Рішення № 88334139, 19.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Київ № 640/23514/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до: Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуна Володимира Володимировича,

Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

представники позивача - не з`явилися;

сторін: відповідач-1 - Ковтун В.В.;

відповідача-2 - Ковтун В.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуна Володимира Володимировича (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9) (надалі - відповідач або ДВС), у якому позивачка просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимира Володимировича відносно стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 121 439, 99 грн., протиправними;

- зобов`язати головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимира Володимировича скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 17 вересня 2019 року ВП № 41326037, а виконавче провадження № 60084919 від 17 вересня 2019 року закрити;

- зобов`язати головного Державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтун Володимира Володимировича припинити чинність всіх видів обтяжень та арештів.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято протиправні рішення щодо стягнення виконавчого збору та накладення обтяжень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України); призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 18.02.2020; залучено у якості співвідповідача Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, ідентифікаційний код - 34999049) у якості співвідповідача; витребувано у Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № 413269037 та № 60084919.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2020 витребувано у ОСОБА_1 Юлії Вікторівни письмові пояснення з приводу обставин, викладених у заяві від 22.01.2020 вих. № 16786 та результатів її розгляду, зокрема, щодо прийняття відповідачем постанов про закінчення виконавчого провадження № 60084919; призначено розгляд справи на 16.03.2020.

Вказаної дати у судовому засіданні Ковтун В.В., який також є представником відповідача-1, проти позову заперечив та акцентував на прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору від 17 вересня 2019 року ВП № 41326037 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивачки в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 була повідомлена належним чином.

Поряд з цим, від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її представника.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання 16.03.2020, з урахуванням заявленого Ковтуном В.В клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, судом ухвалено про здійснення розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів, згідно ч. 3 ст. 268, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України.

Поряд із цим, суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Варто відмітити, що з моменту відкриття провадження у справі відзиву на позов від відповідачів до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2, ОСОБА_1 , у зв`язку із одруженням, змінено прізвище на ОСОБА_1.

24.12.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Похилим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41326037, згідно виконавчого напису № 4659 від 04.06.2013 приватного нотаріуса.

Згідно мотивувальної частини постанови, стягувачем є ПАТ «Укрсоцбанк», а боржником - ОСОБА_1

22.12.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Чубаревим О.О. прийнята постанова про повернення виконавчого документу ПАТ «Укрсоцбанк».

17.09.2019 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуном В.В., в межах ВП № 41326037, прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 121 439,99 грн. (по рішенню альтернативно - Постанова або Спірна постанова або Оскаржувана постанова).

Цього ж дня вказаним державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60084919 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

В цей же день головним державним виконавцем Ковтуном В.В. накладено арешт на майно боржника, про що прийнято відповідну постанову.

11.12.2019 означеним державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів ОСОБА_1 .

Як відмічає позивачка, 06.05.2019 АТ «Укрсоцбанк» подано на розгляд Святошинському районному суду міста Києва позов до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту, в якому банк посилався на те, що 16.11.2007 ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») уклали кредитний договір № 10-29/4655, за умовами якого ОСОБА_1 отримано від АКБ «Укрсоцбанк» кошти в сумі 119 000,00 дол. США.

Того ж дня, 16.11.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавецем - ОСОБА_1 передано іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

07.02.2019 право власності на майно було зареєстроване за AT «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 вказує, що банку стало відомо, що реалізувати власне майно на даний час неможливо оскільки постановою ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, правонаступником якого є Святошинський ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, від 24.12.2013 № 41326037 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, внаслідок арешту нерухомого майна, порушено права позивача (AT «Укрсоцбанк») як власника відповідного майна, а тому останній у позові просив суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить AT «Укрсоцбанк», а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що накладений постановою ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві № 41326037 від 24.12.2013 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 30183420 від 25.12.2013).

Заочним рішення Святошинського районного суд міста Києва від 11.06.2019 у справі № 759/8012/19 постановлено позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту - задовольнити в повному обсязі.

Пізніше, 04.09.2019, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося із заявою до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління Юстиції у місті Києві, в якій проінформовано Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві, що 06.02.2019 AT «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 45408485 від 07.02.2019, а тому банк просив зняти арешт з належного йому майна.

Постановою від 10.09.2019, прийнятою в виконавчому провадженні № 41326037, знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений постановою ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві № 41326037 від 24.12.2013.

Позивачка, в контексті відповідних обставин, відмічає, що державний виконавець не здійснив фактичного стягнення заборгованості з боржника відповідно до виконавчого документу, а в Оскаржуваній постанові про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій не конкретизовано види та суми витрат, які належать до витрат виконавчого провадження, а тому, з огляду на невідповідність вимогам чинного законодавства, постанова від 17.09.2019 у ВП № 41326037 підлягає скасуванню.

На думку позивачки, оскільки реального стягнення заборгованості по виконавчому напису № 4659 від 04.06.2013 не відбулося, позаяк заборгованість по виконавчому документу погашена поза межами виконавчого провадження, зокрема 06.02.2019 AT «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 45408485 від 07.02.2019, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, підстави для стягнення виконавчого збору, згідно Постанови, відсутні.

Крім того, так як виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4659 розпочато до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, то виконавець мав би застосовувати положення Закону, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону України «Про виконавче провадження» за № 606-XIV від 21.04.1999, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа; порядок прийняття виконавчого документа до виконання.

Як видно з матеріалів справи, 24.12.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Похилим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41326037, згідно виконавчого напису № 4659 від 04.06.2013 приватного нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 1 214 399,91 грн.

17.09.2019 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуном В.В. прийнято Спірну постанову.

Поряд із цим, 22.12.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Чубаревим О.О., в рамках ВП № № 41326037, прийнята постанова про повернення виконавчого документу ПАТ «Укрсоцбанк».

17.09.2019 державним виконавцем Ковтуном В.В. відкрито виконавче провадження № 60084919 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

В рамках зазначених виконавчих дій, суд вказує, що згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 45 Закону, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

За ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З окреслених приписів Закону, по-перше, видно, що можливим є винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, та її виконання в порядку, встановленому Законом, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, а саме коли: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Така постанова виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.

По-друге, випливає про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми за обставин вжиття державним виконавцем конкретних заходів примусового виконання рішення, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника.

При цьому, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми здійснюється, під час розподілу стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, у третю чергу.

В наведеній площині варто примітити, що доказів стягнення з ОСОБА_1 грошових сум згідно виконавчого напису № 4659 від 04.06.2013 приватного нотаріуса у виконавчому провадженні № 413269037 особами, а саме: державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Похилим А.А., як особою, що відкривала зауважене виконавче провадження; старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Чубаревим О.О., як суб`єктом, що приймав постанову про повернення виконавчого документу ПАТ «Укрсоцбанк»; головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуном В.В., який 10.09.2019 виніс постанову про знаття арешту з квартири АДРЕСА_1 , відповідачами суду не надано, що свідчить про відсутність доказів вчинення виконавцями відповідного заходу примусового виконання окресленого виконавчого документа.

Окремо, суд примічає, що оскільки постанова про повернення виконавчого документу ПАТ «Укрсоцбанк» була винесена 25.12.2015, на підставі п. 9 ст. 47 Закону, зокрема через наявну встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, відсутніми, за переконанням суду, є підстави для стягнення виконавчого збору на підставі ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у аспекті наведеної обставини.

В контексті викладених висновків та здійснених ДВС виконавчих дії, зокрема прийняття Спірної постанови, суд констатує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Постанови, необхідним є перевірка її судом на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Також суд відзначає, що за правилами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що прийняття Спірної постанови відбулося не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як невмотивованого, а тому суд вважає про обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування Постанови, і даний спосіб захисту порушеного права, за висновками суду, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про закриття виконавчого провадження № 60084919 та зобов`язання припинення чинності всіх видів обтяжень та арештів, суд виокремлює наступне.

17.09.2019 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковтуном В.В. прийнято Постанову.

В цей же день вказаним державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60084919 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Також головним державним виконавцем Ковтуном В.В. цієї дати накладено арешт на майно боржника, а 11.12.2019 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 .

Разом з цим, 11.02.2020 виконавцем Ковтуном В.В. , за обставин примусового списання 121 939,99 грн. виконавчого збору згідно платіжної вимоги № 60084919 від 28.01.2020, винесено постанови про: закінчення виконавчого провадження № 60084919, якою припинено чинність арешту майна боржника, що був накладений постовою від 17.09.2019, та скасовано інші заходи примусового рішення (п. 2); зняття арешту з всіх рахунків боржника, що був накладений постановою від 11.12.2019, обставини чого випливають з відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження за доступом: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors (примірники постанов, за відповідним реєстраційним номером ВП в АСВП та ідентифікатором доступу, судом роздруковано та долучено до матеріалів справи).

З огляду на відмічені обставини, суд звертає увагу, що в силу п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону).

Тобто, у випадку закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, та скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З вказаної норми слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення не лише суб`єктивне рішення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, але обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Таким чином, з урахуванням норм ст.ст. 39, 40 Закону щодо наслідків закінчення виконавчого провадження № 60084919 через фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема зняття накладеного арешту на майно (кошти) боржника, та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, враховуючи вчинення відповідачем-1, на підставі Закону, відповідних дій в межах ВП № 60084919 у розрізі зауважених правових питань, що, по суті, свідчить про відсутність настання для позивачки будь-яких юридичних наслідків та не впливає на її права та обов`язки, а відтак не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу останньої шляхом закриття ВП № 60084919 та зобов`язання державного виконавця Ковтуна В.В. припинити чинність всіх видів обтяжень та арештів в площині заявленого позову, у задоволенні позовних вимог у означеній частині, на думку суду, слід відмовити.

Додатково, суд наголошує, що згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, зважаючи на беззаперечне право боржника-фізичної особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності ДВС, суд висловлюється про те, що фактична сплата 121 939,99 грн. виконавчого збору згідно платіжної вимоги № 60084919 від 28.01.2020 не обмежує позивачку у праві на звернення до суду у вирішення питань неправомірності Постанови.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача-2 у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 17 вересня 2019 року ВП № 41326037.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, ідентифікаційний код - 34999049) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

4. У іншій частині позову відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко