Постанова № 88340852, 17.03.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/2513/13-к

1-кп/467/51/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

суддів Догарєвої І.О., Кірімової О.М.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Мокряк І.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Соколік В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області заяву захисника Соколіка В.Д. про відвід складу суду,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12013160190000150, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2013 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Соколік Д.В. заявив відвід складу суду, мотивуючи його тим, що колегія суддів призначила судовий розгляді на підставі обвинувального акту, недоліки якого прокурором усунуто не було.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_1 не було надано можливість висловлювати свою думку, а також його було незаконно видалено із зали судових засідань.

До того ж, колегія суддів не брала до уваги доречні доводи сторони захисту, що усе в сукупності викликає сумнів в об`єктивності і неупередженості суду.

Обвинувачений підтримав заявлений його захисником відвід.

Прокурор в судовому засіданні вважав вказані захисником підстави для відводу складу суду необґрунтованими, а сам заявлений відвід намаганням затягнути розгляд справи.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, зі слів захисника, через здійснення карантинних заходів, однак, про його дату, час і місце повідомлений належно.

Потерпілі в судове засідання також не з`явились, зокрема, відомості про місце перебування потерпілого ОСОБА_3 , наразі невідомі.

За таких обставин, у порядку ч.1 ст. 81 КПК України, за умови здійснення судового провадження колегіально, суд, заслухавши позицію сторін із даного питання, виходив із такого.

Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Тож, у даному випадку має місце заявлений відвід складу суду з підстави, визначеної п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, як то, із посиланням на обставини, що викликають сумнів в його неупередженості.

Однак, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного ( рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна Wettstein, п. 43).

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( рішення у справах «Фей проти Австрії"» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя (суд) є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Між тим, у цьому випадку, проаналізувавши вказані захисником обставини, як підставу для заявленого ним відводу, слід дійти висновку лише про незгоду сторони захисту із процесуальними діяти суду, що учинені ним в рамках цього кримінального провадження.

Вказане, зокрема, простежується із даних протоколів судових засідань, що проведені у справі.

Одночасно, не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи цим складом суду і викликали б необхідність його відводу.

Отже, відсутня будь - яка інформація, яка б указувала на те, що даний склад суду не є безстороннім, а тому доводи заявника не можна вважати об`єктивно обґрунтованими.

При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями організаційного характеру не є підставою його відводу.

У ході цього розгляду не установлено з боку складу суду умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.

Як наслідок, суд, піддавши аналізу матеріали судового провадження у контексті наведених заявником підстав, у порядку ст. 94 КПК України, не убачає передумов для відводу складу суду.

І відповідно, приходить до висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

З цих мотивів, керуючись положеннями ст.ст. 75-76,80-81, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви захисника Соколіка В.Д. про відвід складу суду від розгляду кримінальної справи № 473/2513/13-к - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Головуючий І.В. Явіца

Судді І.О. Догарєва

О.М. Кірімова