Рішення № 88335092, 20.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 року м. Київ № 640/24651/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Міністерства оборони України

2) Київського міського військового комісаріату

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-1), Київського міського військового комісаріату (далі по тексту - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та п. 5 протоколу № 54 рішення Міністерства оборони України від 11.05.2019 року - щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975;

- скасувати п. 5 протоколу № 54 рішення Міністерства оборони України від 11.05.2019 року, затвердженого Міністром 13.05.2019 року, щодо відмови, викладеної у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення і не виплаті мені одноразової грошової допомоги та безпідставного повернення документів на адресу Київського міського військового комісаріату;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975;

- зобов`язати Київський міський військовий комісаріат підготовити усі необхідні заходи по призначенню і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, шляхом, направлення документів разом із заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та встановлення рішень і наказів по їх виплаті;

- зобов`язати Міністерство оборони України подати до Окружного адміністративного суду м. Києва протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по цій справі згідно із ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як інвалід ІІ групи з причин отримання травми, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Вказує, що всупереч вимогам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та «Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 йому не було призначено та виплачено одноразову грошовому допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії, поранення або каліцтва), отриманого ним під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзивах. В обґрунтування заперечень зазначають про правомірність вчинених дій та прийнятого рішення про відмову у виплаті та повернення документів позивачу, з огляду на не подання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини травми.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у період з 01 серпня 1989 року по 12 травня 2015 року.

Згідно з Витягом з наказу Міністра оборони України № 326 від 12 травня 2015 року (по особовому складу) та Витягом з наказу Начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України № 103 від 03 червня 2015 року (по стройовій частині) полковника юстиції ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу супроводження проектів автоматизації Управління автоматизації Збройних Сил України звільнено у запас на підставі пункту «б» (за станом здоров`я) відповідно до вимог частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14 вересня 2015 року № 3261, підтверджено наявність у ОСОБА_1 травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до Довідки до акту огляду Медико-соціальною експертною комісією від 10 грудня 2015 року серії АВ 0439525, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 26 листопада 2015 року, причина інвалідності - травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, яка підтверджена у 2016, 2018 роках відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка з документами передана Київським МВК до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд комісії.

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13 січня 2017 року № 2, Комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 , оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини травми (контузії, поранення або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позивач вказане рішення оскаржив до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року в справі № 760/4724/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат направити документи з заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для розгляду питання щодо призначення одноразової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності від травми, (поранення, контузії, захворювання), пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року залишено без змін.

Листом Київського міського військового комісаріату від 28 січня 2019 року № ВСЗ/373 позивачу повідомлено щодо направлення висновку та пакету усіх документів до Міністерства оборони України для можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року.

Згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року, оформленого п. 5 протоколу № 54, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 760/4724/17, розглянуто подані документи ОСОБА_1 , Комісія, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини травми.

13 червня 2019 року листом Київського міського військового комісаріату № ВСЗ/2185 позивачу повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з оскарженим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п."б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

У відповідності до частини дев`ятої статті 16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Підпунктом 1 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

При цьому, згідно пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06 квітня 2017 року .№' 2004-VIIІ, встановлені інші розміри одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлений військовослужбовців інвалідності Ш групи.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06 квітня 2017 року, який набрав чинності 07 травня 2017 року, передбачено, що пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2004-VІІІ встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 було встановлено інвалідність другої групи у зв`язку з отриманням травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони Україна для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.

Згідно наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідкам розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.

Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України і є рішенням розпорядника коштів. Згідно пункту 15 Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржене в установленому порядку.

Згідно з пунктом 11 Положення про військові комісаріати, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03 червня 2013 року, районні, об`єднані районні, міські, об`єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого, готують документи, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори.

З аналізу наведених норм вбачається, що розпорядник бюджетних коштів, приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги лише після надходження висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які, в свою чергу, готуються районними, об`єднаними районними, міськими, об`єднаними міськими військовими комісаріатами.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Київського міського військового комісаріату від 13 червня 2019 року № ВСЗ/2185 позивачу повідомлено, що за результатами розгляду його документів про виплату зазначеної одноразової допомоги Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги дійшла до висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. (протокол № 54 від 13 травня 2019 року).

Як вбачається з вказаного Протоколу № 54, Міністерство оборони України зазначає те, що позивачем не надано документу, який би свідчив про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Також зазначено, що відповідно до записів у медичній книжці зі слів хворого травма одержана внаслідок падіння на сходах військового інституту, проте в акті службового розслідування Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка від 08.07.2013 зазначено, що факт отримання травми не знайшов підтвердження, оскільки ОСОБА_1 спочатку повідомив свого начальника про отримання травми шляхом відправки SMS, а потім повідомив, що він надіслав повідомлення помилково. За поданими документами неможливо встановити за яких обставин отримана травма (внаслідок падіння зі сходів чи бійки в нетверезому стані). Висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 14 вересня 2015 року № 2598, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини травми. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 справа № 822/220/18.

Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії.

Так, згідно позиції Верховного Суду у рішенні від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, на яку посилається відповідач, як у оскаржуваному протоколі та відзиві, що стосується військовослужбовців, які проходили військову службу в ДРА (Афганістан) та отримали там поранення і медичних документів не мають, зазначено, що «…Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини травми підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини»…«Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами службового розслідування або довідки, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи».

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Обставини, за наявності яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, містить стаття 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", приписами якої встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Також, за приписами пункту 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

В матеріалах справи міститься копії паспорту та ідентифікаційного коду позивача; копії наказів про звільнення ОСОБА_1 з військової служби ЗС України; копія виписки з медичної книжки про отримання ним травми, записаної лікарем Військового інституту; копії виписного епікризу НВМКЦ «ГВКГ» № 18917 від 11 липня 2013 року щодо отримання закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку 03 липня 2013 року і лікування з 05 липня 2013 року по 11 липня 2013 року; копія виписного епікризу в/ч А 2923 від 17 липня 2013 року щодо отримання закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку 03 липня 2013 року і лікування з 11 липня 2013 року по 17 липня 2013 року; копія свідоцтва про хворобу № 98-п; копія Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 14 вересня 2015 року № 3261; копія довідки до акту МСЕК від 10 грудня 2015 року № 1864 серії АВ № 0439525, копія висновку спеціаліста Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України від 05 січня 2018 року № 1/18; в яких зазначено що причина ІІ групи інвалідності - травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Суд наголошує, що, виходячи із змісту суті та призначення положень ст. 16-4 вищезгаданого Закону, обов`язок доведення наявності підстав для відмови у виплаті покладається на суб`єктів владних повноважень, які задіяні у процесі призначення допомоги.

Однак, під час розгляду справи з боку відповідача не надано доказів наявності обставин, передбачених ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд також вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 975 та Наказу Міністерства оборони від 14 серпня 2014 року № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» при травмах чи захворюваннях, Довідки, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не подаються.

У відповідності до підпункту б) пункту 21,5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, встановлюється у разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку Кабінету Міністрів України № 975 є відповідний висновок МСЕК від 10 грудня 2015 року № 1864 серії АВ № 0439525, який надавався позивачем відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні висновок спеціаліста Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України від 05 січня 2018 року № 1/18 та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 14 вересня 2015 року № 3261, які також підтверджують зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби та не є наслідком протиправного діяння позивача.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем не подано документ, що свідчить про обставини поранення, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі Довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0439525 від 10 грудня 2016 року, відповідно до якої позивачу встановлена IІ група інвалідності довічно, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 з дня встановлення ІІ групи інвалідності, при первинному огляді МСЕК, набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та з метою реалізації даного права надав відповідачеві через уповноважену особу - Київський міський військовий комісаріат, необхідні документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, проте Міністерство оборони прийняло рішення від 11.05.2019 року № 54, у формі п. 5 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого 13.05.2019 Міністром оборони України про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, яке на думку суду є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно з частиною другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, в рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975; визнання протиправним та скасування рішення МОУ від 11 травня 2019 року, оформлене протоколом № 54 у в частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язання МОУ призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України (вул. пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Київського міського військового комісаріату (вул. Т. Шамрила, 19, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 07774420) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №9753.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 11 травня 2019 року, оформленого п. 5 протоколу № 54 засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975.

5. Зобов`язати Міністерство оборони України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом одного місяця з дня набрання даним судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення згідно із статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова