Рішення № 88334462, 20.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7805/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 28.11.2019 року № 3680/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 року № 45443670, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 28.11.2019 року № 3680/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким анульовано доступ державному реєстратору прав на нерухоме майно комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюті Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання своїх посадових обов`язків здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстровано право власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Однак, за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 відповідачем відносно позивача прийнято накази, якими скасовано рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень та анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку позивача, спірні накази не містять жодного обґрунтування підстав їх прийняття та мотивів застосування санкцій до позивача шляхом анулювання доступу до Державного реєстру. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з прийняттям оскаржуваних наказів він, як державний реєстратор не може належним чином здійснювати повноваження, передбачені ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою судді від 20 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справ на 03 березня 2020 року.

13 лютого 2020 року за вх. №ЕП/1438/20 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк» на квартиру, яка належить скаржнику. Відповідач зазначає, що позивачем під час прийняття рішення не перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема позивачем не встановлено факт завершення 30-денного строку отримання письмової вимоги від іпотекодержателя та не додано відмітки про отримання вимоги. Відповідач вважає прийняті ним накази правомірними, прийнятими в межах наданих повноважень та з додержанням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанком» (кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) 27.11.2007 року укладено договір кредиту № 2007/13-2.06/720, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2546.

08.02.2019 року до Державного реєстратора Манюти С.В. в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки з заявою про реєстрацію права власності звернувся кредитор. До заяви додано іпотечний договір від 27.11.2007 року №2546, повідомлення від 14.09.2018 року та повідомлення від 24.10.2018 року №100/18.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №32516655 відкрито розділ Державного реєстру прав №1761449551101 щодо квартири, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45443670, на підставі якого внесено запис про право власності №30215844 на квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

До Міністерства юстиції України надійшла скарга від 11.09.2019 року з вимогою провести перевірку правомірності та скасувати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 року №45443670, прийняте державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) від 28.10.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 прийнято висновок, згідно якого Комісія зазначила, що державним реєстратором Манютою С.В. під час прийняття ним оскаржуваного рішення на порушення пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, тому що подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки ним проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав відповідно до підпункту 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) документів, а саме не встановлено факт завершення 30-денного строку отримання письмової вимоги від АТ «Укрсоцбанк», а також на доданому до заяви рекомендованому повідомленні не було відмітки про отримання, що не давало змоги встановити направлення іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю, боржнику, та її отримання ним, а також порушено вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки не додано оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

В подальшому наказом Міністерства юстиції України від 28.11.2019 року № 3680/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» задоволено скаргу ОСОБА_2 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 року № 45443670, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем; анулювано доступ державному реєстратору комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюті Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом доказування в даній справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, котре за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, та повинно прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені положеннями законодавства щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження є засадою державної реєстрації прав (п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).

Процедуру розгляду відповідно до Законів України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1128, відповідно до пунктів 2, 3 якого для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п.11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1128 у разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.

Згідно з п.4 ч.8 ст.37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, у тому числі, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Пунктом 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що в межах даного спору Міністерство юстиції України є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, котрі виникли між ним, та заявником прав чи їх обтяжень, є публічно-правовими. Водночас, захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку такого суб`єкта владних повноважень, якщо вказані порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення дій, є завданням адміністративного судочинства, та має відбуватися у відповідному порядку.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” вказав, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “суд, встановлений законом” у п.1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.

Так, вимоги позивача ґрунтуються на твердженнях щодо протиправності дій та рішення Міністерства юстиції України, наділеного Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” владними управлінськими функціями приймати за результатами розгляду скарги, на підставі висновків комісії, мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, у формі наказу, а відтак, на думку суду, в межах даних правовідносин відсутній спір про право, оскільки дослідженню підлягають виключно лише владні управлінські рішення та дії Міністерства юстиції України, котре уданому випадку діє як суб`єкт владних повноважень, у зв`язку з чим дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.11.2019 року № 3680/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» задоволено скаргу ОСОБА_2 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 року № 45443670, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем; анулювано доступ державному реєстратору комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюті Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для винесення цього наказу є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) від 28.10.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 11.09.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.09.2019 за № 31997-33-19.

Так, у своєму висновку, Комісія зазначила, що державним реєстратором Манютою С.В. під час прийняття ним оскаржуваного рішення на порушення пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, тому що подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки ним проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав відповідно до підпункту 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) документів, а саме не встановлено факт завершення 30-денного строку отримання письмової вимоги від АТ «Укрсоцбанк», а також на доданому до заяви рекомендованому повідомленні не було відмітки про отримання, що не давало змоги встановити направлення іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю, боржнику, та її отримання ним, а також порушено вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки не додано оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Крім того, в обґрунтування скарги ОСОБА_2 наголошено, що рішенням державного реєстратора комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Манютою С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 р. на користь АТ «Укрсоцбанк» відчужено об`єкт нерухомості (квартиру), розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , котра належить ОСОБА_2 на праві власності. При цьому, жодного повідомлення про порушення іпотечного договору від АТ «Укрсоцбанк», власниця не отримувала.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004року №1952-IV (зі змінами та доповненнями), котрий спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з п.п.1 ч.1 ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що під час розгляду заяви щодо державної реєстрації прав державний реєстратор, з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації права власності на одне й те ж нерухоме майно, зобов`язаний встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до п.п.57, 57-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №11270 (зі змінами та доповненнями) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Для державної реєстрації прав, що набувається не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, також подаються документи, що визначають обсяг цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної або юридичної особи.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі її установчих документів, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про іпотеку” 5 червня 2003року №898-IV (зі змінами та доповненнями) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Частиною 1 статті 17 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотека припиняється, у тому числі, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи передбачено статтею 23 Закону України “Про іпотеку”, відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 35 Закону України “Про іпотеку” визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно до ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Між тим, як встановлено судом, та зазначено у Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.10.2019р., незважаючи на те, що на час прийняття державним реєстратором комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Манютою С.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2007р. об`єкт нерухомості на праві приватної власності належали ОСОБА_2 , будь-які докази на підтвердження надіслання АТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушення, відсутні.

Також, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги встановлено, що, розглядаючи заяву АТ «Укрсоцбанк» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Манютою С.В. не перевірено документи на наявність підстав для зупинення державної реєстрації прав, оскільки з доданих кредитором до заяви документів, вбачається, що кредитором державному реєстратору не надано: оцінку об`єкта суб`єктом оціночної діяльності; копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої скаржниці; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання копії вказаної вимоги, квитанцій та описів вкладень про відправку вимог, з метою встановлення, що саме вимоги направлялися за рекомендованими повідомленнями.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо правомірності винесення Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу від 28.11.2019 року № 3680/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», оскільки державним реєстратором комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Манютою С.В. під час прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45443670 від 08.02.2019 р. не дотримано законодавчо передбачених вимог для проведення відповідної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пунктів 2,3 наказу від 28.11.2019 року №3680/5, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова

.