Рішення № 88343024, 12.03.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6408/19

Провадження № 2/635/801/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку набувальної давності, перерозподіл ідеальних часток в житловому будинку та визнання права власності на житловий будинок в цілому,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області, яким просить визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; перерозподілити ідеальні частки в житловому будинку та визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою, з надвірними будівлями і спорудами, а саме: А1 – житловий будинок, житловою площею 36,80 кв.м, літ. «Б» - сарай, літ. «В» - льох, літ. «У» - вбиральня.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником Ѕ частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Цидибрагою С.О. 18 червня 2004 року за реєстровим №2214. Інша Ѕ частина спірного домоволодіння належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 До теперішнього часу належна ОСОБА_2 частка спірного майна ніким не успадкована. Позивач весь час проживає у спірному будинку, а з 2003 року – повністю його утримує, у тому числі і ту частину, яка належала ОСОБА_2 . З часу смерті ОСОБА_2 ніхто інший, окрім позивача, не прицмає участі у витратах на управління, утримання та збереження спірного майна, у тому числі, сплати обов`язкових платежів. Позивач вважає, що вона відкрито, безперервно володіє вказаною частиною спірного майна понад десять років, а отже за нею може бути визнано право власності в порядку набувальної давності на Ѕ частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить померлій ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2019 року за клопотанням позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку набувальної давності та перерозподіл ідеальних часток в житловому будинку замінено первісного відповідача – Виконачий комітет Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області на Мереф`янську міську раду Харківського району Харківської області та за заявою позивача витребувано з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області відомості про те, чи подавались ким-небудь заяви про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про те, чи видавалося кому-небудь свідоцтво про спадщину на Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зазначеної ухвали в частині витребування доказів 01 листопада 2019 року завідувачем Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Кормілець Ю.М. надані відповідні документи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2019 підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Мереф`янска міська рада Харківського району Харківської області у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 належить на праві власності Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Цидибрагою С.О. 18 червня 2004 року за реєстровим №2214. Зазначені обставини також підтверджуються довідкою Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» №319 від 12 серпня 2019 року.

Згідно інформації, наданої виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області від 14 березня 2017 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту довідки Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» №319 від 12 серпня 2019 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 наледжить: в Ѕ частині ОСОБА_2 на підставі рішення Народного суду Харківського району Харківської області від 03 жовтня 1972 року, справа № 2-1266, в Ѕ частині – ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Херсонського обласного управління юстиції 09 жовтня 2003 року.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 22 жовтня 2019 року, вих.№4373/01.16 вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто із спадкоємців не звертався, спадкова справа не відкрита. Свідоцтво про право на спадщину держнотконтора не видавала.

Зі змісту акту, складеного 24 червня 2019 року депутатом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у будинку АДРЕСА_1 ; після смерті ОСОБА_2 з 2004 року користується вказаним житловим будинком в цілому, утримує його, проводить ремонт та сплачує витрати за комунальні послуги.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

Зазначені висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі № №910/17274/17, у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року по справі № 920/999/16.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем ОСОБА_1 надані достатні докази на підвердження її добросовісного, відкритого та безперервного володіння понад 10 років спірною 1/2 частиною житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно з 2003 року добросовісно, відкрито та постійно володіє вказаною частиною житлового будинку, утримує її, проводить ремонт та сплачує витрати за комунальні послуги, а отже бере участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку у цілому.

Отже, судом встановлено, що позивачем дотримані всі умови набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , в даному випадку позивача, відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які б претендували на вказану частину спірного майна, законність, добросовісність, відкритість, безперервність та сплив установлених ЦК строків володіння ОСОБА_1 вказаним майном, а також відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за напувальною давністю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області в частині визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку набувальної давності після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовані позивачем та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про перерозподіл ідеальних часток та визнання права власності на житловий будинок в цілому, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Поняття ідеальна частка застосовується лише щодо права власності на спільне майно та є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. У даному випадку спірний житловий будинок поділений на дві частини, кожна з яких є виділеною та на кожну з яких є оформлене відповідно до закону право приватної власності, отже вимога про перерозподіл ідеальних часток взагалі є недоречною, а питання про визнання права власності за позивачем на будинок у цілому є неможливим, оскільки позивач вже є власником Ѕ частини вказаного будинку за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Цидибрагою С.О. 18 червня 2004 року за реєстровим №2214, та за нею визнано право власності на іншу Ѕ частину будинку у порядку набувальної давності, тому повторне визнання права власності за позивачем на майно у цілому, власником якого він вже є, суд вважає безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку набувальної давності, перерозподіл ідеальних часток в житловому будинку та визнання права власності на житловий будинок в цілому – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку набувальної давності.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Мереф`янскої міської ради Харківського району Харківської області про перерозподіл ідеальних часток про визнання права власності на житловий будинок в цілому - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Відповідач: Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04058692, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, 213.

Повне рішення складено 20 березня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко