Вирок № 88339394, 18.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.03.2020

Справа № 320/6140/19

Провадження № 1-кп/937/361/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Довгань М.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12019080140002031 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що він згідно рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2017 року, виконавчий лист № 654/1383/17 від 17 липня 2017 року зобов`язаний до виплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання їх спільної неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, щомісячно, починаючи з 24 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 27 червня 2032 року.

Однак, ОСОБА_1 , з метою ухилення від сплати аліментів на утримання дитини в період часу з 12 вересня 2018 року по 01 липня 2019 року, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), шляхом не виплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільної дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будучи працездатним, заходів щодо працевлаштування не вживав, будь-якої іншої матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надав.

В результаті систематичної невиплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 , утворилась заборгованість перед ОСОБА_2 у розмірі 10 000 гривень, що сукупно перевищує суму виплат по аліментах за три місяці.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі та погодився з кваліфікацією своїх дій за ч. 1 ст. 164 КК України та пояснив, що з потерпілою вони мають неповнолітню дитину, йому відомо, що за рішенням суду він зобов`язаний сплачувати аліменти на користь потерпілої на утримання дочки. Однак, він свідомо ухилявся від сплати аліментів оскільки в нього з колишньою дружиною були неприязні стосунки. На теперішній час він дав оцінку своїм неправомірним діям та бажає погасити заборгованість по аліментам.

Від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає те, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав вину, щиросердно покаявся у скоєному, про що свідчать надані ним правдиві покази у судовому засіданні, своїми правдивими свідченнями активно сприяв розкриттю злочину.

Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до невеликої тяжкості, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному.

З врахуванням викладеного суд вважає, що єдино вірним для нього покаранням обвинуваченому ОСОБА_1 , яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути покарання в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України у вигляді громадських робіт.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ