729,37 грн.- штраф.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст..1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк -ч.1 ст.530 ЦК України.

За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано розрахунок заборгованості по кредиту, з якого вбачаться факт використання коштів та часткове погашення відповідачем заборгованості.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано факт неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо включення до складу заборгованості за договором про надання споживчого кредиту суми заборгованості по сплаті щомісячної комісії за обслуговування рахунку, суд зазначає наступне.

За змістом п.п. 1.2 Договору за обслуговування рахунку позичальник щомісяця сплачує банку комісію у розмірі 0,5 % від первісної суми кредиту, визначеної у п. 1.1 Договору (19 458,73 грн.).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції) ( ст. 1 закону України «Про захист прав споживачів).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними ( постанова Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16).

За висновками, які були зроблені в постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові №6- 1746цс16 від 16 листопада 2016 року - щомісячні комісії за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику і включаються в таку комісію; №6-80цс13 від 25 вересня 2013 року та №6-80цс12 від 12 вересня 2013 року - несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та дострокове його погашення.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів», тому за положеннями абзацу третього ч. 4 ст. 11 цього Закону України кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість по сплаті комісії по кредиту задоволенню не підлягає.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення з боржника неустойки за неналежне виконання умов договору кредиту, суд зазначає.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами Банк має право вимагати від позичальника сплатити пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до 5.2 Договору у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами, Банк має право вимоги від Позичальника сплати штрафу у розмірі 50% від суми виданого кредиту.

Стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», і це стосується не тільки кримінальної чи адміністративної відповідальності, а і цивільної. 21 жовтня 2015р. у справі № 6-2003цс15 Верховний Суд України підкреслив неможливість притягнення позичальника за порушення грошового зобов`язання до подвійної цивільної відповідальність у виді стягнення пені і штрафу одночасно з огляду на те, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності - неустойкою, а також одним засобом забезпечення виконання зобов`язань (в даному випадку грошових). Отже, кредитору при притягненні позичальника до цивільної відповідальності через суд за порушення грошового зобов`язання слід обирати що стягувати: пеню чи штраф.

Заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 13 205,01 грн., а розмір пені, що підлягає стягненню, за вимогою Банку, складає 26 330,28 грн.

Отже, на думку суду, Банком встановлена непропорційно висока пеня, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу банківських послуг.

З огляду на такі обставини суд вважає, що для встановлення балансу між застосуванням до порушника зобов`язання за договором споживчого кредиту, заходу відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних Банку, з відповідача слід стягнути штраф, як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальний розмір зобов`язання, що виник у відповідача у зв`язку з отриманням кредитних коштів та користуванням ними, виходячи з поданих доказів, без врахування суми боргу за пенею та комісією, складає 37 330,33 грн., що складається з: 13 205,01 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7 346,91 грн.- заборгованість по сплаті процентів, 9 729,37 грн.- штраф.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 56,36 %. Ч.1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

На підставі викладеного, ст. ст.526, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», ЄДРПОУ 13486837, заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 330,33 грн., що складається з: 13 205,01 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7 346,91 грн.- заборгованість по сплаті процентів, 9 729,37 грн.- штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», ЄДРПОУ 13486837 судовий збір у розмірі 901,76 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В. Прохоренко