Рішення № 88342967, 27.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2020 Справа №607/13424/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

за участю секретаря Грабської Ю.І.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Шевченка О.В. (надалі – ПАТ «Банк Форум») 30 жовтня 2017 року звернулося в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2008 року між АКБ «Форум», яке змінило найменування на ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №219/08/26 Nmv у відповідності з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 46920 доларів США для придбання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який позичальник зобов`язався прийняти та повернути банку в строк до 12.07.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 13% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 15.07.2008 року було укладено договір поруки №150/26/03 відповідно до якого остання зобов`язалась відповідати перед позивачем за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту у повному обсязі. Позивачем в повному обсязі виконано свої зобов`язання за договором та надано відповідачу кредит у обумовленому розмірі. ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором кредиту не виконує та порушує умови договору щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування в порядку визначеному договором, внаслідок чого станом на 01.09.2017 року утворилася заборгованість за договором кредиту від 15.07.2008 року №219/08/26 Nmv, яка становить 59847,37 доларів США, з яких: 7003,35 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, що станом на день подання позову еквівалентно 188220,50 грн.; 27144,00 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, що еквівалентно 729516,20 грн.; 13133,42 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 352970,92 грн.; 382,26 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 10273,54 грн.; 12184,34 долари США-пеня за кредитом та відсотками, що еквівалентно 327463,65 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів, а також 5000 грн.-штраф, за порушення умов кредитного договору та сплачений судовий збір в розмірі 24047,62 грн.

Ухвалою суду від 02 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі №607/13424/17 за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Шевченка О.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено її до судового розгляду.

16 квітня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року у розмірі 59847(п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок сім) доларів США 37 центів, що еквівалентно 1608444(один мільйон шістсот вісім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 81 коп. з яких: 7003(сім тисяч три)доларів США 35 центів- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, що еквівалентно 188220(сто вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять) гривень 50 коп.; 27144(двадцять сім тисяч сто сорок чотири) долари США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, що еквівалентно 729516(сімсот двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять)гривень 20 коп.; 13133(тринадцять тисяч сто тридцять три) долари США 42 центи - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 352970(триста п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 92 коп.; 382(триста вісімдесят два) долари США 26 центів- поточна заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 10273(десять тисяч двісті сімдесят три) гривні 54 коп..; 12184(дванадцять тисяч сто вісімдесят чотири) долари США 34 центи-пеня за кредитом та відсотками, що еквівалентно 327463(триста двадцять сім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 65 коп. та 5000(п`ять тисяч) гривень штрафу, а також 24047,62 грн. сплаченого судового збору по 12023,81 грн. з кожного.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року проведено заміну стягувача за виконавчим листом №607/13424/17, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19.10.2018 року на підставі рішення суду від 16.04.2018 року, а саме: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» замінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА»(04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8А, офіс 111, код ЄДРПОУ 41264766), яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»(надалі-ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»).

Ухвалою суду від 19 липня 2019 року заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року в справі №607/13424/17 за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Шевченка О.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено вказану справу до розгляду в загальному порядку.

18 жовтня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшли відзив на позов та заява про застосування позовної давності в яких остання вказала, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Веста» не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що позивачем пропущено строк позовної давності. Зазначила, що у відповідності до п.2.3, 2.7 кредитного договору №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року повернення кредиту повинне відбуватись щомісячно, а відсотків щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом. Дата останнього платежу за кредитом та відсотками становить 20 вересня 2014 року, а тому при відсутності чергового платежу у зазначений строк позивачу стало відомо про порушення його прав і саме з цього часу почався перебіг трьохрічного строку позовної давності, який сплинув 20 вересня 2017 року, однак позивач звернувся до суду лише 16 квітня 2018 року, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність впливла і до додаткової вимоги, а згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, вимога позивача щодо сплати пені за прострочення сплати кредиту та процентів не підлягає до задоволення у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Також вказала, що із наданого позивачем розрахунку вбачається, що до стягнення з відповідачів підлягає заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 01 вересня 2017 року, при цьому у позові не зазначено періоди, за які виникла вказана заборгованість. Проте, зазначається, що після 16 вересня 2014 року позичальник припинив сплачувати платежі за кредитом. Водночас, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04 грудня 2015 року з відповідачів стягнуто солідарно в користь ПАТ «Банк Форум» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Веста» заборгованість за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року, яка утворилася за період з 21 жовтня 2014 року по 23 липня 2015 року. Вказане рішення суду набрало законної сили та на даний час перебуває на виконанні. З наведеного вбачається, що у розмір заборгованості за кредитом, вказаний у позовній заяві та нарахований за період з 21 жовтня 2014 року по 31 серпня 2017 року, включено період за який заборгованість за кредитом вже стягнута з відповідачів судовим рішенням Суворовського районного суду м. Херсона. Тому, повторне стягнення з відповідачів заборгованості за одне й те саме зобов`язання призведе до подвійної відповідальності, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині відповідач вважає необґрунтованими. Крім цього, вказала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом за період з 24 липня 2015 року по 31 серпня 2017 року не підтверджений належними та допустимими доказами, містить намагання стягнути з неї, як поручителя безпідставні борги, а також двічі притягнути до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Із врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом у виді основної суми та нарахованих відсотків. Також відповідач вважає, що договір про відступлення прав вимоги №002/19/5 від 26 березня 2019 року, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» є нікчемним, оскільки законодавством не передбачено продаж валютних кредитів особам, які не мають на це відповідної ліцензії.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позов та заяві про застосування позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового засідання належно повідомлявся.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1.1. Статуту ПАТ «БАНК ФОРУМ» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів від 15.07.2010 року, Банк змінив своє найменування з Акціонерного комерційного банку «Форум» на Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ».

Судом установлено, що 15 липня 2008 року між АКБ «ФОРУМ», яке змінило своє найменування на ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №219/08/26 Nmv, у відповідності з умовами котрого банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 46920 доларів США для придбання житлового будинку загальною площею 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а останній, в свою чергу, зобов`язався прийняти вищезазначені грошові кошти та повернути кредит у повному обсязі, в терміни та в розмірах встановлених договором, та в строк не пізніше 12 липня 2028 року повернути їх позивачу із сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 13 % річних-п.п.1.1-1.3 кредитного договору.

Згідно п.2.5 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з п.2.7 договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені договором є підставою для вимоги дострокового повернення коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами,неустойки.

Пунктами 2.6, 2.7 кредитного договору передбачено, що сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, і рік, рівний 360 днів. Проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок № НОМЕР_1 в ТФ АКБ «Форум», щомісячно, не пізніше 26-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.

Пунктами 3.2.2, 3.2.5 договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, а також у випадку невиконання чи неналежного позичальником та/або поручителем зобов`язань за договорами,які є забезпеченням виконання зобов`язань. Стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.

У відповідності до п.4.1 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми наповнення кредиту та/або несплачених процентів.

За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п.3.3(крім п.3.3.2 договору) позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п.5.3 кредитного договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов`язань, передбачених п.3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15-денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором №219/08/26 Nmv між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 15 липня 2008 року укладено договір поруки №150/26/03.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1 договору поруки ОСОБА_3 зобов`язалась відповідати перед позивачем по зобов`язаннях ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року в повному обсязі. Позичальник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Як встановлено судом, позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредит в обумовленому розмірі у сумі 46920 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №6596 від 16 липня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року належним чином не виконав та з 16 вересня 2014 року припинив вносити платежі за кредитом та нарахованими відсотками.

25 березня 2015 року у зв`язку з невиконанням позичальником умов вищезазначеного кредитного договору і наявністю простроченої заборгованості ПАТ «БАНК ФОРУМ» направило на відомі банку адреси відповідачів вимогу про дострокове виконання зобов`язань за вих.. №4534/1.2, № 4535/1.2, №4536/1.2 та погашення заборгованості за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року протягом семи робочих днів з дня отримання зазначеної вимоги, які залишені відповідачами без відповіді.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 01 березня 2016 року, з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто солідарно в користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» заборгованість за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року, що утворилася станом на 24 липня 2015 року у розмірі 38168,17 доларів США, 34388,23 грн. пені, нарахованої за порушення графіку повернення кредиту та відсотків за період з 21 жовтня 2014 року по 23 липня 2015 року та 5000 грн. штрафу за порушення зобов`язання по страхуванню предмету застави, а також 3654 грн. сплаченого судового збору та 168 грн. за публікацію оголошення а пресі пропорційно, у рівних частинах з кожного.

26 березня 2019 року між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5.

Згідно п.1 договору про відступлення прав вимоги за цим договором банк відступає новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, зазначених у Додатку№1, Додатку №1.1, Додатку №1.2 та Акті №1 приймання-передачі документації до цього Договору-Боржників, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, Договорами поруки та договорами іпотеки(іпотечними договорами). З урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно Додатку №1, Додатку №1.1., Додатку №1.2 та акту №1 приймання-передачі документації до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначених цим Договором.

У відповідності до витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №0002/19/5 від 26.03.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Частиною першою ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту статтей 610, 611, 612 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною першою ст.624 ЦК України передбачено, що в разі якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.549 ЦК штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пеня як вид неустойки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання. Таким чином, пеня та штраф як види неустойки застосовуються за різні порушення умов зобов`язань.

Умовами, укладеного між сторонами кредитного договору передбачено умови сплати штрафу та пені.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року, останній платіж за кредитом та нарахованими відсотками внесено відповідачем ОСОБА_2 16.09.2014 року.

Станом на 01.09.2017 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить: 7003,35 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, що еквівалентно 188220,50 грн.; 27144,00 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, що еквівалентно 729516,20 грн.; 13133,42 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 352970,92 грн.; 382,26 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, що еквівалентно 10273,54 грн.; 12184,34 долари США-пеня за кредитом та відсотками, що еквівалентно 327463,65 грн., а всього в загальній сумі 59847,37 доларів США, що еквівалентно 1608444,81 грн. та 5000,00 грн. – штраф.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 зробила висновок згідно з яким припис абзацу 2 частини першої ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування . Відтак право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, в даному випадку позивач, направивши позичальнику та поручителю 25 березня 2014 року вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої ст.1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання.

З огляду на наведене, після пред`явлення зазначеної вимоги у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом.

Однак, як слідує із вищевказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року, після направлення відповідачам вимог про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором позивач продовжив здійснювати нарахування процентів за кредитом та включив їх до загальної суми боргу, яку просить стягнути з відповідачів.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

З досліджених судом доказів вбачається, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04 грудня 2015 року з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року, що утворилася станом на 24 липня 2015 року у розмірі 38168,17 доларів США, з яких: 34147,35 доларів США-заборгованість по кредиту та 4020,82 доларів США- заборгованість по відсотках, а також 34388,23 грн. пені, нарахованої за порушення графіку повернення кредиту та відсотків за період з 21 жовтня 2014 року по 23 липня 2015 року та 5000 грн. штрафу.

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що заборгованість за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15 липня 2008 року вже стягнута з відповідачів у справі у повному обсязі згідно попереднього рішення суду від 04 грудня 2015 року, суд приходить до висновку, що повторне стягнення кредиту, всупереч положенням ст.61 Конституції України, призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання.

У ст.1050 ЦК передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у вказаній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» не може вважатися кредитором за борговими зобов`язаннями відповідачів у зв`язку із відсутністю у нього генеральної ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій, суд до уваги не бере з наступних підстав.

Частиною 1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) переданням ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом-ст. 514 ЦК України.

У відповідності до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог ст.192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст.533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.11 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв`язку з цим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшов до висновку, що суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом-ч. 6 ст.81 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» не надано та судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за його безпідставністю, оскільки у позивача було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню, нараховані в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків, передбачених ст.625 ЦК України позивач не заявляв. Зважаючи на те, що суд прийшов до переконання про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_3 відсутні.

В силу вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 549-551, 610-612, 624, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №219/08/26 Nmv від 15.07.2008 року – відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», 04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8А, офіс 111, код ЄДРПОУ 41264766.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич