Ухвала суду № 88334635, 19.03.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

19 березня 2020 р. м. Кремінна Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/82/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М., Панчука М.В.

за участю прокурорів: Боровкової Л.В., Стрільцова І.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

перекладача: Стародубцевої Л.В.

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 , якого підтримала захисник Шмуйлова І.М., заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість пред`явленого до нього обвинувачення, відсутність доказів. Зазначив, що ніяких злочинів він не скоював, раніше не судимий, постійно проживає у м. Харкові, одружений, має двох дітей, у праві власності в м. Харкові має нерухоме майно, займається бізнесом, є соціально активним та має як державні, так і релігійні відзнаки.

Прокурори, яких підтримали потерпілі, заперечували проти заявленого клопотання, вказуючи на відсутність підтвердження доводів обвинуваченого.

Окрім того, потерпілий ОСОБА_4 вказав, що впізнає у обвинуваченому особу, яка вчинювала щодо нього інкриміновані кримінальні правопорушення, за зовнішніми ознаками, тембром голосу, жестикуляції, тому боїться за свою безпеку та безпеку своїх рідних. Вважає ОСОБА_1 соціально небезпечним та просить не змінювати запобіжний захід на більш м`який.

Прокурори, в свою чергу, заявили письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 незаконно перебуває в Україні, є громадянином Російської Федерації, обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 клопотання прокурорів підтримали в повному обсязі.

Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання прокурорів.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 цієї статті.

Згідно до ч. 1 ст. 183 цього Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 вказаного Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно до п. 1 ч. 4 цієї статті суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень проти власності та здоров`я осіб, вчинених на території України. Надані ОСОБА_1 копії документів про перебування у шлюбі, характеристики, копія договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 , копія договору дарування частки майна, характеристик та подяк не підтверджують зазначених у клопотанні фактів наявності міцних соціальних зв`язків, права власності та наявності постійного місця проживання на території України. Тому суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення, є наявними та не зменшилися.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини /далі ЄСПЛ/, яка є частиною національного законодавства України, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема цей суд у своєму рішенні Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

ЄСПЛ зазначає, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прав потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зокрема у рішеннях по справах «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Отже, з урахуванням необхідності дотримання балансу між суспільними інтересами, інтересами потерпілих та обвинуваченого, застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 17 травня 2020 року включно.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а відтак у даному клопотанні слід відмовити.

Керуючисьст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 290, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурорів щодо продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 17 травня 2020 року включно.

Відкласти судове засідання у даному кримінальному провадженні на 23 березня 2020 року о 10-00 годині.

Про час та місце розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 7 (семи) днів з дня її винесення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М.Акулов

М.В. Панчук