Рішення № 88333736, 20.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/2552/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області,

відповідача-2: Головне управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-98610-53-У від 09.11.2018 р. та №Ф-98610-53-У від 14.05.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з середини 2000 року не веде підприємницької діяльності. після припинення ведення підприємницької діяльності нею були направлені повідомлення у всі органи, які вели облік сплати обов`язкових платежів. Позивач наголошує на тому, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Позивач вказує, що контролюючий орган мав право нараховувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі акта перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів. що підтверджують суми виплат (доходу). на суми яких (якого) нараховується внесок, однак, податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не випробовував документи щодо діяльності ФОП, а тому формування та надіслання вимоги є протиправним. Оскільки відомості з інтегрованої картки платника внеску та з реєстру не входять до переліку «інших документів», як такі, що не підтверджують суми виплат (доходу).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.25-27). Представник відповідача вказує, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не в повній мірі завершено процедуру припинення, а тому контролюючим органом сформовано оскаржувані вимоги.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

20.11.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.44).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 р. залучено Головне управління ДФС у Кіровоградській області до участі в справі як другого відповідача (а.с.45).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. витребувано у ОСОБА_1 письмову інформацію стосовно того, чи перебувала вона у трудових відносинах у період з 2017 року по 2019 рік. У випадку, якщо перебувала - завірену копію трудової книжки (а.с.54).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області довідки ОК-5 та ОК-7 за період з 01.01.2017 р. по 31.10.2019 р. відносно ОСОБА_1 (а.с.64).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, а також докази витребувані судом, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-43, 50-53).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 28.08.2019 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.50-53).

В обліковій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 відображена недоїмка станом на 30.11.2019 р. у розмірі 23 785,08 грн. (а.с.31-32).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 р. №Ф-98610-53 У на суму єдиного соціального внеску - 19 829,84 грн. (а.с.11) та від 14.05.2019 р. №Ф-98610-53 У на суму єдиного соціального внеску - 5 211,36 грн. (а.с.10).

Відповідно до запису 13 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 12.07.2018 р. по час звернення до суду працює у ПТПП «Елегія-Гранд» (а.с.60-62).

Із індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено, що за період з липня 2018 року по лютий 2020 року за ОСОБА_1 сплачувався єдиний соціальний внесок (а.с.12-13, 71-74).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Окрім того, пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску визначено фізичних осіб-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п.1, п.3 ч.1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Суд враховує, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому задля досягнення зазначеної мети законодавчо встановлений обов`язок зі сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Верховний Суд зазначив, що інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 12.07.2018 р. по час звернення до суду перебувала у трудових відносинах із ПТПП «Елегія-Гранд», яке й сплачувало за неї єдиний соціальний внесок (а.с.12-13, 60-62, 71-74).

Таким чином, у позивача виник обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 р. по 11.07.2018 р.

Суд враховує, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Зважаючи на п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2017 р. №1801-VIII установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату 3200 гривні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII установлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату 3723 гривні.

Таким чином, сума мінімального страхового внеску у 2017 році становила 704,00 грн. (3 200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3 723,00 х 22%).

Отже, мінімальний розмір страхового внеску, який підлягав обов`язковій сплаті позивачем за період з 01.01.2017 р. по 11.07.2018 р. становить 13 362,36 грн. (8 448,00 грн. (704,00 грн. х 12) + 4 914,36 грн. (819,06 грн. х 6).

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що за період з 01.01.2017 р. по 11.07.2018 р. позивачем єдиний соціальний внесок не сплачувався (а.с.31-32).

Таким чином, під час розгляду справи підтверджено факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 р. по 11.07.2018 р.

Натомість, єдиний соціальний внесок за період з 12.07.2018 року по 31.03.2019 р. за ОСОБА_3 сплачував роботодавець, а тому недоїмка з ЄСВ за вказаний період відсутня.

Стосовно посилання позивача на відсутність у відповідача підстав для формування оскаржуваних вимог, оскільки податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не випробовував документи щодо діяльності ФОП, а відомості з інтегрованої картки платника внеску та з реєстру не входять до переліку «інших документів», як такі, що не підтверджують суми виплат (доходу), суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі за текстом - Інструкція №449).

Згідно з п.10 Розділу IV Інструкції №499 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 Розділу VІ Інструкції №449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до абз.2, 3 п.2 Розділу VІ Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 4 Розділу VІ Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з п.4 Розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із аналізу зазначених норм встановлено, що дані інформаційної системи органу доходів і зборів можуть бути підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, якщо платник єдиного внеску не виконав обов`язку зі своєчасного нарахування та сплати ЄСВ, орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів обчислює суму єдиного внеску, яку зазначає у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-98610-53 У від 09.11.2018 р. в частині суми єдиного соціального внеску - 6 467,48 грн. та вимога №Ф-98610-53 У від 14.05.2019 р. на суму єдиного соціального внеску - 5 211,36 грн., винесені Олександрійським управлінням ГУ ДФС у Кіровоградській області не на підставі законів України та є не обґрунтованими, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, позовна вимога про визнання протиправною а скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-98610-53 У від 09.11.2018 р. в частині суми єдиного соціального внеску - 13 362,36 грн., задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 25 041,20 грн., з яких задоволено 11 678,84 грн., що становить 46,64%.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.3), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 358,38 грн. (768,40 х 46,64%) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Олександрійського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-98610-53 У від 09 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 19 829,84 грн., в частині суми єдиного соціального внеску - 6 467,48 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Олександрійського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-98610-53 У від 14.05.2019 р. на суму єдиного соціального внеску - 5 211,36 грн.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 358,38 грн. (триста п`ятдесят вісім грн. 38 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 20 березня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт