Ухвала суду № 88340383, 19.03.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/386/20

Провадження № 2/943/1191/2020

У Х В А Л А

про відвід судді

19 березня 2020 року

Суддя Буський районний суд Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовомОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Тодеренчук С.І. звернувся до суду з означеним позовом, просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 345/5 від 03.02.2020 (зі змінами № 408/5 від 03.02.2020) та зобов`язати Департамент нотаріату та державної реєстрації поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, які скасовані вищевказаним наказом Міністерства юстиції України. Також просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити дію вищевказаного наказу Міністерства юстиції України, заборонити вносити будь-які зміни до установчих документів ПП «ПРОДУКТИ – КАРГІЛ», а також заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав за реєстраційними номерами №№ 1933620346206, 1933613446206, 1933601546206, 1933611746206, 1933603946206 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана справа, після повторного авторозподілу справи, внаслідок самовідводу судді Коса І.Б., надійшла до мого провадження.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Журибіди Б.М., посилаючись на те, що наявні обставини, що викликають сумнів в неупередженості, об`єктивності судді. Зокрема вказує що слідчим суддею Журибіда М.В в межах судової справи №440/1734/15-к постановлено ухвалу від 11 березня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140170000570 від 03 листопада 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.1, 358, ч.3, 358 ч.4, 356 КК України, в тому числі щодо новоствореного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 . Також цим суддею були винесені інші ухвали у справі №440/1734/15-к про арешт майна, що було придбане ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, суддею винесено ухвалу про арешт майна від 01.11.2019 року, якою накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , 28.10.2019 року винесено ухвалу про арешт арешт на об`єкти нерухомого майна, належні ПП «Продукти-Каргіл» також винесено інші ухвали по даному кримінальному кримінальному провадженні. Враховуючи наведене, що суддя своїми діями, при винесенні даних ухвал, висловив свою упереджену думку, та вже сформував своє бачення щодо статусу та приналежності нерухомого майна ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, доводи даної заяви, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1-3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною першою статті 76 КПК України виключає участь судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Так, мною як слідчим суддею винесено ряд процесуальних документів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140170000570 від 03 листопада 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.1, 358, ч.3, 358 ч.4, 356 КК України, винесено ухвали про арешт майна в тому числі щодо нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 , арешт на об`єкти нерухомого майна ПП «Продукти-Каргіл», зокрема ухвала про арешт майна від 28.10.2019 року, 01.11.2019 року, 11.03.2020 року, які були оскаржені позивачем ОСОБА_1 .

Крім того, в межах означеного кримінального провадження, як слідчий суддя постановив інші ухвали, в тому числі:

- про тимчасовий доступ до речей та документів від 17.09.2019, 31.10.2019, 19.11.2019, 20.11.2019 (2 шт), 22.11.2019 (2 шт), 26.11.2019 (2 шт), 24.02.2020 (2 шт),

- про тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю від 13.10.2017 (3 шт),

- про проведення огляду приміщення та іншого володіння особи від 08.12.2015,

- про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи від 27.07.2017,12.10.2017, 14.01.2019 (4 шт),

що стосуються нерухомого майна, яке перебувало у власності ОСОБА_1 та є предметом розгляду даного позову.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики України неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Статтею 36 ЦПК України, передбачено підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу.

Так, пунктом 5 частини 1 вказаної статті ЦПК України, передбачено як підставу для відводу судді наявність інших обставин, що викликають сумнів в його неупередженості або об`єктивності.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97- ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна- центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Враховуючи вищенаведене, заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про відвід судді слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 39,40, 258, 260 ЦПК України суд,-

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Журибіди Б.М. – задовольнити.

Відвести суддю Журибіду Бориса Миколайовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Справу передатив канцелярію Буського районного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Журибіда Б. М.