Рішення № 88343190, 16.03.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа №647/294/20

Провадження № 2/647/158/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю секретаря Татаровської І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача Ташкової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Влада» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «Влада» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, згідно умов якого позивач (Орендодавець) надає, а відповідач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення кадастровий номер 6520687300:02:001:0167 розміром 20,2 га, та кадастровий номер 6520683300:02:001:0168 розміром 29,8 га. Договір укладено строком на 10 років. В порушення істотних умов договору оренди, а саме: п.п. 10, 11, 12 4.3, п. 4.2, відповідач сплатив орендну плату за 2018 та 2019 роки у меншому розмірі ніж передбачено, без урахування індексів інфляції.

Невиконання відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати позивачу у розмірі та на умовах передбачених договором оренди, позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Тобто, порушення відповідачем договору оренди землі в частині сплати орендної плати, є суттєвим порушенням прав та інтересів позивача.

З урахуванням викладеного просила: 1) розірвати договір оренди землі від 20 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Влада» щодо права оренди на земельні ділянки, розташовані на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастрові номери 6520687300:02:001:0167 та 6520687300:02:001:0168; 2) зобов`язати фермерське господарство «Влада» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6520687300:02:001:0167 та 6520687300:02:001:0168; 3) стягнути з фермерського господарства «Влада» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 197013,70 гривень та пеню у розмірі 5110,02 гривень; 4) стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6300 грн.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 31 січня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач та її представник наполягали на своїх позовних вимогах, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Ташкова А.О. в судовому засіданні позов не визнала.

Надала відзив, у якому свої заперечення обґрунтовувала наступним. Підставою для розірвання договору оренди землі позивач вважає наявність заборгованості з орендної плати, в зв`язку з виплатою в 2018-2019 pp. орендної плати не в повному обсязі.

Зі змісту ст.ст. 1, 13 Закону №161-XIV випливає, що основною метою договору оренди земельної ділянки та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати. У свою чергу, недотримання умов договору у частині сплати орендної плати є наслідком його розірвання. Так, відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗКУ підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Проте, слід зазначити, що підстава для розірвання договору виникає лише тоді, коли орендар взагалі не сплачує орендну плату.

Остаточну крапку у цьому питанні поставлено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 484/3687/16-ц.

Ця справа стосувалася розірвання договору оренди землі з підстави неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором, а саме сплати орендної плати не в повному обсязі. Верховний Суд дійшов висновку, що під «систематичністю» розуміється два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором.

Слід зазначити, що у подібних спорах фундаментальне значення, крім ознаки «систематичність», має тлумачення терміну «несплата орендної плати». Це питання також вирішувалося під час розгляду зазначеної справи, оскільки в даному випадку мала місце саме сплата орендної плати у меншому розмірі.

Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Отже встановлено, що підстава для розірвання договору виникає лише тоді, коли орендар взагалі не сплачує орендну плату.

Якщо ж орендар виплачує орендну плату, але у меншому розмірі, то орендодавець має право вимагати її сплати орендної плати в повному обсязі та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі.

Разом з тим, відповідач заперечує про наявність заборгованості, орендну плату за 2018-2019рр. виплачено своєчасно та в повному розмірі, твердження позивача є надуманими та необґрунтованими.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено наступне.

20 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, згідно умов якого позивач (Орендодавець) надає, а відповідач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення кадастровий номер 6520687300:02:001:0167 розміром 20,2 га, та кадастровий номер 6520683300:02:001:0168 розміром 29,8 га. (а.с. 11-13)

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.12.2017 року земельні ділянки площею 50 га передані в оренду відповідачу (а.с. 14). Згідно п. 8 Договору оренди його укладено на 10 років з моменту його державної реєстрації.

Згідно п. 9 Договору оренди, орендна плата сплачується Орендарем щороку у розмірі 1200 гривень за 1га. За домовленістю із керівником ФГ «Влада» ОСОБА_3 орендна плата мала сплачуватись Орендодавцю у розмірі 1200,00 грн. за гектар без вирахування податків та зборів, що підтверджується розпискою від 25.08.2017 року (а.с. 17).

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору оренди щодо розміру сплати орендної плати у нього утворилася заборгованість перед Позивачем, а саме за 2018 рік - 17033,40 грн. та за 2019 рік - 1980,30 грн., а всього 19013,70 грн.

Крім цього, у зв`язку з простроченням виплати орендної плати позивач просить суд стягнути з Відповідача передбачену договором пеню за прострочення сплати орендної плати за 2018 рік, згідно п. 12 Договору оренди в розмірі 5110,02 грн.

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У пункті 10 договору оренди землі від 20 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Влада», сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (а. с. 11).

Згідно п. 11 Договору оренди, орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Згідно п. 12 Договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 29 Договору оренди, Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору оренди відповідач сплатив на користь позивача: у 2018 році - 36000,00 грн., у 2019 році - 48300,00 грн. За 2018 рік частина орендної плати сплачена у жовтні 2018 року. Документів про передачу грошових коштів в якості орендної плати за 2018 рік сторони не складали.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що були свідками того, як в жовтні 2018 року з ОСОБА_1 проводилось розраховування за орендну плату. До неї додому приїхав чоловік, який представився зятем власника ФГ «Влада», останній привіз кошти в розмірі 1300 доларів США, сказав що це орендна плата за 30 га, а орендну плату за 20 га (решту орендної плати) обіцяв привезти пізніше.

За 2019 рік орендна плата сплачена у грудні 2019 року шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок позивача, що підтверджується копією квитанції від 09.12.2019 року (а.с. 32). Зазначена обставина не заперечувалась сторонами в судовому засіданні.

Проте, відповідач сплатив орендну плату за 2018 та 2019 роки у меншому розмірі ніж передбачено Договором оренди. Так, згідно умов Договору оренди землі орендна плата сплачується щороку у розмірі 1200 грн. за 1 га, площа земельних ділянок складає 50 га. Таким чином, розмір орендної плати за договором становить 60000,00 грн. в рік.

З орендної плати, що визначена договором оренди утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір в загальному розмірі 19,5%.

З урахуванням наведеного розмір орендної плати після утримання податків та зборів за Договором оренди складає: 1) 2018 рік 60000,00 грн. - 19,5% = 48300,00 грн. в рік; 2) 2019 рік 60000,00 грн. - 19,5% = 48 300,00 грн. в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю за Договором оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно інформації взятої з офіційного сайту Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) складають: за 2018 рік - 109,8%; за 2019 рік - 104,1% (а.с. 10).

Таким чином, з урахуванням індексів інфляції, кінцевий розмір орендної плати, що підлягає сплаті позивачу складає:

2018 рік: 48 300,00 х 109,8% = 53 033,40 грн. (сплачено фактично 36 000,00 грн.)

2019 рік: 48 300,00 х 104,1% = 50 280,30 грн. (сплачено фактично 48 300,00 грн.)

Враховуючи, що договором оренди строк сплати орендної плати встановлено до 31 грудня поточного року і вищевказані суми орендної плати відповідачем до цього часу не сплачені та станом на дату подачі позову у відповідача перед позивачем наявна сплата орендної плати не у повному обсязі за два роки оренди (2018 р. та 2019 р.).

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору оренди щодо розміру сплати орендної плати у нього утворилася заборгованість перед позивачем, а саме: за 2018 рік - 17033,40 грн. та за 2019 рік - 1980,30 грн., а всього 19013,70 грн.

Крім цього, у зв`язку з простроченням виплати орендної плати підлягає стягненню передбачена договором пеня за прострочення сплати орендної плати за 2018 рік, згідно п. 12 Договору оренди в розмірі 5110,02 грн.

Представником відповідача надано копію квитанції від 20.02.2020 року про перерахування ОСОБА_1 на виконання п.10 договору оренди землі за 2019 рік коштів у розмірі 2000 грн. (а.с. 32). Позивач звернулася до суду з позовом 30.01.2020 року, таким чином зазначені кошти внесені з порушенням строків, передбачених п. 11 договору оренди та після звернення позивача до суду.

Згідно п. 34 Договору оренди, Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її індексації, а також те, що систематична несплата орендної плати є порушенням істотних умов договору, тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання. В зв`язку з цим, договір оренди землі, укладений між сторонами, слід розірвати.

У зв`язку з розірванням договору оренди земельні ділянки підлягають поверненню позивачу.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній сплаті за 2018-2019 року в загальній сумі 17013,70 гривень (загальна заборгованість по орендній платі за 2018 та 2019 роки у розмірі 19013,70 грн. мінус 2000 гривень сплачених відповідачем після звернення позивача до суду) та пеня у розмірі 5110,02 грн.

Суд вважає недовеним твердження відповідача про те, що заборгованість по сплаті орендної плати за 2018 рік відсутня, оскільки він не надав жодного доказу яким це підтверджується.

Суд не погоджується з позицією відповідача, про те, що неповна сплата орендної плати та несплата індексації орендної плати не є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки зазначене спростовується наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду, згідно яких систематична сплата орендної плати не у повному обсязі (у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що індексація орендної плати за 2019 рік була сплачена у 2020 році тому, що тільки у січні 2020 року був визначений індекс інфляції за 2019 рік. Так, за умовами договору оренди (п. 10, 11 договору) обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року з урахуванням індексу інфляції. Тобто, орендна плата виплачується до 31 грудня поточного року вже з урахуванням індексу інфляції. Індекс інфляції визначається щомісячно, тому перешкод для виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції не було.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не мав номера банківської картки позивача, тому не мав змогу перевести орендну плату за 2018 рік на рахунок позивача, а мав змогу сплатити кошти лише готівкою, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до ч.1 ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України, передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подала суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 22.01.2020 року з Додатком 1, акт приймання-передачі виконаних робіт від 16.03.2020 року (а.с. 50-52).

Аналізуючи надані позивачем до суду докази, підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що відсутні належні документи, що свідчать про оплату гонорару пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншій банківський документ, касові чеки та інше).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу, таким чином відсутні підстави для відшкодування таких витрат відсутні.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1681,60 гривень, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 1614,34 гривень, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 20 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Влада» щодо права оренди на земельні ділянки, розташовані на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастрові номери 6520687300:02:001:0167 та 6520687300:02:001:0168.

Зобов`язати фермерське господарство «Влада» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6520687300:02:001:0167 та 6520687300:02:001:0168.

Стягнути з фермерського господарства «Влада» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 17013,70 гривень та пеню у розмірі 5110,02 гривень.

Стягнути з фермерського господарства «Влада» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1614,34 гривень пропорційно до розміру задоволених вимог.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.03.2020 року.

Суддя Р.Р.Волошин