Рішення № 88340637, 19.03.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11085/19

Провадження № 2/463/626/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді – Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.10.2013 року у розмірі 33818,09 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.10.2013 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,0 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 31.10.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 33818,09 гривень, з яких: 198,78 гривень – заборгованість за кредитом; 27715,73 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3817,0 гривень – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500,0 гривень – штраф (фіксована частина); 1586,58 гривень штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 33818,09 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.

Справа поступила до суду 24.12.2019 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 21.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

17 лютого 2020 року на адресу суду поступив відзив від відповідача на позовну заяву. Вважає, що слід застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог у відповідності до вимог ст.257 ЦПК України. Кредитний договір був укладений у жовтні 2013 року строком дії до жовтня 2015 року. На даний час строк дії укладеного договору завершився та такий не був пролонгований відповідачем, тому до вказаних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, який становить 3 роки та завершився у жовтня 2018 року, водночас банк звернувся із позовом до суду лише 24.12.2019 року. Вказані вимоги закону слід застосувати як до основної вимоги, так і додаткових вимог про стягнення процентів, комісії та неустойки. Звертає увагу суду на те, що строк позовної давності не переривався сплатою чергових платежів за кредитом. Крім цього, зазначає, що позивачем не доведено факт існування між сторонами кредитних правовідносин та що йому банком надавались відповідні кошти. Розрахунок заборгованості не відповідає дійсності і є одностороннім відображенням арифметичних сум. Жодним чином не підтверджує здійснення фінансових операцій. Наявна у матеріалах справи анкета-заява не свідчить про виникнення зобов`язальних відносин між сторонами. Правила кредитування відповідач не підписував та з такими не був ознайомлений.

Відтак, він не був проінформований про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту. Крім цього, судова практика свідчить про те, що у разі перевищення нарахованого розміру неустойки над сумою заборгованості її необхідно зменшити до суми, що не перевищує основного боргу. Тому у випадку, якщо суд не дійде до висновку про можливість застосування наслідків спливу строку позовної давності, просить зменшити розмір неустойки. Одночасно, заперечує щодо одночасного стягнення пені та штрафів, які свідчать про подвійну відповідальність за одне порушення, що не передбачено діючим законодавством. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів та неустойки у повному обсязі, оскільки такі не були узгоджені сторонами у письмовій формі, а щодо суми основного боргу обмежитись лише тими сумами чергових платежів щодо яких не спливли строки позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду. Від відповідача надійшли заперечення щодо позовних вимог позивача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд прийшов до висновку, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи та слід ухвалити рішення на підставі поданих суду доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 19.03.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7), відповідно до укладеного договору № б/н від 23.10.2013 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,0 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7).

Відтак, укладений між сторонами договір складається з анкети-заяви підписаної позичальником (а.с.7) та витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.9-32).

Згідно з представленого розрахунку позивача (а.с.5-6), станом на 31.10.2019 року заборгованість позичальника перед банком становить 38818,09 гривень, з яких: 198,78 гривень – заборгованість за кредитом; 27715,73 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3817,0 гривень – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500,0 гривень – штраф (фіксована частина); 1586,58 гривень штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.10.2013 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені, штрафних санкцій, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.10.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.12.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 23.10.2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна наведеним вище висновкам суду правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), яка відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33619,31 гривень, що складається з процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій, та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 198,78 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту.

Водночас, щодо поданої заяви відповідачем про застосування строку позовної давності до правовідносин за кредитним договором № б/н від 23.10.2013 року, судом не здобуто підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено, що відповідачем нерегулярно, але здійснювались оплати заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.10.2013 року, останній раз 02.02.2019 року відповідачем було здійснено останню оплату з погашення заборгованості за кредитом у сумі 100,0 гривень, із позовом банк звернувся до суду 24.12.2019 року, тобто у межах встановленого трирічного строку позовної давності з моменту порушення його права щодо виконання боржником обов`язку з повернення фактичної отриманої суми коштів, тому з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 198,78 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1921,0 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2013 року у розмірі 198,78 гривень (сто дев`яносто вісім гривень 78 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1921,0 гривень судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення через Личаківський районний суд м.Львова до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д (адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50), код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Р.Р.Грицко