Рішення № 88343807, 20.03.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №706/1713/16-а

2-а/705/53/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді Гудзенко В.Л.

при секретарі Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної ради, треті особи: Христинівська районна виборча комісія, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Христинівської районної ради, треті особи: Христинівська районна виборча комісія, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення ХІ сесії Христинівської районної ради VІІ скликання від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ «Про внесення змін до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради». Крім того, позивач просить призупинити дію зазначеного рішення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що ОСОБА_2 28.04.2016 року звернулася до Христинівської районної ради з відповідною заявою про складення повноважень депутата Христинівської районної ради.

30.04.2016 року Христинівська районна рада, розглянувши заяву ОСОБА_2 , на підставі п.1 ч.4 ст.56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну службу», прийняла рішення № 9-1/ІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним припиненням повноважень депутата ради».

В подальшому Христинівська районна рада своїм рішенням від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ внесла зміни до рішення Христинівської районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ чим відновила депутатські повноваження та повернула депутатський мандат ОСОБА_2 за її заявою та у відповідності до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2 ч.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Підставою такого рішення стала заява від 20.07.2016 року ОСОБА_2 на адресу Христинівської районної ради про розгляд на черговій 11 сесії Христинівської районної ради сьомого скликання питання щодо відновлення її повноважень депутата Христинівської районної ради та повернення депутатського мандату, тому він вважає, що Христинівська районна рада прийняттям даного рішення порушила його право бути депутатом, оскільки діючим законодавством процедура відновлення депутатських повноважень районною радою не передбачена, а він являвся першим претендентом на мандат депутата Христинівської районної ради.

Пунктом 2 ч.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Згідно ч.7 ст.5 вказаного Закону у разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори чи заміщення депутата, який достроково припинив повноваження, проводяться відповідно до Закону України «Про місцеві вибори».

У відповідності до вимог ст.90 Закону України «Про місцеві вибори» у разі якщо депутат, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі, достроково припинив повноваження або його повноваження достроково припинені на підставах і в порядку передбачених Конституцією України та Законами України, за рішенням територіальної виборчої комісії обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої організації партії. Якщо черговість для отримання депутатського мандата вичерпана, депутатський мандат залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів.

Христинівською районною радою спірне рішення було направлене до територіальної виборчої комісії для виконання. Також, було направлено подання голови партії БПП «Солідарність» щодо прийняття рішення про визнання його – ОСОБА_1 депутатом Христинівської районної ради, однак територіальною виборчою комісією до 27.07.2016 року відповідне рішення прийняте не було.

Проте Христинівська районна рада, не маючи на те повноважень, через 3 місяці після складання повноважень депутатом ОСОБА_2 , 27.07.2016 року відновила депутатські повноваження ОСОБА_2 .

Вважає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду, як зазначено в Рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами місцевого самоврядування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування таким, що прийняте всупереч до вимог чинного законодавства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Банар В.В. не з`явилися, попередньо представник позивача надав до суду заяву в якій просить слухати справу у їхню відсутність, позов підтримують в повному обсязі та просять його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву в якій просить справу слухати у його відсутність, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Згідно поданих заперечень відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та пояснив, що доводи позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, є необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення ХІ сесії Христинівської районної ради VІІ скликання від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ «Про внесення змін до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради» ОСОБА_1 не наводить жодних доказів того, що вказаним рішенням порушені його права.

У відповідності до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення Христинівської районної ради не має будь-якого відношення до ОСОБА_1 і його прав не порушує, підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

Окрім того, визначальним у даних спірних правовідносинах є те, що ОСОБА_2 із заявою про дострокове припинення повноважень депутата районної ради не зверталась, а тому оскаржуваним рішенням № 11-1/VІІ від 27.07.2016 року відповідач виправив допущену 30.04.2016 року помилку.

Внесення змін до рішення районної ради ненормативного характеру жодним чином не порушує Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року, оскільки рішення Христинівської районної ради № 9-1/VІІ від 30.04.2016 року «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради» фактично виконано не було і, як наслідок, її заміщення у визначеному законом порядку проведено не було.

Третя особа ОСОБА_2 , без самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з`явилася про день та час слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі. В матеріалах справи міститься заперечення згідно якого вона заперечувала проти задоволення позову, оскільки позивач ОСОБА_1 не набув статусу депутата Христинівської районної ради через скасування постанови Христинівської районної виборчої комісії від 02.06.2016 року № 33 «Про визнання обраним та реєстрацію депутатом Христинівської районної ради Черкаської області 7 скликання ОСОБА_1 » та оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів ОСОБА_1 не порушено, тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

Представник третьої особи: Христинівської районної виборчої комісії Черкаської області , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, докази, що надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, є необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і наявними у ній доказам, тому задоволенню не підлягають, з огляду на наступні встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що третя особа у справі ОСОБА_2 працюючи на посаді заступника голови Христинівської районної ради Черкаської області, 28.04.2016 року подала власноручно написану заяву до Христинівської районної ради Черкаської області в якій просила: звільнити її з посади заступника голови Христинівської районної ради з тимчасовим призупиненням повноважень депутата Христинівської районної ради до роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби щодо застосування п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну службу» в зв`язку з призначенням її на посаду голови Христинівської районної державної адміністрації (а.с. 15).

30.04.2016 року Христинівська районна рада VІІ скликання прийняла рішення № 9-1/VІІ, відповідно із п.1 ч.4 ст.56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну службу», враховуючи особисту заяву ОСОБА_2 від 28.04.2016 року, яким вирішила:

- достроково припинити повноваження і звільнити з посади заступника голови Христинівської районної ради ОСОБА_2 з 28.04.2016 року з одночасним припиненням повноважень депутата районної ради у зв`язку із зверненням з особистою заявою (а.с. 46).

20.05.2016 року за № 10-р/з Національним агентством України з питань державної служби дано роз`яснення щодо суміщення посади державного службовця категорії «А» зі статусом депутата місцевої ради (а.с. 44).

Після надання роз`яснень щодо відсутності несумісності посад, 12.07.2016 року, ОСОБА_2 звернулася до Христинівської районної ради із заявою про внесення змін у рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ щодо припинення повноважень депутата районної ради (а.с. 17).

27.07.2016 року Христинівська районна рада VІІ скликання прийняла рішення № 11-1/VІІ, розглянувши заяву ОСОБА_2 від 12.07.2016 року, відповідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 п.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яким внесла зміни до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради», після слів «з 28.04.2016» слова «з одночасним припиненням повноважень депутата районної ради» замінити на слова «без припинення повноважень депутата Христинівської районної ради», далі по тексту (а.с.45).

У відповідності до п.2 ч.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»: повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Згідно ч.4 ст.56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: повноваження заступника голови районної ради також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата відповідної ради в разі звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень заступника голови ради.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 подала на розгляд Христинівської районної ради заяву від 28.04.2016 року в якій просила тимчасово призупинити повноваження депутата Христинівської районної ради, але Христинівська районна рада розглядаючи вказану заяву припустилася помилки та вирішила припинити повноваження депутата районної ради, що суперечить вимогам п.2 ч.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яким передбачено припинення достроково повноважень депутата районної ради у зв`язку з особистою заявою такого депутата про складення ним депутатських повноважень.

Позивачем не надано доказів та судом не встановлено факту звернення ОСОБА_2 із заявою про складення нею депутатських повноважень.

В подальшому Христинівська районна рада 27.07.2016 року прийняла рішення № 11-1/VІІ, внаслідок розгляду заяви ОСОБА_2 від 12.07.2016 року, відповідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 п.2 ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», та виправила допущену помилку, шляхом внесення змін до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради», оскільки рішення від 30.04.2016 року не було виконаним.

Вирішуючи порушені в позовній заяві питання щодо правомірності рішення ХІ сесії Христинівської районної ради VІІ скликання від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ «Про внесення змін до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради», суд виходить з положень Рішення Конституційного Суду України № 1-9/2009 від 16.04.2009 року.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень.

Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідно до приписів оскаржуваного рішення Христинівської районної ради від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ, яке є ненормативним правовим актом та не було виконаним, правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів не виникли, тому рішення є правомірним і підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо позовної вимоги про винесення ухвали про призупинення дії оскаржуваного рішення, суд вважає, що така вимога могла бути предметом судового розгляду в порядку заявлення клопотання про забезпечення позову, але позивачем, в порядку КАС України, такого клопотання не заявлено, а в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, підстав для задоволення цієї позовної вимоги не має.

Щодо порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 та його права на звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.90 Закону України «Про місцеві вибори» у разі якщо депутат, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі, достроково припинив повноваження або його повноваження достроково припинені на підставах і в порядку, передбачених Конституцією та Законами України, за рішенням територіальної виборчої комісії обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої організації партії.

В разі припинення повноважень ОСОБА_2 , таким депутатом являвся б позивач у справі ОСОБА_1 , що підтверджується постановою від 02.06.2015 року № 33 Христинівської районної виборчої комісії «Про визнання обраним та реєстрацію депутатом Христинівської районної ради Черкаської області 7 скликання ОСОБА_1 » (а.с. 18).

Зазначена постанова скасована Постановою Центральної виборчої комісії № 326 від 18 липня 2016 року в зв`язку з грубим порушенням виборчого законодавства (а.с. 19-20).

Таким чином, суд вважає правомірним звернення позивача ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом на захист своїх прав та інтересів, оскільки оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача в майбутньому в разі виконання рішення Христинівської районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ, тому посилання відповідача та третіх осіб на дану обставину, як на підставу відмови в задоволенні позову, суд не бере до уваги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 14, 18, 19, 72-77, 79, 90, 121-122, 241-247, 255 КАС України, п.2 ч.2 ст.5, ч.7 ст.5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", п.1 ч.4 ст.56, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.90 «Про місцеві вибори», Рішення Конституційного Суду України № 1-9/2009 від 16.04.2009 року, суд, -

В И РІ Ш И В :

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Христинівської районної ради, треті особи: Христинівська районна виборча комісія, ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення ХІ сесії Христинівської районної ради VІІ скликання від 27.07.2016 року № 11-1/VІІ «Про внесення змін до рішення районної ради від 30.04.2016 року № 9-1/VІІ «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Христинівської районної ради з одночасним складанням повноважень депутата районної ради» та призупинення його дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.Л. Гудзенко