Рішення № 88338841, 18.03.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4375/19

Провадження № 2/331/263/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатик Г.В.,

за участю секретаря - Дорофєєвої М.А.

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що 10.06.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований у Запорізькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 341. Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, відновлювати шлюбні відносини намірів не має. Крім того, відповідач зобов`язаний приймати матеріальну участь у вихованні доньки, не зважаючи на те, що сторони разом не проживають. Посилаючи на зазначені обставини, просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць, визначити місце проживання доньки з позивачем, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України надати дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у формі Довідки ОК-5 на ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 р. по 01.09.2019 р.

08.01.2020 року відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначає, що розмір заявлених аліментів є завищеним, оскільки мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку (від 6 до 18 років) становить 2218,00 грн., а обов`язки батьків є рівними, тому зазначає, що рекомендована сума аліментів на утримання дитини повинна бути пропорційно поділена між батьками, а розмір коштів, які повинен сплачувати відповідач дорівнює 1109,00 грн. Щодо додаткових витрат, то вони носять періодичний характер та не можуть входити до розміру щомісячних платежів і будуть сплачені ним у разі необхідності. Щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, вважає, що такий спір відсутній, оскільки дане питання між позивачем та ним було вирішено до пред`явлення даного позову. Крім того, просить здійснити розподіл судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки відповідачем щомісячно здійснюються системні платежі на утримання дитини, а також періодичні платежі на фінансування додаткових витрат, просить відмовити у задоволенні вимоги про негайне виконання рішення суду в частині аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини залишено без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2020 р. на 10-00 годину із викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності з урахуванням поданих раніше заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 10 червня 2011 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 341, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.06.2011 року.

Від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.01.2014 року.

Сумісне життя між сторонами не склалося, шлюбні відносини припинені. Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є втрата почуття любові та взаємної поваги, а також відсутність взаєморозуміння.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.51 Конституції України та ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами припинені, примирення між сторонами є неможливим, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, що свідчить про втрату почуття любові та поваги сторонами один до одного, що призвело до фактичного розпаду сім`ї, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовні вимоги про розірвання шлюбу відповідають дійсній волі сторін і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін у справі, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Таким чином, оскільки малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю, батько - відповідач по справі, зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання та виховання.

За інформацією Пенсійного Фонду України, дохід відповідача ОСОБА_2 за 2019 рік складає 29 871,85 грн.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_2 є працездатним, має задовільний стан здоров`я, до суду не надано відомостей про наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Сам по собі невеликий розмір офіційного доходу відповідача не звільняє його як батька від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини і не свідчить про об`єктивну відсутність можливості виконання батьком свого обов`язку.

При визначенні розміру аліментів, судом враховується, що позивачем в порушення ст. 81 ЦПК України не доведено належними доказами платоспроможність відповідача по справі на сплату аліментів щомісячно у заявленому позивачем розмірі - в сумі 3000,00 гривень щомісячно, при цьому, на думку суду дитина, яка має двох батьків, вправі розраховувати на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, належне виконання батьком свого обов`язку щодо утримання власної дитини, забезпечення належних умов її життя та розвитку, не може обмежуватися 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас, доводи відповідача в тій частині, що заявлений позивачем розмір аліментів в сумі 3000,00 грн. на дитину є непомірним для нього, суд знаходить слушними.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що дитина сторін проживає разом з позивачем, яка займається її вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1500,00 гривень.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, та враховує, що визначеної суми буде достатньо для належного утримання та розвитку спільної дитини сторін, так як обов`язок по їх утриманню покладається на обох батьків.

При цьому, суд бере до уваги положення Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» згідно яких прожитковий мінімум складає на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2020 року - 2218,00 грн.

Крім того, на думку суду, вказаний розмір аліментів не призведе до такого погіршення матеріального стану відповідача, що останній буде позбавлений забезпечити власне утримання.

Положеннями ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями ч.1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила 768,40 грн. судового збору за заявлену вимогу про розірвання шлюбу, а відтак, з урахуванням вищенаведеного понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак із відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 384,20 грн. (768,40 х 1500 / 3000), за позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину відповідно до задоволеної частини, оскільки позивач звільнена від оплати судового збору за вказані вимоги.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 223, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст. ст. 110, 112, 113, 180, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10 червня 2011 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 341.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з 30.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь держави (одержувач: УК в Олекс. р-ні м. 3ап./Олекс./22030101 ЄДРПОУ р-ну: 38025440, Банк: Казначейство України (ЕАП) №UА788999980000031210206008003 по ККДБ 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») судовий збір у розмірі 384 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.В. Гнатик