Постанова № 8834360, 07.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2010 р. Справа № Б-39/109-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., судді Гончар Т. В. , Лакіза В.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю прокурора: Бєлашова А.М. посвідчення № 198 від 29.09.08 р., після перерви Червенко А.Г., посвідчення 276 від 24.12.08 р.

за участю представників:

СПІ по роботі з ВПП:

Оніщенка А.В., довіреність № 3749/10/10-017 від 23.03.09 р.

Носова К.В., довіреність № 2480/10/10-017 від 25.02.08 р.

Альошина М.В., довіреність № 7156/10/10-017 від 01.06.09 р.

Міністерства фінансів України:

Назаренка А.В., довіреність № 15-15/36-2260 від 23.03.10 р., після перерви не з’явився

Оніщука В.М., довіреність № 31-28030-09/6 від 09.02.10 р., після перерви не з’явився

ПАТ «Укрексімбанк»- Сизової Л.В. за довіреністю № 010-01/1680 від 25.03.2005р.

Управління Державного казначейства –Ізмайлова В.О., довіреність № 15-15/154-8283 від 30.12.09 р.

арбітражного керуючого Новікова О.В., ліцензія №397359 від 02.12.08 р.

боржника: Донця Д.О., довіреність № 85/929 від 29.01.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3860 Х/2-5) Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу (вх. № 3861Х/2-5) Міністерства фінансів України, м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009р. у справі № Б-39/109-07

за заявою ЗАТ “Торгівельний центр –2000”, м. Харків,

до ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків,

про визнання банкрутом, -

встановила:

В листопаді 2007 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, звернулась до суду з заявою у порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , в якій просила визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 158409995,02грн., у тому числі 103758456,16грн. заборгованості простроченого боргу за іноземним кредитом, 48924204,43грн. пені, нарахованої за невиконання зобов’язань за іноземним кредитом, 5727334,43грн. заборгованості за нарахованою комісією Кабінету Міністрів України за надання гарантій за іноземним кредитом.

20.05.2009 р. Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було надано клопотання вх.№14337 від 20.05.2009 р. про залучення в справі у якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України, Міністерства Фінансів України, Національного банку України та АТ "Укрексімбанк"; клопотання вх. №14338 від 20.05.2009р. про зобов’язання Національний банк України надати суду належним чином засвідчені копії заяв на переказ, а також інших заяв і документів, що можуть підтвердити витрати державного бюджету України на виконання кредитних угод, зобов’язати НБУ надати суду виписку про рух коштів на рахунках №35133300112, №35100300101, №35139300150 з 01.01.1998р. по 31.05.2007р., а також про зобов’язання Міністерство фінансів України та АТ "Укрексімбанк"надати суду належним чином засвідчені копії Узгодженого протоколу про реструктуризацію боргу України від 13.07.2001 року та Угоди від 16.12.2001р., а також письмові пояснення щодо прав та обов’язків ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе", Міністерства фінансів України, ВАТ "Укрексімбанк" та Державного казначейства України за вказаними документами; клопотання вх. №14341 від 20.05.2009 р. про зобов’язання ВАТ "Укрексімбанк" звернутись до іноземного кредитора Kreditanstalt Fuer Wiederaufbau (KWF) із запитом про надання інформації щодо стану виконання індивідуальних угод №F2101/25 та №F2101/25А з метою отримання інформації про суми, сплачені ВАТ "Укрексімбанк"на виконання вказаних кредитних угод та суми, сплачені Державою Україна як гарантом здійснення виплат на користь KWF для виконання гарантійного зобов’язання Уряду України №40-270/96 від 29.01.1998 року; клопотання вх. №14339 від 20.05.2009 року про зобов’язання АТ "Укрексімбанк" надати суду письмові пояснення до пакету документів, що був наданий представником банку на виконання ухвали суду від 30.04.2009 року, зобов’язати ВАТ "Укрексімбанк" відобразити у письмових доводах суми заборгованості ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" і суми витрат державного бюджету України відповідно, щопідтверджуються SWIFT –повідомленнями, а які не можуть підтверджуватись ними з зазначенням причин такої неможливості.

Міністерством Фінансів України було подано клопотання вх. № 206 від 20.05.2009 року та Державним казначейством України заяву вх. 209 від 20.05.2009 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2009 року по справі № Б-39/109-07 (суддя Міньковський С.В.) у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України вх.№206 від 20.05.2009 року, клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вх. №14341 від 20.05.2009 року, вх.№14337 від 20.05.2009 року, вх.№14339 від 20.05.2009 року, вх.№14335 від 20.05.2009 року, заяви Державного казначейства України вх.№209 від 20.05.2009 р. відмовлено. Відмовлено у задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" суми у розміру 158409995,02 грн. Ухвала мотивована тим, що суд, розглядаючи матеріали справи та докази по справі обмежений строками, передбаченими законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а кредитор затягує судовий процес. Відмова в задоволенні заяви податкової інспекції про включення до реєстру вимог кредиторів суми у розмірі 158409995,02 грн. мотивована тим, що СДПІ по роботі з ВПП є неналежним кредитором по справі та безпідставністю заявлених вимог.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не погодилась з зазначеною ухвалою, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 року по справі № Б-39/109-07 в повному обсязі, визнати СПДІ кредитором у справі та включити до реєстру вимог кредиторів суму заявлених грошових вимог у розмірі 158409995,02 грн. Також, апелянт просив до початку розгляду справи - за участю, залучених господарським судом Харківської області ухвалою від 09.04.2009р. осіб - розглянути та вирішити по суті з винесенням відповідної ухвали, заявлені СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові 20.05.2009р., під час судового засідання, клопотання вх.№14337, вх.№14338, вх. №14341, вх.№14339, копії яких маються в матеріалах справи. Для чого, просив завчасно повідомити всіх залучених судом першої інстанції осіб повісткою. В обґрунтування апеляційної скарги податкова інспекція посилалась на те, що в рамках розгляду справи про банкрутство ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” 21.10.2008р. Вищий господарський суд України своєю постановою задовольняючи касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові скасував рішення судів попередніх інстанцій, в яких вже були зроблені аналогічні помилкові висновки про те, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не може бути кредитором по даній справі. Так, згідно положень п.31 ч.1 ст.2, ч.1,ч.3 ст.9 Бюджетного Кодексу України зобов'язання по погашенню та обслуговуванню наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії відносяться до інших неподаткових надходжень. Згідно положень п.30 ст.23 Бюджетного Кодексу України - органами стягнення таких надходжень є податкові, митні та інші державні органи, яким у відповідності з законом надано право стягнення до бюджету таких надходжень, законодавець, приписами ч.1 ст.21 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визначив у 2007 році органи ДПС України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою по кредитах, залучених державою або під державні гарантії. Також апелянт звертав увагу на висновок суду першої інстанції про протиріччя ч.1 та ч.2 ст.16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” , якого на його думку не має, оскільки положення ч. 1 наведеного Закону встановлюють загальне правило та застосовуються до випадків виконання державою гарантійних зобов'язань коли угодою з позичальником не передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, а у разі якщо угодою з позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, невиконання або неналежне виконана позичальником таких зобов'язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами.

Міністерство Фінансів України також звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 року по справі № Б-39/109-07, в якій просило скасувати зазначену ухвалу господарського суду Харківської області повністю та прийняти нове рішення, яким визнати СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові кредитором у справі № Б-39/109-07 про банкрутство ВАТ «ХТЗ»та включити до реєстру вимог кредиторів суму заявлених грошових вимог у розмірі 158409995,02 грн., посилаючись на неповне з’ясування усіх обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Що стосується заборгованості за іноземними кредитами ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, апелянт звертає увагу суду на те, що факт отримання кредиту відповідачем не заперечується, тому обов'язок доведення того, що сума боргу за кредитом погашена - покладається на боржника. Відповідно до Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини. Підставою виникнення зобов'язань для Кабінету Міністрів України і ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” у кредитних відносинах є кредитні угоди від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” якщо угодою із позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов'язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами.

В зв’язку з чим апелянт вважав, що зобов'язання ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” щодо погашення та обслуговування кредиту не залежать від витрат державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов'язань. Зокрема, реструктуризація у 2001 р. зовнішнього державного боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів не змінює обсяги та умови виконання зобов'язань позичальників за внутрішніми кредитними угодами, в тому числі і ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе”.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року (головуючий: Карбань І. С. судді: Бабакова Л. М., Кравець Т. В.) відмовлено у задоволені усного клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про відкладення розгляду справи. Припинено апеляційне провадження в частині відмови у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України вх.№206 від 20.05.2009 р., клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вх.№14341 від 20.05.2009 р., вх.№14337 від 20.05.2009 р., вх.№14339 від 20.05.2009 р., вх.№14335 від 20.05.2009 р., та заяви Державного казначейства України вх.№ 209 від 20.05.2009 р. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, м. Київ залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р. по справі № Б-39/109-07 залишено без змін.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Міністерство фінансів України, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Прокуратура Харківської області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та поданням на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року, мотивуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року у справі № Б-39/109-07 скасовано. Матеріали справи Б-39/109-07 направлено на розгляд Харківського апеляційного господарського суду, мотивуючи постанову тим, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів, з огляду на які доводи викладені на вимогу суду податковою інспекцією, Міністерством Фінансів України, Національним Банком України та АТ «Укрексімбанк»щодо заборгованості ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” перед державою станом на 31.05.2007 року не було взято до уваги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року прийнято до провадження апеляційні скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків та Міністерства Фінансів України та призначено до розгляду на 21.01.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 року частково задоволено клопотання СДПІ по роботі з великими платниками податків та відкладено розгляд апеляційних скарг на 16.02.2010 р. та зобов’язано Державне казначейство України надати ретельний розрахунок суми грошових вимог СДПІ по роботі з великими платниками податків до боржника з документальним та правовим обґрунтуванням виникнення боргу в розмірі 158409995,02 грн. перед Державним бюджетом.

В судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошено перерву до 04.03.2010 року.

18.02.2010 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 21.01.2010 року Державне казначейство України надало первинні документи по заборгованості ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе».

04.03.2010 року ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»подано відзив на апеляційні скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків та Міністерства Фінансів України, в якому не погоджуючись з вимогами заявників апеляційних скарг вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р. такою, що прийнята у повній відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права, оскільки наведені в апеляційних скаргах доводи не можуть прийматися до уваги через їх необґрунтованість та безпідставність. Тому просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу СДПІ по РВПП без задоволення. Провадження у справі в частині розгляду апеляційної скарги Міністерства Фінансів України припинити.

У судовому засіданні 04.03.2010 року колегія суддів відклала розгляд справи на 25.03.2010 року в зв’язку з тим, що учасниками провадження не були виконані вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 21.01.2010 року і представником Міністерства Фінансів України заявлене усне клопотання відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 25.03.2010 року була оголошена перерва до 01.04.2010 року через брак часу на ознайомлення з поданими документами, та з метою надання можливості ознайомитися учасникам процесу з наданими на виконання вимог ухвали суду документами у значній кількості напередодні судового засідання.

01.04.2010 року представник ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву, ознайомившись з документами під час перерви.

01.04.2010 року представником податкової інспекції було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з нез’явленням представника Міністерства Фінансів України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника Міністерства Фінансів України, який був обізнаний про час та місце судового засідання, за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянтів, кредитора, боржника та прокурора перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що між ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” та фірмою AG”(Федеративна Республіка Німеччина) було укладено контракт №804-05750295/276-03-97 від 04.09.1997р., згідно якого ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” отримує дизельні двигуни, масло моторне, охолоджуючу рідину та комплект запасних частин та інструменту згідно додатку до договору №1.

Контракт був укладений сторонами на підставі Міжурядових угод між Федеративною Республікою Німеччина та Україною про відкриття міжнародної кредитної лінії та з урахуванням вимог цієї кредитної лінії.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1998р. №78, Кабінетом Міністрів України 29.01.1998 р. було надане гарантійне зобов’язання №40-270/96, відповідно до якого Кабінет Міністрів України гарантував KFW-банку у разі невиконання позичальником - Державним експортно-імпортним банком України (фінансовим агентом Кабінету Міністрів України) своїх платіжних зобов’язань, відповідно до базової угоди та індивідуальних кредитних угод, здійснити виплати на користь KFW-банку за першою його вимогою.

Після чого, між ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” та Державним експортно-імпортним банком України, який діяв від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України (агентська угода від 19.09.1996р.), було укладено дві кредитні угоди, а саме: кредитна угода №11/16-169 від 05.02.1998р. на суму кредиту у розмірі 22797000,00 німецьких марок (відповідно до доповнення №1 від 12.07.2002р. у розмірі 11 655 921,00 євро); кредитна угода №11/17-182 від 30.11.1998р. на суму кредиту у розмірі 19048500,00 німецьких марок (відповідно до доповнення №1 від 12.07.2002р. у розмірі 9 739 344,00 євро).

Загальна сума кредиту, наданого ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” склала 41845 500,00 німецьких марок або 21395 265,00 євро. Дані кредити було надано в рамках вказаних кредитних угод шляхом оплати 85% загальної вартості зовнішньо-торгівельного Контракту, за умови надання гарантії Кабінетом Міністрів України.

Суму заборгованості за кредитними угодами було частково погашено шляхом здійснення взаємозаліку між боржником та Міністерством Фінансів України (акт №071-211-1 від 11.11.2001р.).

Під час попереднього розгляду скарг апеляційним судом на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було надано до суду акт Контрольно-ревізійного управління в Харківській області перевірки ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" з питань дотримання вимог законодавства у процесі використання та повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії за період 2003-2004 року та перше півріччя 2005 року, згідно якого загальна сума заборгованості ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" за іноземними кредитами залученими під державні гарантії станом на 01.07.2005 року складає 16048, 82 тис. євро (в тому числі 13619, 44 тис. євро –основного боргу, 1589,85 тис. євро –сума за відсотки по кредиту).

АТ "Укрсімбанк" на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 15.07.2009 року надало пояснення з додатками (т. 30 а. с. 96-102), згідно інформації стосовно платежів з погашення та обслуговування кредитів ФРН, наданих ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" згідно з кредитними угодами від 05.02.1998 року №11/16-169 та від 30.11.1998 року за №11/17-182, погашення ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" заборгованості перед державою та залишку заборгованості позичальника станом на 31.05.2007 року складає 16 048 822. 68 євро.

Міністерство фінансів України на вимоги ухвали суду від 15.07.2009 року надало засвідчені копії документів узгодженого протоколу про реструктуризацію боргу України від 13.07.2001 року, Угоди між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про реструктуризацію частини зовнішнього боргу України від 06.12.2001 року з письмовими поясненнями стосовно прав і обов'язків ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе", Міністерства фінансів України, АТ "Укрсімбанк", Державного казначейства України за вказаними документами.

Національний банк України на вимоги ухвали апеляційного суду (т. 29 а. с. 5-88) надав копії документів про перерахування коштів в іноземній валюті Державним казначейством України по погашенню заборгованості на користь Kreditanstalt Fuer Wiederaufbau за угодами №F2101/25 та №F2101/25А від 31.11.1998 року по ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" згідно з узгодженим протоколом про реструктуризацію боргу України з 13.07.2001 року та Угодою від 06.12.2001 року Treuhandkonto Ukraine-Uberweisungen у період з 01.01.1998 року по 31.05.2007 року.

Приймаючи ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вх.№14341 від 20.05.2009 року, вх.№14337 від 20.05.2009 року, вх.№14339 від 20.05.2009 року, вх.№14335 від 20.05.2009 року, заяви Державного казначейства України вх.№209 від 20.05.2009 року, клопотання Міністерства фінансів України щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, але не раніше 22.06.2009 року суд першої інстанції виходив з того, що розглядаючи матеріали справи та докази, суд обмежений строками, передбаченими Законом України „Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом»та з того, що судом було надано достатньо часу для надання додаткових документів.

Так, у відповідності до ч.11.ст.11, ч.1 ст. 15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 3-х місяців після підготовчого засідання суду. Зважаючи на проведення підготовчого засідання 05 жовтня 2007р., а призначення справи до розгляду після направлення Вищим господарським судом відбулося 23.02.2009року, суд повинен враховувати зазначений строк з метою вирішення справи про банкрутство у відповідності до Закону.

Колегія суддів вважає, що враховуючи клопотання СДПІ по роботі з великими платниками податків, представники якої зазначали про недостатність доказів у матеріалах справи, що доводили б обґрунтованість вимог СДПІ, з урахуванням документів, про які йшлося у Постанові Вищого господарського суду від 21.10.2008 р., господарським судом Харківської області цілком обґрунтовано неодноразово відкладався розгляд справи, викликалися у судове засідання повноважні представники інших осіб у відповідності до ст. 30 ГПК України та були витребувані документи на підтвердження або спростування вимог СДПІ.

Отже повноважні представники Міністерства фінансів, Національного банку України, Державного казначейства, ВАТ «Укрексімбанк»неодноразово викликалися господарським судом Харківської області у судове засідання для надання пояснень та витребуваних доказів.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що звернення кредитора з великою кількістю клопотань свідчить не про бажання кредитора з’ясувати обставини справи, а про затягування судового процесу у справі про банкрутство ВАТ «ХТЗ», що зачіпає інтереси інших кредиторів по справі, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів та залишив клопотання без задоволення.

В апеляційній скарзі СДПІ зазначає про порушення судом ст.ст. 64, 86, 87 ГПК України, стверджуючи, що особи, залучені до розгляду справи, не отримували або несвоєчасно отримували ухвали по справі.

Колегія суддів вважає таке твердження апелянта необґрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, ухвала від 09 квітня 2009 року, так і ухвала від 30 квітня 2009 року були направлені СДПІ, розпоряднику майна, боржнику, Міністерству фінансів України, Державному казначейству України, Національному банку України, ВАТ «Укрексімбанк». Проте до суду не було надано жодних доказів в підтвердження отримання з запізненням зазначених ухвал. Крім того, як видно з матеріалів справи, будь-якої інформації щодо неотримання адресатом надісланої кореспонденції з поштової установи до суду не надходило.

Приймаючи ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” м. Харків суми у розмірі 158409995,02 грн. суд першої інстанції виходив з того, що по-перше СДПІ по роботі з великими платниками податків не є належним кредитором по даній справі, по-друге, відповідно до акту про зарахування заборгованості ВАТ “ХТЗ ім. С.Орджонікідзе” перед державою, сума, затвердженого Мінфіном України зарахування повністю поглинала розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою під державні гарантії, по-третє СДПІ по роботі з великими платниками податків не надано документів , які б підтверджували вимоги кредитора на день звернення до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи СДПІ у задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника та встановлюючи, що СДПІ не є належним кредитором по даній справі –обґрунтовує це, положеннями ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 р. № 1002.

СДПІ наполягає на тому, що оскаржувана ухвала суду в частині визнання СДПІ не належним кредитором ґрунтується на неправильному застосуванні вказаних вище норм матеріального права та не застосуванні тих матеріальних норм, що підлягають застосуванню для правильного вирішення справи та вказаного питання зокрема.

Судом при застосуванні положень Постанови КМУ № 1002 від 14.12.1195 р не враховано, чим порушено, положення ч. 2 Заключних положень Бюджетному кодексу України де передбачено, що з моменту набрання чинності цього Кодексу інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, не суперечній йому. А також положення ч. 2 ст. 4 Бюджетному кодексу України де передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються в частині не суперечній положенням Конституції України, даного Кодексу та ЗУ «Про державний бюджет».

Так, згідно положень п. 31 ч. 1 ст. 2, ч. 1, ч. 3 ст. 9 Бюджетному кодексу України зобов’язання по погашенню та обслуговуванню наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії відносяться до інших неподаткових надходжень. Згідно положення п. 30 ст. 23 Бюджетному кодексу України – органами стягнення таких надходжень є податкові, митні та інші державні органи, яким у відповідності з законом надано право стягнення до бюджету таких надходжень.

Законодавець, приписами ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначив у 2007 році органи ДПС України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою по кредитах, залучених державою або під державні гарантії. Наведеному положенню кореспондують приписи п. 11 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»де передбачено, що державні податкові інспекції, серед іншого, виконують функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто органи державної податкової служби України наділені відповідними повноваженнями щодо стягнення заборгованості за іноземними кредитами наданими під державні гарантії.

Крім того оскільки органи державної податкової служби України відносяться до органів стягнення такої заборгованості то звернення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до суду з кредиторською вимогою в порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважається правомірним. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 13.09.2005 року у справі №Б29/59/04.

Оскільки звернення СДПІ по РВПП з вимогою є правомірним, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом у справах №42/299-05, №04/309-04 було встановлено, що відповідно до акту про зарахування заборгованості товариства перед державою №071-211-1 від 22.11.2001року, прострочена заборгованість товариства перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998 №11/16-169 та від 30.11.1998року №11/17-182, зменшується на суму 33 980649,00грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ на визначену дату становить 18956139,77німецьких марок. Як зазначено у п.3 цього акту, товариство відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139, 77німецьких марок (станом на 01.01.2002року –9692121євро) як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами. Судами встановлено, що документально підтверджені витрати державного бюджету станом на 01.10.2005 року складають 7763784,60євро. Тобто сума заліку за актом №071-211-1 від 22.11.2001 року, з урахуванням самостійно сплачених ВАТ “ХТЗ” сум, поглинає розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою та під державні гарантії (Постанова Вищого господарського суду від 05.03.2008 року по справі №42/299-05).

У Постанові від 14.06.2005 року по справі №04/309-04 Вищий господарський суд зазначив, що судами з достовірністю встановлено, а позивачем та прокуратурою не спростовано обставини зарахування відповідачу заборгованості перед державою за іноземними кредитами у сумі 9692121євро і самостійної сплати товариством 69266євро та обумовлене цим погашення цією загальною сумою фактичних витрат держави по простроченій заборгованості за іноземними кредитами станом на 01.06.2004 року у сумі 9677873,16євро. Тобто, сума затвердженого Мінфіном України зарахування повністю поглинала розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою під державні гарантії, що вказує на необґрунтованість вимог СДПІ.

Колегія суддів зазначає, що рішеннями господарського суду у справах № 42/299-05, 04/309-04, що набрали законної сили, було встановлено відсутність спірної заборгованості, з вимогою включення якої СДПІ звернулось у справі № Б-39/109-07 про визнання ВАТ «ХТЗ»банкрутом.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, ст. 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду одної справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони. Керуючись наведеними нормами ГПК України, дослідивши матеріали, що містяться у справі, документи, надані представником боржника, рішення по зазначених вище справах, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів по справах, що розглядались у позовному провадженні по вимогах СДПІ до ВАТ «ХТЗ».

Щодо підтвердження вимог кредитора –СДПІ по РВПП –на вимогу як суду першої інстанції, так і на вимогу апеляційного суду не надано доказів заборгованості перед державою у розмірі 158409995,02 грн. станом на 31.05.2007 року.

Так, до суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали від 21.01.2010 року був наданий лист операційного управління Національного банку України від 22.03.2010 р. з додатками заяв на переказ Держказначейства (24 екземпляри за період з 28.09.1998р. по 26.08.2004р.) та S.W.I.F.T. –повідомлень (24 екземпляри за період з 29.09.1998 по 26.08.2004р.), які вже містяться в матеріалах справи, а саме, були попередньо залучені до матеріалів справи з листом Національного банку України від 18.09.2009 року (зазначеним листом Національного банку України в вересні 2009 р. було залучено до матеріалів справи 40 екземплярів заяв на переказ Держказначейства та 40 екземплярів S.W.I.F.T. –повідомлень).

Зазначені документи, а саме заяви на переказ та S.W.I.F.T. –повідомлення, надані не на підтвердження проведення платежів за відповідними платіжними дорученнями, не мають ніякого доказового значення у справі: не підтверджують витрати державного бюджету та не свідчать про наявність заборгованості боржника перед державним бюджетом.

Головним управлінням Державного казначейства України у Харківській області було надано лист від 02.03.2010 № 06-34/242-1682 з додатками на 82 аркушах. Додатки представлені таблицями відомостей про нарахування пені по іноземних кредитах, перерахування пені по кредитам під державні гарантії, донарахування пені по кредитам під державні гарантії та нарахування пені по кредитам під державні гарантії ВАТ «ХТЗ». Розрахунки надані за період з 2001 по 2006 рік.

Вивчивши зазначені документи, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені) –ст. 611 ЦК України. Як зазначалося вище, ВАТ «ХТЗ»не порушувало свої зобов’язання по погашенню іноземного кредиту в обсязі фактичних витрат державного бюджету, отже нарахування пені є безпідставним.

Крім того, нарахування пеня в період дії мораторію суперечить приписам п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє на протязі провадження у справі про банкрутство (з дня порушення провадження у справі про банкрутство і до припинення провадження у справі по банкрутство), штрафи і пеня за цей період дії мораторію не застосовуються.

Крім того, вимоги СДПІ про стягнення пені в будь-якому випадку не підтверджені як фактичні витрати бюджету, що мають бути стягнені з боржника, надання розрахунків нарахованої пені не має будь-якого доказового значення у справі.

Також, до Суду було надано лист Держказначейства від 19.03.2010 р. з додатками на 170 аркушах, а саме:

1) Погашення заборгованості ВАТ «ХТЗ»перед державним бюджетом, на 1 арк.; 2) Нарахування та сплата відсотків за надання гарантій, на 1 арк.

3)          Копії документів, що підтверджують погашення заборгованості ВАТ «ХТЗ»перед державним бюджетом та сплату відсотків за надання гарантій, на 18 арк.;

4)          Витрати державного бюджету на конвертацію валюти для здійснення платежів, на 3 арк.;

5)          Витрати державного бюджету на погашення та обслуговування іноземного кредиту, на 3 арк.

6)          Копії документів, що підтверджують витрати державного бюджету на конвертацію валюти для здійснення платежів та погашення і обслуговування іноземного кредиту, на 91 арк.;

7)          Лист Головного управління Державного казначейства Харківській області від 19.03.2010р. №06-34/329-2120. на 1 арк.;

8)          Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитними угодами ВАТ «ХТЗ»на 5 арк.;

10)          Реструктуризація (погашення) Україною частини зовнішнього державного боргу України перед Федеративною Республікою Німеччина, за кредитами наданими на підставі договорів, які укладено до 31.12.1998р. на 1 арк.;

11)          Копії документів, що підтверджують реструктуризацію (погашення) Україною частини зовнішнього державного боргу України перед Федеративною Республікою Німеччина, за кредитами наданими на підставі договорів, які укладено до 31.12.1998 року, на 42 арк.;

12)          Розрахунок пені за несвоєчасне погашень зобов’язань за кредитними угодами ВАТ „ХТЗ", на 5 арк.

Зазначені документи, надані не на підтвердження проведення платежів за відповідними платіжними дорученнями, не мають ніякого доказового значення у справі: не підтверджують витрати державного бюджету та не свідчать про наявність заборгованості боржника перед державним бюджетом.

До Суду було надане пояснення Міністерством фінансів України від 24.03.2010 № 31-28-030-07-26 з додатком про інформацію щодо стану простроченої заборгованості ВАТ «ХТЗ»перед Державним бюджетом на 2010 рік. Інформація щодо стану простроченої заборгованості підприємств позичальників перед Державним бюджетом надана за період з 01.01.1998 р. по 01.03.2010 р. у вигляді таблиці на 2-х арк.

Помилковість висновків Мінфіну слідує з помилкового трактування норм матеріального права. Так, Міністерство фінансів в даному поясненні дійшло висновку, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»«регулює відносини щодо виконання державою гарантійних зобов’язань перед іноземними кредиторами», а ч. 2 даної статті «передбачає порядок виконання внутрішніх кредитних угод та сплати належних платежів юридичними особами відповідно до умов внутрішнього договору». Звідси «логічно»зроблений висновок, що в будь-якому разі право стягнення простроченої заборгованості виникає «незалежно від того, чи виконувала держава свої гарантійні зобов’язання за іноземними кредитами».

Зазначені висновки прямо суперечать нормам права, які аналізуються. Так, як частина 1, так і частина 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»регулюють порядок виникнення простроченої заборгованості перед державою у юридичних осіб, зобов’язання яких гарантовані, та порядок її стягнення. Разом з тим, ч. 2 зазначеної статті передбачає умови, коли «угодою з позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів», що не передбачено жодною угодою з боржником та про що було зазначено вище. Таким чином, і порядок стягнення, передбачений частиною 2 ст. 16 є таким, що не може застосовуватись до боржника.

Наведене свідчить про помилковість висновків Мінфіну та їх повну суперечність нормам права, на які дана особа посилається.

Друга частина даного пояснення Мінфіну не містить ні правового обґрунтування, ані посилань на докази наявності заборгованості. Додана до пояснення «Інформація щодо стану простроченої заборгованості є черговою таблицею наданою Мінфіном до матеріалів справи, яка не містить жодного посилання на первинні документи, що підтверджують наявність заборгованості, та, таким чином, не має доказового значення у справі.

АТ «Укрексімбанк»було надано лист від 18.03.2010 № 016-01/1952, адресований Міністерству фінансів України, з додатками за формами 1, 2, 3, 4, 5, 7 та 8 - на 9 аркушах, копії документів, що додаються до зазначених форм на 241 аркуші. Серед доданих документів:

Форма 1 з розрахунком отримання кредиту ВАТ «ХТЗ»у німецьких марках.

До розрахунку додаються банківські документи на німецькій мові, - на 26 арк., які мабуть свідчать про перерахування німецькою кредитною установою банк Кредитанштальт фюр Відерауфбау, м. Франкфурт-на-Майні, ФРН, грошових коштів в іноземній валюті на користь АТ «Укрексімбанк». Це є припущенням, оскільки представлені документи викладені на німецькій мові, без перекладу та, відповідно, не можуть мати доказового значення. Наданий розрахунок та додані документи, в будь-якому випадку не свідчать про наявність витрат державного бюджету та заборгованості боржника за кредитними угодами.

Форма 2 про погашення заборгованості ВАТ «ХТЗ»перед Державним бюджетом з Листами державного казначейства України та S.W.I.F.T. –повідомленнями.

Колегія суддів погоджується з зазначеною у розрахунку сумою, оскільки вона повністю співпадає з сумою погашення заборгованості ВАТ «ХТЗ»за кредитними угодами, що була встановлена в позовному провадженні у справі № АС-42/299-05, підтверджує перевищення розміру сплачених боржником коштів над сумою витрат держави.

Форма 3 - з нарахуванням та сплатою комісії за користування кредитними коштами ВАТ «ХТЗ», до якої додаються листи KFW, S.W.I.F.T. –повідомлення, та листи ДКУ.

Вказані витрати не є фактичними витратами бюджету за іноземним кредитом, отже не є заборгованістю боржника перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, отож не можуть бути стягнуті заявником - цей факт також встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2006р. по справі №42/299-05.

Форма 4 про нарахування та сплату відсотків за користування кредитними коштами ВАТ «ХТЗ». До цієї форми додаються листи KFW, S.W.I.F.T. –повідомлення, та листи МФУ.

Нарахування відсотків є неправомірним, оскільки відсутні доведені заявниками або встановлені рішенням суду боргові зобов’язання, на які такі відсотки можуть нараховуватися. Крім того, відсутні належні первинні документи, що свідчать про фактичні витрати бюджету з нарахованих відсотків.

Форма 5 про нарахування та сплату відсотків за надання гарантій, до якої додано S.W.I.F.T. –повідомлення, позабалансові ордери, прибуткові позабалансові ордери та приходні позабалансові ордери.

Вказані витрати також не є фактичними витратами бюджету за іноземним кредитом, отже не є заборгованістю боржника перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, отож не можуть бути стягнуті заявником - цей факт також встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2006р. по справі №42/299-05.

Форма 7 про витрати Державного бюджету на конвертацію валюти для здійснення платежів. До форми додаються виписки з рахунків ДКУ в НБУ, розпорядження на перерахування до Пенсійного фонду.

З позицією заявника про включення до заявлених вимог витрат на конвертацію валюти не можна погодитись, оскільки такі витрати не були обумовлені контрагентами при укладанні кредитних угод та, відповідно, не можуть бути стягнені.

Як вже встановлено судом СДПІ звернулась до боржника з грошовими вимогами на загальну суму 158409995,02 грн., які складаються з 103758456,16 грн. заборгованості по простроченому боргу за іноземним кредитом, 48924204,43 грн. пені, нарахованої за невиконання зобов’язань за іноземним кредитом, 5727334,43 грн. заборгованості з нарахованої комісії Кабінету Міністрів України за надання гарантій за іноземним кредитом. Таким чином, будь-які інші витрати, розрахунки яких долучаються до матеріалів справи, взагалі не мають розглядатися в зв’язку з тим, що грошові вимоги за ними не були заявлені заявником.

Форма 8 про витрати Державного бюджету на погашення та обслуговування іноземного кредиту з нижченаведеними додатками:

Платіжні доручення: № 2 від 29.09.1996 року в сумі 7828.65 німецьких марок; № 4 від 30.03.1999 року в сумі 11719.53 німецьких марок; № 1 від 28.08.2001 року в сумі 479577.74 німецьких марок (еквівалент 245204.20 євро); № 1 від 09.10.2001 року в сумі 518254.97 євро (еквівалент 1013618.62 німецьких марок); № 1 від 27.12.2001 року в сумі 11723.06 євро (еквівалент 22928.31 німецьких марок); № 1 від 30.01.2002 року в сумі 144993.18 євро; № 1 від 27.02.2002 року в сумі 178217.81 євро; № 1 від 30. 07.2002 року в сумі 99772.26 євро; №1          від 28.08.2002 року в сумі 139712.23 євро; № 1 від 30.01.2003 року в сумі 1233209.39 євро; № 1 від 27.02.2003 року в сумі 1086318.25 євро; № 2 від 31.07.2003 року в сумі 1196984.58 євро; № 1 від 28.08.2003 року в сумі 1051203.85 євро; № 1 від 27.02.2004 року в сумі 1022468.73 євро; № 1 від 27.08.2004 року в сумі 997937.76 євро;

Заяви на переказ: № 243 від 23.12.1998 року в сумі 182876.14 німецьких марок; № 40 від 01.02.1999 року в сумі 90095.46 німецьких марок; № 41 від 01.02.1999 року в сумі 2279700.00 німецьких марок; № 181 від 29.06.1999 року в сумі 10010.40 німецьких марок; № 182 від 29.06.1999 року в сумі 11317.44 німецьких марок; № 244 від 02.08.1999 року в сумі 458070.46 німецьких марок; № 245 від 02.08.1999 року в сумі 2279700.0 німецьких марок; № 324 від 19.10.1999 року в сумі 7627.09 німецьких марок; № 29 від 05.01.2000 року в сумі 225159.51 німецьких марок; № 29 від 05.01.2000 року в сумі 2196.58 німецьких марок;

SWIFT- повідомлення: 29.09.1996 року в сумі 7828.65 німецьких марок; 30.03.1999 року в сумі 11719.53 німецьких марок; 29.08.2001 року в сумі 479577.74 німецьких марок (еквівалент 245204.20 євро); 10.10.2001 року в сумі 518254.97 євро (еквівалент 1013618.62 німецьких марок); 28.12.2001 року в сумі 11723.06 євро (еквівалент 22928.31 німецьких марок); 31.01.2002 року в сумі 144993.18 євро; 28.02.2002 року в сумі 178217.81 євро; 31.07.2002 року в сумі 99772.26 євро; 29.08.2002 року в сумі 139712.23 євро; 31.01.2003 року в сумі 1233209.39 євро; 28.02.2003 року в сумі 1086318.25 євро; 31.07.2003 року в сумі 1196984.58 євро; 29.08.2003 року в сумі 1051203.85 євро; 27.02.2004 року в сумі 1022468.73 євро; 27.08.2004 року в сумі 997937.76 євро.

Також, були додані наступні листи: лист KfW від 14.12.01 щодо нарахування відсотків на суму 749038,86 нім. Марок; лист МФУ від 24.12.02 № 073-114 щодо сплати відсотків за прострочку; лист ДКУ від 07.02.02 № 09-09-34-1028 щодо платежів у загальній сумі 760504,95 євро; лист МФУ від 09.01.03, №27-114щодо здійснення платежу на суму 2954, 19 євро. При цьому, до листів не було надано жодних документів, які б могли підтвердити зазначені в них суми, а значить –зазначені листи не можуть прийматися до уваги як належний доказ.

Як було встановлено раніше, належним доказом проведення фактичних платежів на користь бенефіціара, а отже, належним доказом фактичних витрат державного бюджету, є повідомлення у форматі S.W.I.F.T, складене на підставі платіжних доручень в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.2 Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003р. № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2003р. за № 224/7545 (яке діяло на момент подачі заяви), «повідомленням»є повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті або банківських металах, яке надіслане у форматі міжнародних стандартів за допомогою системи S.W.I.F.T, телекса або іншими засобами передавання інформації на адресу банків-кореспондентів або банків, що беруть участь у переказі коштів в іноземній валюті або банківських металів. Згідно п.1.2 вищевказаного Положення, бенефіціаром є кінцевий отримувач коштів, на рахунок якого зараховуються кошти в іноземній валюті, переказ яких був ініційований за допомогою платіжного доручення в іноземній валюті. Переказані клієнтом кошти в іноземній валюті переходять у власність бенефіціару, починаючи з дня валютування транскордонного переказу. До настання дня валютування сума переказу обліковується в уповноваженому банку, що обслуговує клієнта.

Отже, доказом проведення фактичних платежів є повідомлення у форматі S.W.I.F.T., складене на підставі платіжних доручень в іноземній валюті.

Водночас слід зазначити, що кожного разу до суду надаються різні заяви на переказ і суми, вказані в них, щоразу не співпадають. Це свідчить про безпідставність використання заяв на переказ в якості доказової бази.

Таким чином, було надано платіжні доручення на суму 7935995,10 євро; заяви на переказ на загальну суму 2836009, 82 євро, та S.W.I.F.T –повідомлення на загальну суму 7935995,10 євро.

Отже сума підтверджених фактичних витрат бюджету в сумі 7935995,10 євро кореспондується з сумою витрат держбюджету, встановленою в позовному провадженні у справі № АС-42/ 299-05 та є значно меншою розміру витрат боржника на погашення заборгованості за кредитними угодами, які складають 9761386,92 євро. Рішенням господарського суду Харківської області від 17 січня 2006 року у справі № АС-42/ 299-05 було встановлено позитивну різницю у рахунках на користь ВАТ «ХТЗ».

На даний час жодних документів, що свідчили б про виникнення у боржника заборгованості перед бюджетом після 17.01.2006 р., а також правових підстав виникнення такої заборгованості не надано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" суми у розмірі 158409995,02 грн.

Крім того, що сума заборгованості боржника перед державою не підтверджується первинними документами, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави звернення СДПІ з такою сумою.

Так відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»«конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсними кредиторами визнані «кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство».

Як свідчить з вищезазначених норм в тридцятиденний термін від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство конкурсний кредитор має звернутись до господарського суду з заявою з вимогами до боржника, а також документами, що їх підтверджують, а саме, з документами, що підтверджують невиконання боржником зобов’язань перед конкурсним кредитором після встановленого терміну їх виконання.

Зазначених документів ні заявником, ані особами, залученими до розгляду справи, як до суду першої інстанції, так і протягом всього строку розгляду справи, до суду подано не було, що свідчить про правомірність висновків господарського суду Харківської області, викладених в ухвалі від 20.05.2009 р. та безпідставність вимог СДПІ.

Даний висновок відповідає приписам ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до ч. 1 якого «У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед іноземними кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано Україною, у юридичних осіб, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави, відповідно, переходять права кредитора та право вимагати від боржника погашення такої заборгованості в установленому законом порядку».

Також, у відповідності до п. 3.1. Угоди від 04.05.1998 р. «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України»обов’язок Позичальника щодо відшкодування коштів на користь Гаранта (Міністерства фінансів, що діє від імені Держави) виникає у разі «виникнення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов’язань Гаранта з повернення коштів, за рахунок яких надавався кредит».

Таким чином, оскільки фактично гарантійні зобов’язання не виконувались, кошти Державного бюджету в сумі, що перевищує розмір виконання зобов’язання з боку боржника, на користь іноземного кредитора не сплачувались, відсутні обґрунтовані грошові вимоги СДПІ, як органа стягнення, у справі про банкрутство боржника.

Даний висновок жодним чином не суперечить ч. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено: «Якщо угодою з позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов'язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами».

Так, жодною з наявних угод, а саме, ні кредитною угодою від 05.02.1998 р. № 11/16-169, ні кредитною угодою від 30.11.1998 р. №11/17-182, ні Угодою між Міністерством фінансів України та ВАТ «ХТЗ»«Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань КМУ»від 04.05.98 р. зобов’язання боржника з безпосереднього обслуговування іноземних кредитів не передбачено, що свідчить про неможливість застосування приписів зазначеної норми, а саме ч. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»до боржника.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів у матеріалах справи, що доводили б обґрунтованість вимог СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харків та через недоведеність вимог заявника в цілому, відсутні будь-які підстави для задоволення його вимог.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та Міністерства Фінансів України та залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

           постановила :

Клопотання Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009р. у справі № Б-39/109-07 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Судді Гончар Т. В.

Лакіза В.В.

Постанова підписана 06.04.2010 року.